Молитва
Моли́тва — звернення віруючого до Бога, богів, інших надприродних або асоційованим з Богом істот, а також канонізований текст цього звернення.
Вона часто приймає вид поклоніння, вихваляння, прохання чи просто викладу своїх думок. Молитва також часто приймає форми обряду.
Молитва — це заклик або дія, спрямована на встановлення контакту з об'єктом поклоніння через цілеспрямовану комунікацію. У вузькому розумінні цей термін означає акт благання або заступництва, спрямований до божества чи обожествленого предка. У більш широкому розумінні молитва може також мати на меті подяку або прославлення, а в порівняльному релігієзнавстві тісно пов'язана з більш абстрактними формами медитації та з заклинаннями або чарами[1].
Пильнуйте й моліться, щоб не впасти в спокусу, бадьорий бо дух, але немічне тіло! | ||
Святий Дух помагає тим людям які моляться: «Так само ж і Дух допомагає нам у наших немочах; бо ми не знаємо, про що маємо молитись, як належить, але Сам Дух заступається за нас невимовними зідханнями» (Рим. 8:26).
Молитва є бесіда або розмова наша з Богом. Християнство стверджує що вона необхідна для нас так само, як повітря і їжа, бо все від Бога і немає нічого свого: життя, здібності, здоров'я, їжа і все дається нам Богом. Тому і в радості, і в печалі, і коли що нам потрібно, християни повинні звертатися до Бога з молитвою. В основі християнства лежить не сума якихось абстрактних знань, але живий досвід спілкування з Богом як з Отцем Небесним. Тому християнина який не молиться неможливо собі уявити. Саме молитва дозволяє відчути християнам радість присутності Бога в житті. Для людини, яка молиться Бог — не абстрактна ідея, але знайома і улюблена особистість, що йде з людиною по життю. Молитися — це означає перебувати в тому особливому внутрішньому стані, коли духовне начало в людині входить в таємниче і безпосередній дотик з Богом і потойбічним невидимим світом.
Молитва є приношення розуму і серця до Бога, є благоговійним словом людини до Бога. Зразком для всіх молитов або загальної християнської молитви, безсумнівно, повинно назвати Молитву Господню: Отче наш (Мт. 6:9–13), яку Господь наш Ісус Христос навчив апостолів і яку вони передали всім вірним в Ісуса[2].
Кінець же всьому наблизився. Отже, будьте мудрі й пильнуйте в молитвах! | ||
Будьте тривалі в молитві, і пильнуйте з подякою в ній! | ||
Приклади молитов у Старому Заповіті (містяться у Книзі Од)
[ред. | ред. код]Молитва Єзекії, царя юдеїв, із Книги пророка Ісаї, глава 37
[ред. | ред. код]Молитва Ілларіона в Слові про Закон і Благодать
[ред. | ред. код]ДО БОГА УСІЄЇ ЗЕМЛІ НАШОЇ [3]
Молю Тебе, о Владико, Царю і Боже наш, високий і славний Чоловіколюбче, нагороджуючи за труд, славу і честь, і навертаючи в прихильників Царства свого, благим будучи, пом’яни і нас, убогих твоїх, бо ім’я Твоє — Чоловіколюбець!
Хоча й справ добрих не маємо, та, заради милості Твоєї великої, спаси нас, бо ми люди Твої, вівці пастви Твоєї і отара, яку віднедавна почав Ти пасти, вирвав із згуби ідолослужіння. Пастирю добрий, що поклав душу за овець своїх, не залишай нас, оскільки і досі блукаємо, не отвергай нас, оскільки і досі согрішаємо перед Тобою, подібно новопридбаним рабам, які ні в чому не здатні догодити своєму панові. Не погнушайся стада малого, а скажи до нас: «Не бійся, черідко мала! Бо благоволить Отець ваш небесний дати вам царство!» (Лк 12:32).
Багатий милістю і благий щедротами обіцявся приймати тих, що розкаються, і, очікуючи навернення грішних, не пом’яни многих гріхів наших, прийми нас, звертаємося до Тебе, загладь записані гріхи наші, потамуй гнів, яким Тебе розгнівили, Чоловіколюбче! Тибо єси Господь, Владика і Творець, у владі Твоїй — жити нам чи умерти. Упокорь милостиво гнів, який заслужили ми ділами нашими, відведи від нас спокуси, бо ми земля лише і порох, і не чини суд над рабами своїми. Ми люди Твої, Тебе шукаємо, до Тебе припадаємо, Тебе молимо: нагрішили і зла накоїли, не дотрималися і не зробили, як Ти нам заповідав. Земними будучи, до земних прихилилися і лукавство чинили перед лицем слави Твоєї. Похотям тілесним віддалися, стали рабами гріха і печалей житейських, були втікачами від свого володаря, убогими на добрі діла, окаянними у житті злому.
