Курета оливкова
| Курета оливкова | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Myiophobus flavicans (Sclater, 1860) | ||||||||||||||||
 Ареал виду | ||||||||||||||||
Підвиди
| ||||||||||||||||
|
(Див. текст) | ||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||
| Myiobius flavicans | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Куре́та оливкова[2] (Myiophobus flavicans) — вид горобцеподібних птахів родини тиранових (Tyrannidae). Мешкає в Андах.
Довжина птаха становить 10-11,4 см, вага 8 г. у самців верхня частина тіла блідо-сіра, нижня частина тіла сірувато-біла, горло і нижня частина живота білі. Верхня частина голови чорна, на тімені малопомітна біла пляма. Крила і хвіст чорнуваті, на крилах дві тонкі сірувато-білі смуги. У самиць тім'я є більш сірим, пляма на тімені менша або відсутня. У молодих птахів верхня частина голови більш коричнева, верхня частина тіла має коричнюватий відтінок, смуги на крилах жовті, більш широкі.
Виділяють п'ять підвидів:[3]
- M. f. flavicans (Sclater, PL, 1861) — Анди в Колумбії, Еквадорі і Перу (на південь до річки Мараньйон);
- M. f. perijanus Phelps & Phelps Jr, 1957 — Анди на північному заході Венесуели (Сьєрра-де-Періха);
- M. f. venezuelanus (Hellmayr, 1920) — Анди на заході і півночі Венесуели (від Тачири до Каракаса і Міранди);
- M. f. caripensis Zimmer, JT & Phelps, 1954 — Прибережний хребет на північному сході Венесуели (Монагас, Сукре);
- M. f. superciliosus (Taczanowski, 1875) — Центральні Перуанські Анди (на південь до Куско).
Оливкові курети мешкають у Венесуелі, Колумбії, Еквадорі і Перу. Вони живуть в нижньому і середньому ярусах вологих гірських і рівнинних тропічних лісів. Зустрічаються на висоті від 900 до 2700 м над рівнем моря, переважно на висоті від 1300 до 2500 м над рівнем моря.
- ↑ BirdLife International (2016). Myiophobus flavicans. Архів оригіналу за 27 листопада 2021. Процитовано 22 травня 2022.
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Tyrant flycatchers. World Bird List Version 12.1. International Ornithologists' Union. Архів оригіналу за 4 травня 2014. Процитовано 22 травня 2022.
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |