Заруба Віктор Миколайович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Ві́ктор Миколайович Заруба
Народився10 вересня 1957(1957-09-10) (66 років)
Наталівка, Солонянський район, Дніпропетровська область, Українська РСР, СРСР
Місце проживанняДніпро
КраїнаУкраїна Україна
Національністьукраїнець
Діяльністьісторик права
Галузьісторія, українознавство
ЗакладНаціональна металургійна академія України
Посадапрофесор кафедри
Вчене званняпрофесор
Науковий ступіньдоктор історичних наук
Відомий завдяки:працям з історії українського козацтва та національної історіографії
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Заруба.

Ві́ктор Микола́йович Зару́ба (* 10 вересня 1957) — український історик. Доктор історичних наук (з 2004). Професор (з 2005). Фахівець в галузі історії українського козацтва, української історіографії кінця XIX – першої третини XX ст. та генеалогії українських еліт.

Біографічні відомості

[ред. | ред. код]

Народився 10 вересня 1957 року у селі Наталівці Новопокровського (тепер Солонянського) району Дніпропетровської області в селянській родині. Середню освіту здобув у Наталівській восьмирічній школі (1965–1973) та  Новопокровській середній школі, яку закінчив  у 1975 р  із золотою медаллю.  У 1975 - 1980 рр. навчався на історичному факультеті Дніпропетровського державного університету (нині національний імені Олеся Гончара), котрий закінчив з відзнакою. У 2005 році дістав юридичну освіту, скінчивши Юридичну академію Міністерства внутрішніх справ України (теж з відзнакою) за спеціальністю «Правознавство».

По закінченні університету  працював у сільській школі вчителем історії  (1980 – 1984),    старшим викладачем кафедри суспільних наук Дніпропетровського обласного інституту освіти, знову в середніх школах міста. Від 2000 року у Дніпропетровському державному університеті внутрішніх справ (до 2002 р. Дніпропетровський юридичний інститут; впродовж 2002 – 2005 рр. Юридична академія МВС). Доцент кафедри загальноправових дисциплін (2000–2002); виконувач обов`язки та начальник  кафедри теорії та історії держави і права (2002 – 2006); професор кафедри українознавства (2006–2008); завідувач  кафедри історії держави і права (2008 – 2012). Викладав історію держави і права України,  теорію держави і права, історію сучасного світу, історію України.    

Підготував кілька підручників та навчальних посібників: «Історія України (з прадавніх часів до 1917 р.). (Дн-к., 1994. – Т.1. 192 с.; Т.-2, 182 с.; співавтор М. М. Лисенко). «Історія України (з прадавніх часів до кінця XV ст). Навчальний посібник  для 7  класу (Дн-к, 2001. – 184 с.)»; «Історія України ( XVI - XVIII ст). Навчальний посібник  для  8 класу (Дн-к, 2001. – 224 с.)»; «Історія України (з найдавніших часів до сьогодення). Навчальний посібник для абітурієнтів (Дн-к, 2005. – 418 с.; співавтор)»; «Руська Правда. Семінар-практикум. Навчальний посібник. (Дн-к, 2005. – 96 с.); «Історія держави і права України.(К., 2005. – 224 с.)»;  «Історія держави і права України. Навчальний посібник (К., 2006. – 416 с.)»; «Держава і право Київської та Галицько-Волинської Русі (кінець VII – початок XIV ст). Навчальний посібник (К., 2007. – 126 с.)». «Історія сучасного світу. Навчальний посібник. (Дн-к, 2007. –  285 с.; співавтор)».   

З квітня 2012 р. працює професором кафедри документознавства та інформаційної діяльності гуманітарного факультету Національної Металургійної академії України. Викладає правознавчі дисципліни, а також документознавство, архівознавство, історію державних установ в Україні.   

