Дивні люди
Дивні люди | |
|---|---|
| рос. Странные люди | |
 | |
| Жанр | драма |
| Режисер | Василь Шукшин |
| Сценарист | Василь Шукшин |
| У головних ролях |
Сергій Никоненко Євген Євстигнєєв Лідія Федосеєва-Шукшина |
| Оператор | Валерій Гінзбург |
| Композитор | Карен Хачатурян |
| Художник | Ігор Бахметьєв |
| Кінокомпанія | Кіностудія ім. М. Горького |
| Тривалість | 101 хв. |
| Мова | російська |
| Країна |
 СРСР |
| Рік | 1969 |
| IMDb | ID 0176187 |
«Дивні люди» — радянський художній фільм 1969 року, знятий Василем Шукшиним за власними оповіданнями. Фільм складається з трьох новел — «Братка», «Фатальний постріл», «Думи», герої яких — диваки, «дивні люди», які живуть в селі, не завжди зручні для оточуючих, але володіють багатим внутрішнім світом. Натурні зйомки проводилися в 1968 році в селах Порецьке і Мордиш Суздальського району Володимирської області.
Сюжет[ред. | ред. код]
«Братка»[ред. | ред. код]
Сільський хлопець Васька їде в Ялту, де давно живе його старший брат. Брат розлучений, проте стурбований тим, що йому «треба влаштовувати побут», і бере з собою Ваську в гості до самотньої жінки, Лідії Миколаївні, яку він розглядає як «варіант». У Лідії є маленька дочка Маша, і поки дорослі сидять за столом, випивають і співають під гітару, її відправляють гуляти зі знайомою. Чоловік Лідії (в його ролі на фотографії виступив сам Шукшин), як пояснює Васьці брат, пішов з сім'ї, запивши. Вже вдома, перед сном, брат каже Васьці, що є у нього і ще один варіант, але тільки там «вивіска не та». Наступного дня Васька катається на канатній дорозі, а потім вирішує їхати назад у село. Вдома він говорить, що у брата не був, тому що втратив гроші і три дні прожив у дружка в райцентрі.
«Фатальний постріл»[ред. | ред. код]
В сибірське село до літнього мисливця Броньки приїжджає група молоді, щоб пополювати. Бронька відправляється з ними на полювання, на прощання дружина просить його «хоч на цей раз перетерпіти», а то їй «від людей проходу немає». Під час привалу Бронька запитує молодих людей, чи чули вони про замах на Гітлера і каже, що замахів було насправді два, але про другий ніхто не знає. Він каже, що двадцять п'ять років тому, в червні 1943 року його, молодого санітара, через схожість зі спійманим німецьким офіцером стали готувати до замаху на Гітлера, який повинен був прибути на передову. Переодягнений німецьким офіцером, Бронька з пакетом для фюрера проник в його бункер, однак, вистріливши з браунінга, промазав. Бронька розповідає свою історію з незвичайним надривом, проте залишаються сумніви в її правдивості.
«Думи»[ред. | ред. код]
Матвій Іванович Рязанцев, голова колгоспу протягом тридцяти років, не може заснути ночами через те, що гармоніст виспівує на вулиці пісні. Він стає дратівливим, сперечається з механіком Колькою, який захоплюється вирізанням з дерева скульптур; також Рязанцев намагається довести дочці, що ніякої любові немає, і молодь тільки вигадує її, слідуючи моді. Учитель історії Веніамін Захарович, навпаки, підтримує Кольку, який вирізає скульптуру пов'язаного Стеньки Разіна. Він ставить Кольці пісню про Кудеяра-отамана у виконанні Шаляпіна. Вражений піснею, Колька спалює скульптуру, визнавши її невдалою, але каже, що буде різати нову.
У ролях[ред. | ред. код]
«Братка»[ред. | ред. код]
«Фатальний постріл»[ред. | ред. код]
|
«Думи»[ред. | ред. код]
|
Знімальна група[ред. | ред. код]
- Сценарій і постановка: Василь Шукшин
- Оператор-постановник: Валерій Гінзбург
- Композитор: Карен Хачатурян
- Художник-постановник: Ігор Бахметьєв
- Монтаж: Наталія Логінова
- Звукооператор: Олександр Матвієнко
Посилання[ред. | ред. код]
- Дивні люди на сайті IMDb (англ.)
| |||||
|
