Кайданово
| село Кайданово | |||
|---|---|---|---|
| |||
| |||
| Країна |  Україна
| ||
| Область | Закарпатська область | ||
| Район | Мукачівський район | ||
| Громада | Великолучківська громада | ||
| Основні дані | |||
| Населення | 1224 | ||
| Площа | 1,319 км² | ||
| Густота населення | 927,98 осіб/км² | ||
| Поштовий індекс | 89620 | ||
| Телефонний код | +380 3131 | ||
| Географічні дані | |||
| Географічні координати | 48°28′21″ пн. ш. 22°34′33″ сх. д. / 48.47250° пн. ш. 22.57583° сх. д.Координати: 48°28′21″ пн. ш. 22°34′33″ сх. д. / 48.47250° пн. ш. 22.57583° сх. д. | ||
| Середня висота над рівнем моря |
112 м | ||
| Місцева влада | |||
| Адреса ради | 89620, Закарпатська обл., Мукачівський р-н, с. Ракошино, вул. Дружби, 20 | ||
| Карта | |||
  Кайданово | |||
 Кайданово | |||
| Мапа | |||
| |||
|
| |||
Кайданово — село в Україні, у Закарпатській області, Мукачівському районі.
Назва[ред. | ред. код]
У 1995 р. назву села Кайданове було змінено на одну літеру.
Легенда[ред. | ред. код]
За переказами, у Кайданові дуже давно було збудовано в'язницю, режим у якій панував надзвичайно суворий. Непослухів-в'язнів неабияк карали, одягаючи їм на руки кайдани. Від цього і пішла така назва.
Археологія[ред. | ред. код]
В районі Кайданова та околиці Ракошина знайдено кам'яні знаряддя праці епохи неоліту (IV—III ст. до н. е.).
Історія[ред. | ред. код]
У 1692 р. Кайданово згадують як філію Ракошина.
Населення[ред. | ред. код]
За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 1225 осіб.[1]
Мова[ред. | ред. код]
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[2]
| Мова | Відсоток |
|---|---|
| українська | 86,68 % |
| угорська | 12,91 % |
| російська | 0,33 % |
| молдовська | 0,08 % |
Церква[ред. | ред. код]
У 1778 р. згадують дерев'яну церкву в доброму стані. На поч. XX ст. кількість греко-католиків у парохії становила 781 особу, а в філії Домбоки — 130 осіб.
Тепер у селі — типова мурована базиліка. Почали будівництво, можливо, в 1857 p., а закінчили в 1860. Людська пам'ять зберегла імена двох майстрів, які клали верх. Це були Кармазин та Іван Куруца, про силу якого дотепер розповідають легенди. Спочатку дахи були вкриті шинґлами.
У 1891 р. художник Микола Головчак розмалював церкву всередині. Це малювання поновив у 1940 чи 1941 р. словак Войтех Буреш. Того ж року фарбували дах і, можливо, зробили ще якийсь ремонт. Іконостас вирізьбив Іван Павлишинець, якого тут називають Іван Павлішка. У 1987 р. художник Ґлаґола з Росвиґова знову оновив малювання. Великий зовнішній ремонт із заміною бляшаної покрівлі проведено в 1984 р. Поряд у дзвіниці є три дзвони.
Парох Кайданова Федір Бачинський з 1950 р. по 1956 р. був в'язнем у радянських концтаборах.
В селі с 90-х років діяла релігійна громада Реформаторської церкви (керівник — Олександр Молнар).[3]
Туристичні місця[ред. | ред. код]
- знайдено кам'яні знаряддя праці епохи неоліту (IV—III ст. до н. е.).
- мурована базиліка. Почали будівництво, можливо, в 1857 p., а закінчили в 1860
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Закарпатська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 8 листопада 2019.
- ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Закарпатська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 8 листопада 2019.
- ↑ Релігійна громада реформаторської церкви с. Кайданово. Youcontrol. Архів оригіналу за 9 квітня 2019.
Посилання[ред. | ред. код]
- Погода в селі [Архівовано 21 грудня 2011 у Wayback Machine.]
| |||||
|
Це незавершена стаття з географії України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |