Кафедральний собор (Гельсінкі)
| Кафедральний собор фін. Nikolainkirkko фін. Suurkirkko (1917) фін. Helsingin tuomiokirkko (1959) швед. Nikolajkyrkan швед. Storkyrkan (1917) швед. Helsingfors domkyrka (1959) | |
|---|---|
|
| |
| 60°10′13″ пн. ш. 24°57′07″ сх. д. / 60.17038775002777840° пн. ш. 24.952123830027780116° сх. д.Координати: 60°10′13″ пн. ш. 24°57′07″ сх. д. / 60.17038775002777840° пн. ш. 24.952123830027780116° сх. д. | |
| Країна |
 Фінляндія[1][2][…] |
| Розташування | Гельсінкі[1][2][…] |
| Тип |
лютеранський соборd (1959)[1] пам'ятка церква[2][4] і Орієнтир |
| Стиль | архітектура неокласицизму |
| Архітектор | Карл Людвіг Енгель[1][3][5] |
| Дата заснування | 1851, 1852[6], 1830[5] і 1818[5] |
| Адреса | Unioninkatud і Hallituskatud[7] |
  Кафедральний собор Кафедральний собор (Фінляндія) | |
 | |
 Медіафайли у Вікісховищі | |
Кафедра́льний собо́р Ге́льсінкі (фін. Helsingin tuomiokirkko, швед. Helsingfors domkyrka) — головна церква Гельсінської дієцезії Євангельсько-лютеранської церкви Фінляндії та парафіяльний храм, розташований у середмісті столиці Фінляндії Гельсінкок на Сенатській площі; одна з архітектурних візитівок міста культова споруда вважається головним шедевром Карла Людвіга Енгеля.[8]
Історія[ред. | ред. код]
Будівництво собору здійснювалось за проектом Карла Людвіга Енгеля в 1830—1852 роках, паралельно з будівництвом у Петербурзі Ісаакіївського собору, з яким Гельсінкський має багато спільного, разом з тим архітектурно нагадуючи п'ятибанні давньоруські собори.
До відкриття автор проекту храму не дожив, тому останні штрихи в архітектурний вигляд святині вносили його учні.[9] А у березні 1841 року керівництво зведенням культової споруди довірили німецькому архітектору Ернсту Бернгарду Лорману, який попри критику поставився з належною повагою до задуму автора, водночас зреалізувавши всі необхідні доопрацювання (первинно храм був однобанний, 4-ма невеликими баштами його було доповнено за рекомендацією з Петербурга).[10]
У 1842 році в Гельсінгфорсі урочисто відзначалося двохсотліття Александрівського університету. А оскільки його парадна зала не могла вмістити всіх присутніх (понад 3 000 осіб), то головні урочистості пройшли у ще недобудованому миколаївському храмі.
Урочисте ж відкриття собору і його освячення відбулося 15 лютого 1852 року. Собор названий на честь святого Миколая, небесного заступника моряків і заразом правителя держави (Російська імперія), до складу якої в той час входила Фінляндія, власне царя Миколи I, і дістав назву церква Св. Миколи (фін. Nikolainkirkko).
Після здобуття Фінляндією незалежності (1917) храм називали Сууркірко (фін. Suurkirkko тобто «Велика церква»).
1952 року, в один рік з Олімпіадою в Гельсінкі, відзначався 100-річний ювілей храму.
У 1959 році була утворена Гельсінська дієцезія, після чого храм отримав назву Кафедральний собор Гельсінкі (фін. Helsingin tuomiokirkko).
Щороку 6 грудня, у День незалежності Фінляндії, опівдні у соборі відбувається екуменічна служба участю Президента республіки та членів Державної ради .
Опис[ред. | ред. код]
Як і решта будівель Сенатської площі Гельсінкі, собор витриманий в стилі неокласицизму.[9]
Фронтони культової споруди з чотирьох сторін прикрашають величезні фігури 12 апостолів, відлитих з цинку, які вважаються найбільшою збіркою цинкових скульптур в світі.[9] Ці фігури замовили за ініціативою Лормана німецьким скульпторам Августу Вредову та Герману Шівельбайну.[11]
Центральна баня на високому барабані, що вінчає Кафедральний собор, не розкривається в його інтер'єр, вона ізольована від нього своєю основою — напівсферичним кесонованим куполом, який перекриває середхрестя храму, таким чином створюючи дисбаланс між екстер'єром і конфігурацією внутрішнього простору споруди.[12]
Внутрішнє оздоблення храму є простим і аскетичним. У центрі — вівтар з картиною Т. А. Неффа «Покладання Христа в труну», по кутах встановлені скульптури головних реформаторів церкви М. Лютера, Ф. Меланхтона і М. Агріколи.[9]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в г https://www.kyppi.fi/palveluikkuna/rapea/read/asp/r_kohde_det.aspx?KOHDE_ID=200931
- ↑ а б в archINFORM — 1994.
- ↑ а б в built heritage register
- ↑ NLS Geographic Names Register — National Land Survey of Finland.
- ↑ а б в https://hkm.finna.fi/Record/hkm.HKMS000005:00000spo
- ↑ Buildings in Helsinki
- ↑ https://kartta.hel.fi/paikkatietohakemisto/pth/?id=278
- ↑ Курбатов Ю. И. Хельсинки., М.: «Искусство», 1985. — 247 с., вкл. («Города и музеи мира»), С. 42 (рос.)
- ↑ а б в г Кафедральний собор (Гельсінкі) на doroga.in.ua
- ↑ Курбатов Ю. И. Хельсинки., М.: «Искусство», 1985. — 247 с., вкл. («Города и музеи мира»), С. 45 (рос.)
- ↑ Курбатов Ю. И. Хельсинки., М.: «Искусство», 1985. — 247 с., вкл. («Города и музеи мира»), С. 45-46 (рос.)
- ↑ Курбатов Ю. И. Хельсинки., М.: «Искусство», 1985. — 247 с., вкл. («Города и музеи мира»), С. 47 (рос.)
Джерела та посилання[ред. | ред. код]
- Кафедральний собор (Гельсінкі) на doroga.in.ua
- Курбатов Ю. И. Хельсинки., М.: «Искусство», 1985. — 247 с., вкл. («Города и музеи мира»), С. 42-48 (рос.)