Каємось, просимо, молимо! Каємося за наші злі діла, просимо: хай страх перед Тобою вселиться в серця наші! Молимо: на страшному суді помилуй нас! Спаси нас, вияви щедрість, доглянь, відвідай, змилосердся, помилуй, бо Твої єсьмо. Твоє творіння, Твоєї руки діло. Коли ж беззаконня чиє побачиш, Господи Боже, хто вистоїть? А коли воздаси кожному по ділах його, то хто спасеться? Від Тебе прощення, від Тебе милість і рятунок великий. І душі наші в руці Твоїй, і подих наш — з волі Твоєї! Відтоді, як доброзичливо доглядаєш нас, — благоденствуємо, коли ж глянеш у гніві, — щезнемо як вранішня роса, бо не втримається порох перед бурею, а ми перед гнівом Твоїм. Але як творіння Твоє, у Творця свого милості просимо: «Помилуй нас, Боже, з великої милості Твоєї» (Пс 51:3), бо все добре — від Тебе на нас, а все неправедне — від нас до Тебе, бо всі ухилялись, всі разом — негідні! Жодного нема серед нас, щоб про небесне старався і жив ним, але всі про земне, всі про печалі житейські, бо збідніла земля на праведників (Пс 12:2) і не тому, що Ти залишив і злегковажив нас, але тому, що ми не шукаємо Тебе, а про видиме стараємось. А тому боїмося, що вчиниш із нами, як в Єрусалимі з тими, що залишили Тебе і не пішли Твоїм шляхом. Але не вчити з нами, як із ними. За діла наші, а не за гріхи воздай нам. Але терпи нас, і ще довго терпи. Зупини вогонь гніву Свого, направлений на нас, рабів Твоїх, сам навертай нас на істину Твою, навчай нас творити волю Твою, бо Ти єси Бог наш, а ми — народ Твій, частка Твоя, Твоє надбання. Не здіймаємо-бо рук наших до бога чужого, не пішли за якимось ложним пророком, ані єретичного вчення не сповідуємо, але до Тебе, правдивого Бога, волаєм, і до Тебе, на небесах сущого, очі наші возводимо, до Тебе руки наші здіймаємо, Тобі молимося.
Одпусти гріхи нам, бо Ти добрий Чоловіколюбець! Помилуй нас, бо Ти закликаєш грішників до покаяння! І на страшному Твоєму суді не переч стояти нам одесную Тебе і зроби нас учасниками благословення праведників.
І допоки стоятиме світ, не допускай на нас напасті спокуси, не віддай нас у руки чужинців, щоб не прозвався город Твій городом невільників, а стадо Твоє — зайдами в землі не своїй, і хай не скажуть інші країни: «Де Бог їхній?» (Пс 76:10).
Не ввергни нас у скорботу і голод і не допусти даремних жертв, вогню, потопу, хай не зневіряться нетверді вірою! Менше карай, а щедро милуй, легко вражай, а милостиво ізціляй; трохи опечаль і швидко звесели, бо не знесе наше єство тривалого гніву Твого, як стеблина вогню.
Але стримай гнів, змилосердься, бо Тобі належить помилувати й спасти. Тож продовж милість Твою на людей Твоїх: тих, що йдуть раттю, прожени, мир утверди, ворожі країни усмири, голод поверни в достаток, князями нашими постраши сусідні країни, боярам пошли мудрості, городи умнож, церкву Твою плекай — багатство своє бережи. Мужів, і жон їхніх, і дітей спаси. Сущих у рабстві, в полоні, в ув’язненні, в путах, у плаванні, в темниці, у голоді й спразі, в наготі, — всіх помилуй, усіх потіш, усіх обрадуй, сотвори їм радість і тілесну і душевну. Молитвами й моліннями пречистої Матері Твоєї і святих небесних сил, і предтечі Твого Іоанна Хрестителя, апостолів, пророків, мучеників, преподобних, молитвами усіх святих — змилосердься над нами і помилуй нас! Хай милістю Твоєю пастимося в єдності віри разом, весело і радісно!
