Житар Петро Іванович

Петро Іванович Житар
Народився	18 березня 1951(1951-03-18) (73 роки) с. Великий Глибочок, Тернопільський район, Тернопільська область
Громадянство	УРСР →  Україна
Національність	українець
Діяльність	історик
Alma mater	ТНПУ
Військове звання	генерал-майор

Петро́ Іва́нович Житар (нар. 18 березня 1951(19510318), с. Великий Глибочок Тернопільського району Тернопільської області) — офіцер Служби безпеки України, генерал-майор, краєзнавець.

Життєпис

Родовід Петра Житара починається із села Волошкове Сокирянського району Чернівецької області, де народився його батько Іван Мар'янович Житар. Петро Житар народився 18 березня 1951 року в селі Великий Глибочок Тернопільського району Тернопільської області, звідки родом його мати Стефанія Петрівна, з якою батько познайомився й одружився на відбудові шахт Донбасу в післявоєнні роки.

Після закінчення середньої школи Петро Житар рік працював рядовим робітником на Тернопільському машинобудівному заводі. У 1973 році з відзнакою закінчив Тернопільський педагогічний інститут (нині ТНПУ) і рік учителював у с. Колодно Збаражського району. У 1973—1974 рр. служив у групі обмеженого контингенту військ Радянської Армії у Чехословачинні. Після звільнення у запас був секретарем комітету комсомолу Тернопільського педінституту, відтак працював у відділі студентської і шкільної молоді обкому комсомолу, у 1975—1977 рр. навчався у Вищій партійній школі при ЦК Компартії України, яку закінчив з відзнакою. Здав кандидатський мінімум, щоб зайнятись науковою діяльністю. Після навчання був призначений завідувачем відділу студентської молоді Тернопільського обкому ЛКСМУ.

У 1979 р. призваний на службу в Комітет державної безпеки України і в Тернополі з посади оперпрацівника у званні лейтенанта пройшов усі ланки до заступника начальника Управління. З 1994 р. очолював Волинське обласне управління Служби безпеки України, де отримав звання генерал-майора, був нагороджений орденом Богдана Хмельницького.

З 2001 р. живе в Чернівцях.

Творчі набутки

У 2002 році, працюючи начальником СБУ в Чернівецькій області, ініціював і був автором проекту випуску художньо-ілюстративної книги-путівника «Буковина. По неповторних місцях», у підготовці якої взяли участь офіцери управління. Путівник став гідною візиткою Буковини, яскраво демонструючи її культурний, промисловий та етнографічний потенціал. Напередодні 600-річчя м. Чернівці вийшло друге видання оновленої версії книги з передмовою Петра Житара українською та англійською мовами.

«Направду, двічі переводила подих, коли прочитала, що цю розкішну книгу «благословило» у світ Божий Управління Служби безпеки України в Чернівецькій області… Очевидно, не перевелися люди які усвідомлюють, що покоління повинно залишати після себе пам'ятки». (Письменниця Марія Матіос про книгу «Буковина. По неповторних місцях» автор проекту Петро Житар).

Слово про Сокирянщину

У книзі згадується, що в селі Кормань, що на Сокирянщині, була виявлена одна з найдавніших стоянок людей. «Але найцікавіші відкриття були зроблені в селі Молодовому Сокирянського району. На глибині 12 метрів відкрито і досліджено житла первісних людей, збудовані переважно з бивнів та величезних кісток мамонтів; їм понад 44 тисячі років».

Наводяться й інші факти з історії і культури Сокирянщини: «У Подністров'ї наші предки користувались і водяними млинами. Так, у яру Каютин, що тягнеться від Дністра до с. Ломачинці, впродовж двохсот років працювали подібні млини, забезпечуючи борошном селян навколишніх сіл. Сьогодні один з місцевих млинів знаходиться в Київському музеї архітектури і побуту України».

Йдеться також про Галицький монастир заснований ще в давньоруський період у кінці ХІ або на початку XII століття, найвеличніше творіння інженерної думки — Дністровську ГЕС. Подаються ілюстрації названих об'єктів, а також з молодого міста Новодністровська, фото Петра Брижака, колишнього начальника обласного управління культури і туризму у Чернівцях, який родом з села Коболчин Сокирянського району.

З української старовини

У 2009 році у Чернівецькому видавничому домі «Букрек» за проектом і з передмовою генерал-майора Петра Житара перевидано книгу Дмитра Яворницького «З української старовини», що вийшла друком у 1900 році в Санкт-Петербурзі. Дослівно передано текст староруською мовою і замість французького перекладу запропоновано український варіант, що відтворює життя, діяльність, державницькі устрої українського козацтва з надзвичайно цікавим історичним ілюстративним матеріалом, який доповнили і розширили на цю тематику роботи чернівецького художника Андрія Холоменюка.

Джерела

• Буковина. По неповторних місцях [автор проекту Петро Житар]. — Чернівці: Золоті литаври, 2008. — 196 с.: іл.
• Житар Петро Іванович // Гусар Ю. С. Дністровий зорепад. Штрихи до екциклопедичного словника-довідника «Літературно-мистецька Сокирянщина» / Юхим Гусар. — Чернівці: ВІЦ «Місто», 2010. — С. 41–42.