Наукова діяльність

[ред. | ред. код]

Ще в студентські  роки  почав займатися науковою працею під керівництвом професора М. П. Ковальського, спеціалізуючись  в царині джерелознавства історії українського козацтва: у 1976 р. опублікував  першу наукову статтю присвячену історії фортеці Кодак, а в 1980 р.  захистив  дипломну працю «Україна часів Визвольної війни під проводом Богдана Хмельницького в нотатках чужинців».  Впродовж 1984–1987 рр. навчався в аспірантурі ДДУ, де  під керівництвом  доктора історичних  наук професора Д. П. Пойди розпочав досліджувати проблему українсько – турецько – татарських відносин в другій половині XVII ст. 4 травня 1999 р. захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук в Інституті українознавства ім. Івана Крип’якевича Національної академії наук України (м. Львів) за темою:'«Синявський Антін Степанович: життя, наукова та громадська діяльність (1866–1951)»[1], а 25 травня 2004 р. там же дисертацію на здобуття наукового ступеня доктора історичних наук за темою «Українське козацьке військо в російсько-турецьких війнах останньої чверті XVII століття»[2]. Науковим керівником обох досліджень виступив доктор історичних наук, професор, академік НАН України Я. Д.  Ісаєвич. Автор 10 монографій, 5 підручників, 10 окремих книг з історії України, історіографії, історії держави та права України. Бере участь у наукових конференціях та симпозиумах, у діяльності  наукових історичних товариств,  у роботі  редколегій наукових часописів. Творчий доробок  складає  більше 300 наукових праць, виступів, відгуків, опонувань. Провідними темами дослідницьких зацікавлень є історія українського козацтва, національна історіографія, суспільно-політичні рухи кінця XIX – початку XX ст., а також методика викладання історії в середній та вищій школах. Головні наукові пріоритети належать розробці основних положень теорії наукової школи в українській історіографії, у дослідженні біографістики, персоналістики,  теоретичного і практичного доробку Д. І. Яворницького, М. С. Грушевського, М. Є. Слабченка, А. С. Синявського, наукових шкіл В. Б. Антоновича та М. С. Грушевського, у вивченні персонального складу та соціального значення українських еліт (козацької старшини Гетьманщини, дворянства Катеринославської губернії), полково-сотенного устрою Гетьманщини, у визначенні ролі та місця козацького війська в перебігу подій української історії XVII–XVIII століть. Науковий доробок має високий рівень індексу посилань.