Славимо Тебе, Господа нашого, Ісуса Христа, з Отцем і з Пресвятим Духом — Трійцю нероздільну, єдину в Божестві, що царює на небесах і на землі, над ангелами і людьми, над видимими й невидимими творіннями — і нині, й повсякчас, і на віки віків. Амінь.Багато наших молитов — молитви прохальні, і люди схильні думати, що прохання — це нижчий ступінь молитви; Краще слід дякувати, потім славосовити. Насправді ж саме подяка і хвала — вираз менш глибоких взаємин. На нашому рівні напіввіри легше підносити славослів'я або дякувати Богові, ніж довіряти Йому настільки, щоб просити Його про щось з вірою. Навіть люди напіввіри можуть звернутися до Бога з подякою, коли трапиться щось для них приємне; і бувають такі хвилини піднесеності, коли кожен здатний співати для Бога. Але набагато важче мати таку нероздільну віру, щоб просити Бога всім серцем і всіма помислами з повною довірою. Не треба дивитися зверхньо на прохальні молитви, тому що здатність приносити їх — це випробування реальності нашої віри. | ||
— Антоній, митрополит Сурозький |
Молитва - причина спасіння і безсмертя душі. Молитва є умертвіння думки про похоті плотського життя. Старанно молитись дорівнює вмирати для світу. Бо відректися від себе - значить терпляче перебувати в молитві. З цього випливає, що любов Божу можна відшукати в зреченні від своєї душі. | ||
Результат молитви є те, що ми буваємо з Богом. А хто з Богом, той далекий від Його противника. | ||
— Святитель Григорій Ніський |
Не Богу потрібні наші молитви! Він знає що ми потребуємо ще до того як ми щось попросимо, ... молитва необхідна нам: вона присвоює Бога в людині... Перед починанням всякої справи приносячи молитву Богу, нею залучайте благословення Боже на вчинки свої та нею судіть справи ваші: думки про молитву зупиняють від справ, противних заповідям Божим. | ||
— Єпископ Ігнатій (Брянчанінов) |
Молитва своєю силою перемагає єство | ||
— св. Іван Золотоустий |
Першими плодами молитви, за святителем Ігнатієм (Брянчаниновим) є увага і розчулення. Єпископ Ігнатій твердить: «Ці плоди появляються перш за всі інші від всякої правильно здійснюваної молитви, головним чином же від Молитви Ісусової, вправа якою вище псалмоспіву та іншого молитвослів'я. Від уваги породжується розчулення, і від розчулення поглиблюється увага. Вони посилюються породжуючи одна одну… Як і правдива молитва так і увага і розчулення є Божими дарами».
Відчуття присутності Божої теж є одним із плодів молитви. «Якщо у нас під час молитви чи читання Священного Писання пробуджується відчуття присутності Божої — це великий благодатний дар», пише архієпископ Павло. Говорять про теплоту сердечну і душевний мир як плоди молитви. Святитель Григорій Нісський серед плодів молитви називає простоту, любов, смирення, терпіння і незлобивість. Тобто молитва поступово преображає людину, робить її подібною Богові.
Наскільки молитва несумісна з ненавистю чи неприязню до ближніх, настільки ж вона тісно пов'язана з любов'ю і співчуттям, які теж є її плодами. За словами преподобного Ісаака Сирина серце правдиво молячого запалюється любов'ю до всіх людей, навіть ворогів і єретиків, до всього Божого творіння.
Тобто молитва веде до повного преображення всієї людини, її кардинальній переміні до кращого. Це по суті і є головним плодом молитви. Єпископ Іларіон пише, що якщо людина молиться, але не стає кращою, коли вона вичитує канони та акафісти, але залишається холодною і кам'яносердою, це означає що її молитва ще не принесла належного плоду. Християнину необхідно тому завжди піклуватися, щоби все його життя відповідало молитві, тобто щоби воно стало непрестанним «ходінням перед Богом».
Покаяння в Юдаїзмі —Тшува[RU], Шма — центральна молитва в Юудаїзмі
У дгармічних релігіях — буддизмі та індуїзмі молитва здійснюється шляхом повторення святих імен Бога — джапи.
