Кам'яний Брід (Старосілецька сільська громада)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Кам'яний Брід
Країна Україна Україна
Область Житомирська область
Район Житомирський район
Громада Старосілецька сільська громада
Код КАТОТТГ UA18040510050047272
Основні дані
Засноване 1606
Населення 799
Площа 3,2 км²
Густота населення 249,69 осіб/км²
Поштовий індекс 12511
Телефонний код +380 4130
Географічні дані
Географічні координати 50°28′35″ пн. ш. 28°56′32″ сх. д. / 50.47639° пн. ш. 28.94222° сх. д. / 50.47639; 28.94222Координати: 50°28′35″ пн. ш. 28°56′32″ сх. д. / 50.47639° пн. ш. 28.94222° сх. д. / 50.47639; 28.94222
Середня висота
над рівнем моря
183 м
Місцева влада
Адреса ради 12511, Житомирська обл., Коростишівський р-н, с. Кам'яний Брід
Карта
Кам'яний Брід. Карта розташування: Україна
Кам'яний Брід
Кам'яний Брід
Кам'яний Брід. Карта розташування: Житомирська область
Кам'яний Брід
Кам'яний Брід
Мапа
Мапа

Кам'яний Брід[1] — село в Україні, у Житомирському районі Житомирської області. Входить до складу Старосілецької сільської громади. Населення становить 630 осіб.

Географія[ред. | ред. код]

Через село тече річка Бистріївка, ліва притока Мики.

Історія[ред. | ред. код]

У 1906 році село Кам'яний Брід належало до Коростишівської волості Радомисльського повіту Київської губернії. Відстань від повітового міста 21 верста до заходу. Отримало назву від того що річка Бистріївка в цьому селі протікає між великими кам'яними скелями, між тим в простірі всієї течеї камені ніде більше не виявлені. Найбільша маса каміння знаходиться там де стоїть церква і дім священника. Доведено, що км'янобрідський камінь, складає доброго по якості та красі лабрадориту, рідко виявленого. З нього почали робити пам'ятники, столи, підвіконня, плитка та інші речі декору в побуті та (автооздоблені сучасне) що придає великої краси виробам з кам'янобрідського лабрадору.

Близько середини 16 століття Кам'яний Брід належав підчашію Іоанну Борейко, потім з 1770 року його зятю хорунжему Венденскому, Іоанну Міхаловському, а з 1782 його сину Іоанну та дочці, яка була одружена з Лотоцьким. В пізніший час частка (володіння) Міхаловського, по заставі перейшло в права і володіння Іоанна Станькевіча, у переліку 247 ревізскіх душ чоловічої статі і 1576 десятин землі, купили брати Сівіцкі Володимир і Варфоломій, на службі при колишньому генерал-губернаторі Бібікові. Частка Прокоповіча в числі 20-ти ревізських душ і 105 десятин землі, перед цим куплена Зежолом Дзержковським; а частка Лотоцькой, з 50-ти ревізських душ і 341 десятина землі, дісталась її племінниці Королаті Міхаловській. Жителів села в 1783 році було 385 душ різного полу.

Церква була дерев'яна, побудована 1782 році, в ім'я Архістратіга Михайла, навколо старої церкви землі було 37 десятин.[2]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Карта Волинської губернії Шуберта Ф.Ф. Архів оригіналу за 22 жовтня 2016.
  2. Опис Київської губернії (російська) . с. 178—179.

Посилання[ред. | ред. код]


Джерела[ред. | ред. код]

  1. Адміністративно-територіальний устрій Житомирщини 1795—2006 Довідник. — Житомир: Волинь, 2007—620 с. --  ISBN 966—690 –090 — 4
  2. Список населених місць Київської губернії.  Видання Київського Губернського Статистичного Комітету. — Київ: Типографія Іванової, 1900. — 1896 с.
  3. Виписка зроблена з опису Київської губернії. 178—179 с.