Основні праці

[ред. | ред. код]
  • Адміністративно-територіальний устрій та адміністрація Війська Запорозького у 1648 – 1782 рр. – Дн-к: Ліра, 2007. – 380 с., іл
  • Алєксєєви: як минає земна слава. Дніпро: Ліра, 2021. 200 с., іл.
  • Антін Синявський: життя, наукова та громадська діяльність. – Дн-к: Ліра – ЮА МВС, 2003. – 264 с.
  • Генеалогія катеринославського дворянства. Дніпро: Ліра, 2021. 300 с., іл.
  • Архів Іллі Новицького. Опис колекції документів останньої чверті XVII століття. – Дн-к: ЮА МВС, 2004. – 140 с.
  • Загублені у часі. Нариси з історії катеринославського дворянства. Монографія. Дніпро: Ліра, 2020. 216 с., іл.
  • Дворяне Екатеринославской губернии. – Дніпро: Ліра, 2016. – 560 с., іл.
  • З вірою в українську справу: А. С. Синявський. –  Київ: Либідь, 1993. –  142 с.
  • Історик держави і права України академік М. Є. Слабченко (1882– 1952). – Дн-к:  Ліра, 2004 . –  456 с.
  • Історико-генеалогічний збірник. Студій з історії України книга четверта. Дніпро: Ліра, 2021. 640 с., іл.
  • Історико-статистичні описи Верхньодніпровського та Катеринославського повітів. Дніпро: Ліра, 2018. 320 с.
  • Історико-статистичні описи Новомосковського та Павлоградського повітів. Дніпро: Ліра, 2018. 278 с.
  • Історіографічний міф про Олександра Поля. Авторська відбитка. Дніпро, 2021. 36 с.
  • Катеринославські дворяни. Матеріали для біографістики, генеалогії та персоналістики. Дніпро: Ліра, 2019. 1024 с., іл.
  • Кодак. Нарис історії фортеці. – Дн-к: ЮА МВС, 2004. – 40 с.
  • Козацька старшина гетьманської України: персональний склад та родинні зв’язки (1648 – 1782). – Дн-к: Ліра, 2011. – 932 с.
  • Материалы для истории екатеринославских дворян. Днипро: Лира, 2019. 476 с., ил.
  • Михайло Слабченко в епістолярній та мемуарній спадщині. – Дн-к: ЮА  МВС, 2004. – 354 с.
  • Наталівка – село на Україні. Історичні нариси. – Дн-к: Ліра, 2013. – 236 с., іл.
  • Наше минуле. Студій з історії України книга п'ята. Дніпро: Ліра, 2024. 236 с., іл.
  • Полки, сотні та старшина Гетьманщини. Довідник. Дніпро: Ліра, 2017. 590 с.
  • Половиця половецьких степів. Життя та наукова праця Мар'яна Дубецького у Придніпров'ї впродовж 1874 - 1880 рр. Дніпро: Ліра, 2023. 192 с., іл.
  • Постаті / Студії з історії України. Книга друга. –  Дн-к: Україна, 1993. – 261 с.
  • Придніпровський край. Опис поселень Катеринославського повіту. – Дніпро: Ліра, 2016. – 108 с., іл.
  • Родзянки: стовпи імперії. Дніпро: Ліра, 2022. 190 с. іл.
  • Родословник екатеринославских дворян. Днипро: Лира, 2017. 546 с., ил.
  • Синявський А. С. Нарис життя і творчості. – Дн-к: Друкар, 1998. – 20 с.
  • Слабченко Михайло Єлисейович. Біобібліографія. – Дн-к: ЮА МВС, 2003. – 60 с.
  • Студії з історії України. Книга перша –  Київ: Освіта, 1993. –  190 с. 
  • Українська метрика / Студії з історії України. Книга третя. – Дніпро: Ліра, 2016. – 260 с., іл.
  • Украинское казацкое войско в борьбе с турецко-татарской агрессией (последняя четверть XVII в.). –  Харьков: Основа, 1993. – 168 с.
  • Українське козацьке військо в російсько-турецьких війнах останньої чверті XVII століття. – Дн-к: Ліра ЛТД – ЮА МВС, 2003. – 464 с.
  • Українські серби Угричичі-Требинські.Історико-генеалогічне дослідження. Дніпро: Ліра, 2023. 490 с., іл.
  • Фортеця над Кодацьким порогом. – Дн-к: Ліра, 2013. – 60 с., іл.
  • Чигиринські походи. Хроніка подій російсько-турецької війни 1677 – 1678 рр. – Дн-к: Ліра, 2013. – 346 с., іл.
  • Яворницький Дмитро Іванович (1855– 1940): Біобібліографія (До 150-річчя від дня народження та у 65-ліття смерті). – Дн-к: ДДУВС, 2005. – 72 с.
  • Огляд історії вивчення українського права. — Науковий вісник Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ. — 2010. — № 3. — С. 61 −69. ([1]).

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Каталог дисертацій[недоступне посилання з липня 2019]
  2. ↑ Бібліотечний каталог російських і українських дисертацій. Архів оригіналу за 6 березня 2016. Процитовано 22 лютого 2011.

Література

[ред. | ред. код]
  • Заруба Віктор Миколайович: Бібліографія (до 50-річчя від дня народження та у 30-ліття праці). — Дніпропетровськ: Дніпропетровський державний університет внутрішніх справ, 2007. — 52 с.
  • Український історик Віктор Заруба. Біобібліографія (до 60-річчя від дня народження). Упорядник С. В. Савченко. Дніпро, 2017. 48 с.
  • Віктор Заруба: 45 років наукової праці. Біобібліографічний покажчик. Дніпро: 2022. 26 с.
  • Білокінь С. І. Заруба Віктор Миколайович // Енциклопедія Сучасної України : енциклопедія [електронна версія] / ред.: І. М. Дзюба, А. І. Жуковський, М. Г. Железняк та ін.; НАН України, НТШ. Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2010. Т. 10. (дата перегляду: 31.10.2022)
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Заруба_Віктор_Миколайович&oldid=42376154