Ескадрені міноносці типу «Олесунн»
| Проєкт | |
|---|---|
| Назва: | Ескадрені міноносці типу «Олесунн» |
| Будівники: | Військово-морська верф у Гортені |
| Оператори: |
 Військово-морські сили Норвегії |
| Попередник: | Ескадрені міноносці типу «Слейпнир» |
| У строю: | 1936–1959 |
| Заплановано: | 2 |
| Скасовано: | 1 |
| Втрачено: | 1 |
| Основні характеристики | |
| Клас і тип: | Ескадрений міноносець |
| Водотоннажність: | 1240 т |
| Довжина: | 100 м |
| Ширина: | 9,9 м |
| Осадка: | 2,8 м |
| Потужність: | 30 000 к.с. |
| Швидкість: | 32 вузли |
| Екіпаж: | 130 |
| Озброєння: |
|
Ескадрені міноносці типу «Олесунн» — запланований для Королівських ВМС Норвегії тип кораблів, які втім, не були добудовані.
У бюджеті 1938 року Норвегія передбачила будівництво двох есмінців для Королівського флоту Норвегії.[1] Це були перші сучасні есмінці, замовлені Норвегією, і вони були значно більшими за тип «Слейпнир», фактично, міноносців, які вже надійшли на службу, та продовжували будуватися у той час, і були єдиними сучасними озброєними торпедами кораблями Норвегії.
Озброєння мало складатися з чотирьох 120-мм гармат з однією здвоєною передньою установкою та двома одиночними установками на кормі. Протиповітряна оборона складалася з двох 40-мм гармат Bofors L/60, що підтримувалися двома 13-мм кулеметами. Треба було встановити два здвоєних 533-мм (21-дюймових) торпедних апарати. Екіпаж мав становити 130 осіб.[2]
Два міноносці, яким ще не присвоїли імен, були закладені у квітні 1939 року на морській корабельні в Гортені, а їх завершення заплановане на 1943 рік. Вони все ще були на ранній стадії будівництва, коли Німеччина вторглася у Норвегію у квітні 1940 року. Недобудовані були захоплені, коли німецькі війська захопили Гортен.
Німеччина вирішила продовжити будівництво кораблів для Крігсмаріне з назвами ZN4 і ZN5. На початку 1942 року вони були перейменовані в TA7 і TA8.
Було встановлено абсолютно нове озброєння, яке складалося з трьох універсальних гармат SK C/32, двох 37 мм зенітні гармати SK C/30 для протиповітряної оборони на коротких дистанціях, які доповнювали шість 20 мм автоматичних гармат C/30 AA, а також з четверною установкою для торпедних апаратів 53,3 см.[3]
Будівництво двох кораблів було затримано через численні акти саботажу. TA7 було спущено на воду 29 травня 1941 року, а TA8 — лише 30 червня 1943 року. Було вирішено відбуксирувати TA7 до Німеччини для завершення, але TA7 було затоплено в Гортені 27 вересня 1944 року бомбою, поміщеною в турбінного відділення корабля, незадовго до того, як корабель мав вирушити до Німеччини. TA8 був затоплений під час нальоту британської авіації на Гортен у ніч з 23 на 24 лютого 1945 року
Після закінчення війни в Європі в 1945 році корпус TA8 був піднятий норвежцями, які вирішили добудувати корабель під назвою «Олесунн», але роботи були припинені в 1950 році, а корпус проданий на металолом у 1956 р.[4]
- ↑ Fock, Harald (2001). Z-vor! internationale Entwicklung und Kriegseinsätze von Zerstörern und Torpedobooten. 1: 1914 - 1939 / Zeichn. der Schiffsrisse Helmut Meinhardt. Z-vor! (німецькою) . Erscheinungsort nicht ermittelbar. с. 222. ISBN 978-3-7822-0207-7.
- ↑ Gardiner, Robert, ред. (1980). Conway's all the world's fighting ships. 3: 1922 - 1946 (вид. 1. publ). London: Conway Maritime Press. с. 379. ISBN 978-0-85177-146-5.
- ↑ Gardiner, Robert, ред. (1980). Conway's all the world's fighting ships. 3: 1922 - 1946 (вид. 1. publ). London: Conway Maritime Press. с. 94. ISBN 978-0-85177-146-5.
- ↑ Whitley, M.J. (2000). Destroyers of World War Two: An Illustrated Encyclopedia (англійською) . London: Cassell & Co. с. 216. ISBN 1-85409-521-8.