Вій

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Вій в оточенні нечистої сили

Вій — персонаж української демонології, що володіє довгими й густими віями (повіками), через які нічого не бачить. Коли нечиста сила піднімає вії, його погляд вбивчий і руйнівний. Найповніше описаний та популяризований Миколою Гоголем в однойменній повісті.

Образ Вія[ред. | ред. код]

У Вія довгі важкі вії чи повіки, які він не може сам підняти, тому зазвичай сліпий. Коли його слуги з нечистої сили піднімають їх вилами чи гаками, Вій вбиває того, на кого погляне, його погляд може зруйнувати хату. В етнографії висловлюється припущення про те, що саме з цим образом пов'язані повір'я «про недобрі очі та зурочення, згідно з якими від злого погляду все гине чи псується»[1].

Вій має паралелі з іншими фольклорними й міфічними персонажами: святим Кас'яном, «шолудивим Бунякою», Солодовієм Буніо. Всіх їх об'єднує спільна риса — довжелезні вії, брови чи повіки, та вбивчий, руйнівний погляд. Також в народних переказах Західної України ці риси приписувались Іуді після того, як він зрадив Христа. На Поліссі в подобі страшної жінки з довгими віями уявлялася Смерть[2].

Миколою Гоголем Вія було популяризовано через однойменну повість, де він постає як приземкуватий, клишоногий дід з довжелезними повіками, тіло якого залізне. Вій присипаний землею, важко ступає, постійно спотикаючись, його оточує різноманітна нечиста сила[3].

Трактування образу[ред. | ред. код]

Вієві, як і різній іншій нечистій силі, приписувалася сліпота, що вказує на його стосунок до потойбічного (загробного) світу[2]. Також можливо, що Вій це дух вітру, — з ним пов'язували смерчі та вихори[4]. Згідно окремих етнодосліджень, праобразом Вія був половецький хан Боняк, «шолудивий Буняк», який 1069 року здійснив напад на Київ[5].

Разом з тим існує думка, що Вія як окремого персонажа не існувало до Гоголя. Письменник вигадав його, видавши Вія за персонажа народних вірувань, при цьому змішавши різні народні мотиви. На це вказує зокрема надмір ознак, типових для істот іншого світу, та згадка серед слуг Вія гномів (що є персонажами західноєвропейської міфології). Слуги Вія більше нагадують алегоричних демонів з картин Босха, ніж персонажів народної демонології. Також у Гоголя не погляд Вія вбиває головного персонажа Хому, а Хома сам гине від власного страху[6].

Вій у мистецтві[ред. | ред. код]

  • Вій у фільмі 1967 року
    «Вій» (1835) — повість Миколи Гоголя.
  • «Вій» (1909) — німий короткометражний фільм.
  • «Вій» (1916) — німий фільм.
  • «Вій» (1967) — художній фільм.
  • «Вій» (1996) — короткометражний анімаційний фільм.
  • «Вій» (2014)  — художній фільм.

Також український виробник жувальних гумок NEPTUN виробляв серію гумок з наклейками під назвою «Вій» з зображеннями монстрів[7].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Пономарьов, А. П. (1993). Українська минувшина: ілюстрований етнографічний довідник. Київ. с. 220. 
  2. а б Анисов, Л.М. (1995). Славянская мифология. Энциклопедический словарь. Эллис Лак. с. 90–91. 
  3. Вій — Микола Гоголь, повний текст твору. www.ukrlib.com.ua. Процитовано 2019-02-24. 
  4. Ґейштор Александр. Слов'янська міфологія / Пер. з польськ. — К. : ТОВ «Видавництво „Кліо“», 2014. — С. 178. — ISBN 978-617-7023-22-6.
  5. Народні вірування, демонологія, космогонія. Г. Скрипник, О. Курочкін (Українська минувшина, етнографічний довідник) - Мистецька сторінка. storinka-m.kiev.ua. Процитовано 2019-02-24. 
  6. Левкиевская, Е. Е. (1998). К вопросу об одной мистификации, или гоголевский Вий при свете украинской мифологии. Studia mythologica Slavica 1. Ljubljana; Piza. с. 307—315. 
  7. Портал коллекционеров вкладышей, обёрток, наклеек от жевательной резинки. wrappers.ru. Процитовано 2019-02-24. 

Джерела[ред. | ред. код]