До Афродіти
| До Афродіти | ||||
|---|---|---|---|---|
| дав.-гр. Ποικιλόθρον᾽ ἀθάνατ᾽ Ἀφρόδιτα | ||||
 | ||||
| Жанр | гімн | |||
| Форма | вірш[d] | |||
| Автор | Сапфо | |||
| Мова | давньогрецька | |||
| Написано | 7-6 ст. до н. е. | |||
| Опубліковано | 6 століття до н. е. | |||
| Країна | Стародавня Греція | |||
| Переклад | перекладачі українською мовою -Іван Франко, Григорій Кочур | |||
|
| ||||
.jpg)
«До Афродіти» (фр. L’Albatros) — гімн давньогрецької поетеси Сапфо, який відкриває першу збірку Сапфо, укладену александрійськими вченими.
Це єдиний вірш Сапфо, який зберігся у повному обсязі. Сапфо часто писала про родинне життя. У віршах розповідала про доньку, брата, але частіше поетеса описує муки кохання. Її молитва-звернення до Афродіти — це справжня сповідь жінки.
Вірш Сапфо «До Афродіти» відкриває першу книгу віршів Сапфо, яку зібрали александрійські вчені. Вірш вважають одним з перших зразків любовної лірики у європейській поезії. За жанром це гімн, адже прославляє богиню, при цьому на початку і в кінці твору просить Афродіту про допомогу. У вірші поєднуються і молитва, і сповідь. Головна думка — уславлення чеснот Афродіти. Лірична героїня закохана, почуття приносить їй печаль. У вірші героїня нарікає на нерозділене кохання. Авторка відзначає, що раніше Афродіти щоразу приходила на допомогу, коли лірична героїня закохувалась. Афродіта мчала над землею, наче вихор, і схиляла до любові обранця поетеси. Наразі поетеса закохалася, але без взаємності, і просить Афродіту про допомогу. «О, прилинь ізнов, Афродіто… Не гніти мою душу, о пані велична, горем, журбою!.. Розвій мою тугу!..»
Літературознавці визначили жанр твору — гімн Афродіті. Це хвалебна пісня античної поезії. У творі багато звернень до богині, перераховуються її подвиги, використано багато художніх троп. Античний гімн зазвичай закінчувався молитвою або закляттям, як і у вірші Сапфо. Властиві емоційна насиченість, нагромадження окличних речень, звернень, повторів.
Вірш написаний так званою «сапфічною строфою». Сапфо створила власну строфу — «сапфічну». Сапфічна строфа — поєднання з чотирьох рядків: перші три вірші складаються з одинадцяти складів, четвертий вірш з п'яти складів Всього у вірші 30 рядків. Авторка використовує художні тропи:
- Епітети: «барвношатна владарко», «усміх ясний», «вірна помічниця», «ярмо любовне»,«бентежне серце»
- Метафори: являлася ти ,серце урятуй,підступів повна.
- Порівняння: «над землею темною, наче вихор».
- Анафора і антитеза: «Хто тікає — скрізь піде за тобою, Хто дарів не взяв — сам дари нестиме, Хто не любить нині, полюбить скоро»
- Волощук Євгенія, Слободянюк Олена Зарубіжна література, 8 клас,, К. Генеза, 2016
- Хорошилова Аліна, Зарубіжна література.. 8 клас. -Х.: Основа, 2010.
- http://liturok.in.ua/lirika/117-sapfo-antichna-lrika.html [Архівовано 27 грудня 2019 у Wayback Machine.]
- http://svitliteraturu.com/load/dopomoga_uchnju_iz_zar_lit/8_klas/pro_sapfo_ta_jiji_liriku_dopomoga_uchnju/17-1-0-1041 [Архівовано 27 грудня 2019 у Wayback Machine.]