До-ре-мі-до-ре-до

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

До-ре-мі-до-ре-до (муз. лайл.-жарт.[1]) — музична фраза, яка як ритмічний натяк використовується музикантами в країнах колишнього СРСР, аби «послати нахуй»[2][3].

Вживання[ред. | ред. код]

[3][4]

Андрій Вознесенський згадував, що будучи студентом він зробив стінгазету, де з інструменту трубача вилітали ноти «до-ре-мі-до-ре-до». Через деякий час натяк розкрився, і Вознесенському винесли сувору догану[5].

Повідомлялося про використання музичної фрази в якості неприйняття музики майбутнього на засіданні VIII з'їзду Спілки композиторів Росії (2000)[6].

В одному з концертів Олександр Розенбаум виконав пісню «Тільки музиканти музику зрозуміють мою» і потім кілька разів заспівав цю відому в музичних колах фразу, акомпануючи собі на роялі. При цьому співак не вимовляв лайливі слова, а лише озвучив назви нот[7][8].

У пісні «Останні дні в раю» з однойменного альбому групи «Нещасний випадок» перед зображуваною сваркою музикантів саксофон грає саме цю музичну фразу.

Фраза згадана у пісні «Лібідо» гурту «Брати Гадюкіни» (альбом «Щасливої дороги», 1999 рік) — «Ти мені сказала вчора „до-ре-мі-до-ре-до“».

У 2008 році Андрій Данилко, відомий під сценічним псевдонімом Вірка Сердючка, випустив альбом «Doremi Doredo»[9].

У 2013 році композитор Максим Бабишкін, колишній продюсер Ірини Дубцової, написав ліричну фортепіанну композицію «До-ре-мі-до-ре-до»[10].

Олександр Галін дав назву «До-ре-мі-до-ре-до» своїй книзі 2013 року[1].

Існує музична фраза у відповідь: соль-фа-мі-ре-до-до — «Сам іди туди ж»[2].

Серед музик, що грають у ресторанах, узвичаєно виконувати мотив «до-ре-мі-до-ре-до» в тих випадках, коли їм трапляються набридливі клієнти, які ледь не силоміць нав'язують свої замовлення оркестрові на виконання певних номерів[11].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б Галин А. М. До-ре-ми-до-ре-до. — Время (Vremia), 2013. — 352 с. — ISBN 978-5969107922. Архівовано з джерела 9 серпня 2021
  2. ↑ а б До-ре-ми-до-ре-до. forumklassika.ru. 2006-24-03. Архів оригіналу за 20 лютого 2007. Процитовано 9 серпня 2021.
  3. ↑ а б Мокиенко В. М., Никитина Т. Г. До // Большой словарь русских поговорок. — М. : ОЛМА Медиа Групп, 2007. — С. 192. — ISBN 978-5-373-01386-4.
  4. ↑ Раскин И. Энциклопедия хулиганствующего ортодокса. — Изд-во А. Д. Власова, 1994. — С. 9. — ISBN 5881260074. Архівовано з джерела 9 серпня 2021
  5. ↑ Будучи школьником, я решил подарить пастернаку его фотопортрет. Факты и комментарии. 04.10.2006. Архів оригіналу за 9 серпня 2021. Процитовано 9 серпня 2021.
  6. ↑ Черемных Е. Музыку будущего послали на три буквы. — 2000. — № 230 (7 декабря). — С. 13. Архівовано з джерела 9 серпня 2021. Процитовано 9 серпня 2021.
  7. ↑ До-ре-ми-до-ре-до (рос.). YouTube. Архів оригіналу за 9 серпня 2021. Процитовано 22 травня 2018.
  8. ↑ Розенбаум Александр. «Недотрога» (рос.). karaoke.ru. Архів оригіналу за 15 червня 2021. Процитовано 22 травня 2018.
  9. ↑ Дискография Андрея Данилко [Архівовано 14 березня 2018 у Wayback Machine.] на Яндекс. Музиці
  10. ↑ Do-Re-Mi-Do-Re-Do. YouTube. Архів оригіналу за 9 серпня 2021. Процитовано 22 травня 2018.
  11. ↑ Малюга, Наталія Миколаївна. «Мовознавство: упровадження результатів пізнання у практику сучасної школи» [Архівовано 8 квітня 2022 у Wayback Machine.]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=До-ре-мі-до-ре-до&oldid=37665893