Живкович Владислав Хайдарович

Живкович Владислав Хайдарович;
	Старший прапорщик
Загальна інформація
Народження	30 липня 1975; Ангарськ
Смерть	18 лютого 2015 (39 років); Дебальцеве
Громадянство	Україна
Псевдо	«Хоттабич»
Військова служба
Приналежність	Україна
Вид ЗС	Збройні сили
Формування	«Київська Русь»
Війни / битви	Війна на сході України Бої за Дебальцеве;
Нагороди та відзнаки

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Живкович.

Владисла́в Хайда́рович Живкович (нар. 30 липня 1975(19750730) — 18 лютого 2015) — старший прапорщик Збройних сил України.

Життєвий шлях[ред. | ред. код]

Народився в родині вчителів, котрі перебували на будівництві БАМу, згодом сім'я повернулася на батьківщину — в село Мрин. 1993 року пішов на строкову службу, залишився в армії — у навчальному центрі «Десна», згодом — 101-й бригаді охорони, 30-й автобазі, центрі забезпечення МО України.

Після довготривалих клопотань 2 грудня 2014-го перевівся у зону бойових дій; командир взводу 25-го окремого мотопіхотного батальйону.

Старший прапорщик Владислав Живкович 18 лютого 2015 року виводив із оточення бійців свого взводу і воїнів із інших підрозділів. Кілька разів їх накривав «Град», потрапляли під обстріл мінометів. Міна упала буквально під ноги Владиславу. Побратими кинулися до нього: «Я живий, хлопці», — прошепотів Хоттабич, а вони побачили кров і велику рвану рану в боці від осколка. Військові зупинили кров. Виходячи з оточення, Владислав по телефону вказував дорогу ще й землякові із Селища, який із другом потрапив на ворожий блокпост. Земляк дістався до своїх. А Владислав, на жаль, не встиг…^[1]

18 лютого 2015-го загинув під час обстрілів російськими збройними формуваннями при відведенні підрозділів із Дебальцевого.

Похований 21 лютого 2015 року в селі Мрин Ніжинського району Чернігівської області.

Без Владислава лишились дружина Наталія Олексіївна, син Артур та донька Єлизавета.

Нагороди та вшанування[ред. | ред. код]

Указом Президента України № 553/2015 від 22 вересня 2015 року — орденом Богдана Хмельницького III ступеня (посмертно)^[2]
Портрет на меморіалі "Стіна пам'яті полеглих за Україну" у Києві: секція 6, ряд 3, місце 32. ^[3]
28 серпня 2015-го на території МО України відкрито меморіальну дошку командиру автомобільного взводу автомобільної колони Центру забезпечення службової діяльності МО та ГШ ЗСУ Владиславу Живковичу.
7 грудня 2015 року на будівлі Мринського ліцею Мринської сільської ради встановлено меморіальну дошку на честь Владислава Живковича.
18 лютого 2016 року на території Мринського ПТУ-33 відкрито меморіальну дошку на честь Владислава Живковича
У селі Мрин на честь Владислава Живковича продоводиться турнір із шахів, шашок та настільного тенісу.^[1]