Катерина Мцітурідзе

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Катерина Мцітурідзе
груз. ეკატერინე მწითურიძე
Дата народження10 січня 1972(1972-01-10) (52 роки)
Місце народженняТбілісі, Грузинська РСР, СРСР
Громадянство СРСР
 Грузія
 Росія
Alma materТбіліський державний університет
Професіятелеведуча, журналістка, кінопродюсерка, кінокритикиня
IMDbID 5712876
CMNS: Катерина Мцітурідзе у Вікісховищі

Катерина Акакіївна[1] Мцітурідзе (груз. ეკატერინე მწითურიძე; нар.. 10 січня 1972, Тбілісі, Грузинська РСР) — російська телеведуча, кінознавець і кінокритик, колишній головний редактор журналу «Variety Russia»[2], глава Роскіно (у 2011—2020 рр.)[3], кіноексперт Першого каналу, автор концепції і генеральний продюсер СПММФ (Санкт-Петербурзький міжнародний медіа-форум).

Член Союзу кінематографістів РФ, член Спілки журналістів Росії і Міжнародного союзу журналістів, член міжнародної Асоціації кінопреси ФІПРЕССІ, академік Національної Академії кінематографічних мистецтв і наук Росії, магістр історичних наук.

Біографія

[ред. | ред. код]

Народилася 10 січня 1972 року в місті Тбілісі (Грузинська РСР, СРСР).

У 1994 році закінчила історичний і кінознавчий факультети Тбіліського державного університету ім. Івана Джавахішвілі[4]. Диплом, який Катерина захищала на історичному факультеті, був присвячений італійським місіонерам XVII століття (її спеціальність — медієвістика[5]), на кінознавчому — творчості Отара Іоселіані. За дипломну роботу на історичному факультеті Катерина отримала ступінь магістра історичних наук.

Творчість

[ред. | ред. код]

В активі Катерини — дипломи Каннського і Венеціанського міжнародних кінофестивалів, AFM в Лос-Анджелесі.[4]

  • У 1991—1994 роках працювала в Грузії — журналі «Сінема», газеті «Новинки екрану» і на другому каналі грузинського телебачення.
  • З 1994 року живе в Москві.
  • У 1995 році — помічник президента XIX Московського міжнародного кінофестивалю кінорежисера С. Соловйова.
  • З 1996 року веде авторську рубрику про кіно («Це кіно») в ранковій програмі Першого каналу.
  • Червень 2001 року — член журі FIPRESCI 23-го Московського міжнародного кінофестивалю.
  • Травень 2002 року — член журі FIPRESCI 55-го Каннського Міжнародного кінофестивалю.
  • Червень 2003 року — член журі дебютних фільмів 25-го Московського міжнародного кінофестивалю.
  • Травень 2008 року — член журі «Особливий погляд» 61-го Каннського міжнародного кінофестивалю.
  • Травень 2008 (по сьогоднішній день) — засновник і директор російського павільйону на Каннському міжнародному кінофестивалі.
  • Вересень 2010 — січень 2011 рр .. — веде північноамериканську PR та рекламної кампанії фільму «Край» (реж. О. Ю. Учитель). Фільм отримав номінацію на премію Іноземної преси Голлівуду HFPA — «Золотий глобус».
  • З 26 квітня 2011 року — генеральний директор ВАТ «РОСКІНО» (Совекспортфільм).
  • Вересень 2011 р. — веде міжнародну PR та рекламну кампанії фільму «Фауст» (реж. О. М. Сокуров). Фільм отримує головний приз — Золотого лева Св. Марка Венеціанського міжнародного кінофестивалю.
  • Червень 2012 р. — проводить у межах 34-го Московського міжнародного кінофестивалю Перший міжнародний пересувний кіноринок російського контенту «DOORS».
  • Листопад 2012 р. — укладає договір з найбільшим інтернет-порталом США — HULU про дистрибуції 12 нових російських фільмів.
  • Травень 2014 р. — укладає договір з HULU про дистрибуції російських телесеріалів каналу СТС.
  • Жовтень 2014 — генеральний продюсер Санкт-Петербурзького міжнародного медіа-форуму[6].
  • У 2015 році стала членом журі 1-го Московського єврейського кінофестивалю,[7] а в 2016 році — 2-го Московського єврейського кінофестивалю[8]

У жовтні 2017 року Катерина Мцітурідзе докладно розповіла пресі про те, що двічі, у 2003 році на Берлінському кінофестивалі і в 2004 році на Венеціанському кінофестивалі, зазнала сексуальних домагань з боку голлівудського продюсера Гарві Вайнштайна[9][10][11].

У грудні 2019 року міністр культури Росії Володимир Мединський повідомив про те, що Катерина Мцітурідзе скоро покине пост керівника Роскіно[12][13]. Відставка сталася в лютому 2020 року[3].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Екатерина Мцитуридзе. Сюжеты. Архів оригіналу за 13 жовтня 2019. Процитовано 5 квітня 2020.
  2. Глава «Роскино» заявила о провале почти всех новых российских фильмов [Архівовано 5 серпня 2020 у Wayback Machine.] // Лента. Ру, ноя 2016
  3. а б Евгения Маркова стала новым директором "Роскино". ТАСС. Архів оригіналу за 15 лютого 2020. Процитовано 9 лютого 2020.
  4. а б Екатерина Мцитуридзе [Архівовано 13 жовтня 2019 у Wayback Machine.] // Ведомости
  5. Биография на сайте Первого канала. Архів оригіналу за 7 червня 2017. Процитовано 4 червня 2017.
  6. Приветствие генерального продюсера СПММФ. Архів оригіналу за 27 жовтня 2016. Процитовано 5 квітня 2020.
  7. В Москве пройдёт еврейский кинофестиваль. Архів оригіналу за 4 серпня 2020. Процитовано 5 квітня 2020.
  8. Второй Московский Еврейский кинофестиваль откроется фильмом Портман. 365mag. Архів оригіналу за 13 жовтня 2019. Процитовано 5 квітня 2020.
  9. Глава «Роскино» рассказала о домогательствах со стороны Вайнштейна. Росбизнесконсалтинг. 19 жовтня 2017. Архів оригіналу за 13 квітня 2020. Процитовано 20 жовтня 2017.
  10. Голый продюсер: как развивается дело Харви Вайнштейна. Росбизнесконсалтинг. 20 жовтня 2017. Архів оригіналу за 13 жовтня 2019. Процитовано 21 жовтня 2017.
  11. Дмитрий Волчек (21 жовтня 2017). Триумф насильника. Радіо Свобода. Архів оригіналу за 13 жовтня 2019. Процитовано 23 жовтня 2017.
  12. Екатерина Мцитуридзе покидает пост гендиректора "Роскино". ТАСС. Архів оригіналу за 23 січня 2020. Процитовано 27 грудня 2019.
  13. Мцитуридзе прокомментировала свой уход с поста главы "Роскино" (рос.). РИА Новости. 20191226T1506+0300. Архів оригіналу за 7 лютого 2020. Процитовано 27 грудня 2019.

Посилання

[ред. | ред. код]