Діалог Платона "Алкивіад Другий, або Про молитву"[ru]
Дослідженню генези та еволюції молитви як літературного жанру присвячена наукова монографія «Молитва як літературний жанр : генеза та еволюція» (2008) українського вченого-філолога Ірини Даниленко.[4][5]
-
Saint Francis in Meditation with Brother Leo, Адам де Костер, ~1626
-
St. Theresa Kneeling in Prayer. Клод Меллан ~1661
-
Ранішня молитва, Рудольф Епп, 1879
-
Цар Давид у молитві, Girolamo dai Libri, 1501
-
Колекція англіканських Книг спільних молитов
-
Клятви Мадонні під час грози, Hortense Haudebourt-Lescot, ~1817
-
Modlitwa, Stanisław Dębicki 1887
-
Young Greeks at the Mosque, Жан-Леон Жером 1865
-
Молитва [мусульман] в Москві, Жан-Леон Жером 1892
-
Мусульманин піднімає руки в такбірі, знаменуючи початок молитви
-
Американський військовий-іудей молиться з традиційним талітом, (єврейською молитовною шаллю) та покривалом на голову ямака під час служби в Іраку 18 вересня на свято Рош Ха-Шана, єврейський Новий рік.
-
Madeline after Prayer (from John Keats, The Eve of St. Agnes, stanza XIX, lines 4-5)
Заповіді Ісуса Христа, Отче наш — головна молитва у християнстві, поряд з Молитвою Тройці та Ісусовою молитвою
Молитва Христа про чашу (гефсимáнска молитва)[RU]
Benedictus (Пісня Захарії) — подячні слова Захарії (Лк. 1:68–79), які він вимовив під впливом Святого Духа після народження сина Івана.
Спокуси Христа, Сповідь, Покаяння, Спокуса, Спасіння, Покаяння в християнстві
Молитовник, Молитовник Гертруди, Молитовник Еразма
Міссал, Книга Псалмів, Покаянні псалми[en], Псалом 50 (покаянний)
Книга Од — молитви й пісні (кантикули) зі Старого й Нового Завітів, Молитва Манасії[RU], Молитва Ісуса, сина Сіраха[RU]
Плач Єремії — одна з найкоротших книг Біблії, важлива частина у молитв на Страсний тиждень
Азбучна молитва, Псалом 118 — псалом-акровірш на 176 віршів, найдовший розділ у Біблії
Католичні молитви Ісусу Христу[en]
Лист до єпископів Католицької Церкви "Про деякі аспекти християнської медитації" (Orationis formas)[en]
Труд Оригена "О молитве"
Lectio divina (лат., буквально «божественне читання») — це метод молитовної медитації над біблійними текстами.
Історія християнської молитви[en]
- ↑ [1]
- ↑ Молитва, Библейская энциклопедия - архимандрит Никифор Бажанов. azbyka.ru (рос.). Архів оригіналу за 8 січня 2018. Процитовано 7 січня 2018.
- ↑ Іларіон Київський. — Слово про закон і благодать (переклад В. Яременка)
- ↑ Даниленко Ірина Іванівна. Жанрова модифікація канону молитви в ліриці XVII—XX століть / Автореферат дисертації на здобуття вченого ступеня доктора філологічних наук. — Київ, 2009. — КНУ ім. Т. Шевченка
- ↑ Даниленко І. І. Молитва як літературний жанр: генеза та еволюція: Монографія. [Архівовано 29 жовтня 2013 у Wayback Machine.] — Миколаїв: Вид-во МДГУ ім. Петра Могили, 2008. — 304 с. ISBN 978-966-336-095-9
- Молитва [Архівовано 23 червня 2021 у Wayback Machine.] // Українська Релігієзнавча Енциклопедія
- Арістова А. В. Молитва // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Молитва
- Молитва // Шевченківська енциклопедія: — Т.4:М—Па : у 6 т. / Гол. ред. М. Г. Жулинський.. — Київ : Ін-т літератури ім. Т. Г. Шевченка, 2013. — С. 294-298.
- Молитва // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Буенос-Айрес, 1961. — Т. 4, кн. VIII : Літери Ме — На. — С. 1029. — 1000 екз.
- Молитва // Літературознавча енциклопедія : у 2 т. / авт.-уклад. Ю. І. Ковалів. — Київ : ВЦ «Академія», 2007. — Т. 2 : М — Я. — С. 67-68.
- Молитва небо здіймає вгору: Антологія української християнської віршованої молитви XIX — початку XXI століття / Упоряд.: Г. В. Баран. — Тернопіль: Навчальна книга — Богдан, 2011. — 1056 с. (анотація) [Архівовано 5 листопада 2014 у Wayback Machine.] (вступ, фрагменти, зміст) [Архівовано 5 листопада 2014 у Wayback Machine.]
Добове коло богослужінь | |
Вечірня · Повечір'я · Полуношниця · Утреня · Часи · Божественна літургія |