Душман Давид Олександрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Душман Давид Олександрович
Загальна інформація
Національністьєврей
Громадянство СРСР
Народження1 квітня 1923(1923-04-01)
Данциг, Вільне місто Данциг
Смерть4 червня 2021(2021-06-04)[1] (98 років)
Мюнхен, Німеччина
Спорт
Вид спортуфехтування
Нагороди
орден Олександра Невського орден Вітчизняної війни орден Червоної Зірки орден Слави III. ступеня медаль ордена «За заслуги перед Вітчизною» II ступеня медаль «За відвагу» медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
заслужений тренер СРСР

Давид Олександрович Душман (Давид Александрович Ду́шман; нар 1 квітня 1923, Данциг — пом 4 червня 2021, Мюнхен) — військовослужбовець Червоної армії та спортсмен, тренер радянської олімпійської збірної з фехтування. Був одним із перших визволителів концтабору Аушвіц. Механіком-водієм Т-34 брав участь у Сталінградській та Курській битвах. Заслужений тренер СРСР.

Друга світова війна

[ред. | ред. код]

Добровільно вступив до лав РСЧА, став механіком-водієм танка, брав участь у Сталінградській та Курській битвах. Отримав понад сорок нагород і відзнак, в тому числі орден Вітчизняної війни[2].

27 січня 1945 року провів свій Т-34 крізь огорожу концтабору Аушвіц-Біркенау в окупованій Польщі, почавши тим самим звільнення табору[3]. У таборі він побачив голодних людей і гори трупів. Пізніше згадував: «ми кинули їм всі наші консерви і негайно вирушили переслідувати фашистів»[2][4]. За іншими даними, він був важко поранений до звільнення Аушвіца, ще наприкінці 1944-го, а звільняв в'язнів одного з інших нацистських таборів на території Польщі[5].

За війну був тричі важко поранений. Був одним із 69 солдатів з 12 000 чоловік своєї дивізії, які пережили війну[6][4].

Кар'єра у фехтуванні

[ред. | ред. код]

Ще до війни Душман був успішним фехтувальником, чемпіон Москви 1941 року. У 1951 році він став чемпіоном СРСР із фехтування на шпагах, потім — тренером клубу «Спартак». Із 1952 по 1988 рік тренував жіночу збірну Радянського Союзу з фехтування. Багато олімпійських чемпіонів пройшли його школу. Його вихованцями були чемпіонка світу 1956 року в командній першості Тамара Евплова, дворазовий олімпійський чемпіон, неодноразовий переможець та призер чемпіонатів світу Умяр Мавліханов, видатна радянська рапіристка, чемпіонка Олімпійських ігор, дев'ятиразова чемпіонка світу Валентина Сидорова. На Олімпіаді 1972 року у Мюнхені вихованці Душмана завоювали дві золоті, дві срібні та три бронзові медалі.

Томас Бах, президент Міжнародного олімпійського комітету (МОК) і колишній олімпійський чемпіон із фехтування, який представляв Західну Німеччину, згадував, що коли він зустрів Душмана в 1970 році, той «відразу ж запропонував свою дружбу і пораду, незважаючи на особистий досвід у Другій світовій війні та Аушвіц»[7][8]. Бах додав, що цей вчинок був «настільки глибоким людським жестом, що я ніколи його не забуду»[8][4].

Душман продовжував давати уроки фехтування в місцевому клубі майже кожен день, поки йому не виповнилося 94 роки[9].

Теракт у Мюнхені

[ред. | ред. код]

Був тренером із фехтування на літніх Олімпійських іграх 1972 року, став свідком масового вбивства ізраїльських спортсменів у Мюнхені. Гуртожиток радянської команди знаходився навпроти приміщення ізраїльських спортсменів, і Душман пізніше згадував, що був в жаху від того що сталося, оскільки сам в той час дуже добре усвідомлював своє єврейське походження[2].

Особисте життя

[ред. | ред. код]

Батько Душмана був спортивним лікарем і військовим лікарем Червоної армії. У 1938 році під час Великого терору відправлений у трудовий табір за Полярне коло, де і помер десять років потому[6][4].

Протягом 1990-х років Душман кілька років жив в Австрії, перш ніж переїхати в Мюнхен[8]. Із 1996 року до своєї смерті 4 червня 2021 року жив у Мюнхені разом із дружиною Зоєю до її смерті[6][4].

Нагороди

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ https://www.lemonde.fr/disparitions/article/2021/06/06/david-dushman-dernier-liberateur-survivant-du-camp-d-auschwitz-est-mort_6083112_3382.html
  2. ↑ а б в Helmut Reister (30 березня 2018). Auschwitz-Befreier feiert 95. Geburtstag: Bewegtes Leben von David Dushman. Процитовано 6 червня 2021.
  3. ↑ Reister, Helmut (15 квітня 2021). Eine lebende Legende. Jüdische Allgemeine. Архів оригіналу за 20210607.
  4. ↑ а б в г д Last surviving Auschwitz liberator David Dushman dies. DW.COM (брит.). 6 червня 2021. Процитовано 7 червня 2021.
  5. ↑ а б Ушёл из жизни Давид Душман. Научно-просветительный центр «Холокост». 8 июня 2021. Процитовано 7 июня 2021.
  6. ↑ а б в Last of Soviet soldiers who liberated Auschwitz dies at 98. AP News. 6 червня 2021.
  7. ↑ Olympics Site Closed | Olympics at Sports-Reference.com. www.sports-reference.com. Архів оригіналу за 20200418.
  8. ↑ а б в David Dushman, last surviving Auschwitz liberator, dies aged 98. www.timesofisrael.com. Архів оригіналу за 20210607.
  9. ↑ David Dushman, dernier libérateur survivant du camp d’Auschwitz, est mort. 6 червня 2021. Архів оригіналу за 20210607.
  10. ↑ Указ Президента Российской Федерации от 20 июля 2020 года № 467 «О награждении государственными наградами Российской Федерации»
  11. ↑ Указ Президента Российской Федерации от 26 июня 1995 года № 636 «О награждении государственными наградами Российской Федерации работников акционерных обществ, предприятий, организаций и военнослужащих»
  12. ↑ Соболезнования Посольства России в ФРГ в связи с кончиной ветерана Великой Отечественной войны Давида Александровича Душмана. Посольство России в Германии. 5 июня 2021. Архів оригіналу за 7 червня 2021. Процитовано 7 июня 2021.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Душман_Давид_Олександрович&oldid=42089976