Колоденське князівство
| Колоденське князівство | ||||
| ||||
| Столиця | Колодень | |||
| Мови | Староукраїнська | |||
| Релігії | Православ'я | |||
| Форма правління | Монархія | |||
| Князі | Семен Несвицький | |||
| Історія | ||||
| - Засновано | 1463 | |||
| - Ліквідовано | 1518 | |||
Колоденське князівство — удільне васальне князівство 15-16 ст. у Великому князівстві Литовському. Включало землі Південної Волині з центром у місті Колодень (нині село Тернопільської області, Україна). Тут панували Несвицькі, Гольшанські та Острозькі. Іноді невірно називається Колодяженським князівством.
Утворилося внаслідок розділу Збаразького князівства між сина Василя Несвицького-Збаразького. Середній син останнього — Семен Несвицький — 1463 року стає першим князем Колоденським. Невдовзі до князівства було долучено значну частину Степанського князівства та Ровенської волості. У 1481 році князіство переходить до Анастасії Несвицької, яка була у шлюбі з Семеном Гольшанським, який невдовзі перебрав володарювання князівством на себе. У 1505 році після смерті останнього князівством керували його удова Анастасія та її мати Марія Ровенська.
У 1507 році внаслідок шлюбу Тетяни-Ганни Гольшанської з Костянтином Острозьким останній взяв управління Колоденським князівством на себе. Остаточно князівство перейшло до Острозьких у 1518 році після смерті Марії Ровенської, підтверджено спеціальною королівською грамотою. З цього засу увійшло до складу Острозького князівства йприпинило своє існування.
Князі не підлягали місцевій адміністрації (повітовій чи воєводській), лише в деяких питаннях великому князю литовському чи польському королю. Тут безроздільно панувало князівське право (лат. jus ducale), завдяки чому вона фактично перетворилася на державу в державі. Суверенність землеволодіння відносилася до засадничих елементів княжого права. Також правителя Острозького князівства виводили власні збройні загони (почти) під родовим гербом, а корогвами Волинського воєводства.
- Archiwum książąt Lubartowiczów Sanguszków w Sławucie / Wyd. nakładem właściciela pod kier. Z. L. Radzimińskiego przy współudziale P. Skobielskiego i B. Gorczaka. — Lwów, 1887. — T. 1: 1366—1506.
- Wolff J. Kniaziowie litewsko-ruscy od końca czternastego wieku. — Warszawa, 1895. — XXV, 698 s.
- Собчук В. Степанська волость і її власники (до кінця 60-х років XVI ст.) [Архівовано 13 червня 2020 у Wayback Machine.]