Кованько Василь Костянтинович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Василь Костянтинович Кованько
 Генерал-майор
Загальна інформація
Народження 31 грудня 1871(1871-12-31)
Смерть †?
Громадянство  УНР
Військова служба
Приналежність  УНР
Війни / битви Боксерське повстання
Російсько-японська війна
Перша світова війна
Українсько-радянська війна
Командування
начальник 14-ї пішої кадрової дивізії Армії УНР
Нагороди та відзнаки
Орден Святого Георгія
Орден Святого Георгія
Георгіївська зброя
Георгіївська зброя
Орден Святого Володимира 3 ступеня
Орден Святого Володимира 3 ступеня
Орден Святого Володимира 4 ступеня
Орден Святого Володимира 4 ступеня
Орден Святої Анни 2 ступеня
Орден Святої Анни 2 ступеня
Орден Святої Анни 3 ступеня
Орден Святої Анни 3 ступеня
Орден Святого Станіслава 2 ступеня
Орден Святого Станіслава 2 ступеня
Орден Святого Станіслава 3 ступеня
Орден Святого Станіслава 3 ступеня

Кованько Василь Костянтинович (31 грудня 1871 —†?) — начальник дивізії Дієвої армії УНР.

Біографія[ред. | ред. код]

Закінчив Полтавське реальне училище, Московське піхотне юнкерське училище (1891), вийшов підпрапорщиком до 6-го Східносибірського стрілецького батальйону, у складі якого брав участь у Китайському поході 1900—1901 рр. та Російсько-японській війні. За бойові заслуги дістав звання підполковника, всі ордени до Святого Володимира IV ступеня з мечами та биндою, Георгіївську зброю.

Після війни служив помічником командира 10-го Сибірського стрілецького полку. З 6 грудня 1910 р. - полковник. З 3 вересня 1914 р. - помічник командира 12-го Сибірського стрілецького полку. З 27 травня 1915 р. — командир 32-го Сибірського стрілецького полку. З 23 липня 1915 р. — командир 407-го піхотного Саранського полку.

За бій 22 травня23 травня 1916 р. був нагороджений орденом Святого Георгія IV ступеня. У 1917 р. — командир бригади 102-ї піхотної дивізії. Останнє звання у російській армії — генерал-майор.

У 1918 р. — помічник начальника 14-ї пішої дивізії Армії Української Держави.

Після приходу до влади Директорії — начальник 14-ї пішої кадрової дивізії (до 24 лютого 1919 р.). З 4 березня 1919 р. — комендант Рівного.

У 1920 р. жив у Рівному, де перебував на обліку Російської місії. Подальша доля невідома.

Джерела[ред. | ред. код]

  • Тинченко Я. Ю. Офіцерський корпус Армії Української Народної Республіки (1917—1921). Книга I. — К. : Темпора, 2007. — ISBN 966-8201-26-4.
  • Кованько Василь Костянтинович. (рос.) // grwar.ruРосійська імператорська армія в Першій світовій війні.