Кідвелліт
| Кідвелліт | |
|---|---|
 | |
| Загальні відомості | |
| Статус IMA | затверджений (А)[d][1] |
| IMA-номер | IMA1974-024 |
| Абревіатура | Kdw[2] |
| Хімічна формула | NaFe3+9+x(PO4)6(OH)4·12H2O (x ≈ 0.33) |
| Nickel-Strunz 10 | 8.DK.20 |
| Dana 8 | 42.8.2.1 |
| Ідентифікація | |
| Колір | жовто-зеленийd, зеленувато-білийd, жовтий і світло-зеленийd |
| Сингонія | моноклінна сингонія[3] |
| Просторова група | кристалографічна група 13d[3] |
| Спайність | {100}[d] |
| Твердість | 3 |
| Колір риси | жовтий |
| Густина | 3,34 г/см³[3] |
| Інші характеристики | |
| Першовидкривач | Альберт Кідвеллd |
| Названо на честь | Альберт Кідвеллd[4] |
| Типова місцевість | Fodderstack Mountaind |
 Кідвелліт у Вікісховищі | |
Кідвелліт - незвичайний мінерал[5] з класу фосфатів, який був виявлений в Арканзасі, США. Він був схвалений IMA в 1974 році,[6] але був названий лише в 1978 році Муром та Іто на честь Альберта Льюїса (Лоуса) Кідвелла.[7]
Кідвелліт зазвичай має ботріоїдальну або голчасту форму кристалів. Блиск цих кулястих агрегатів зазвичай матовий і має оксамитову поверхню.[7] Однак він може також вирощувати волокнисті стовпчасті кристали, хоча така форма зустрічається набагато рідше. Через схожість у твердості, кольорі та структурі кристала його можна сплутати з натрієвим меуригітом. Простий спосіб їх відрізнити полягає в тому, що меуригіт-Na має білу рису[8], а кідвелліт — жовту.[7]
Мінерал не проявляє радіоактивних властивостей. Кідвелліт в основному складається з кисню (44,43%), заліза (36,73%) і фосфору (13,58%). Він також містить невелику кількість міді (2,32%), натрію (1,68%) і водню (1,25%).[9]
Коли Мур та Іто спочатку описали його в 1978 році, дослідники повідомили, що мінерал кристалізується в просторовій групі A2/m, Am або A2, що пізніше виявилося неправильним, як продемонструвало структурне дослідження.[10]
Згідно з одним зразком, кідвелліт також може іноді містити арсен.[7] Зразки з невеликим вмістом арсену були зібрані з рудника "Клара" (Grube Clara) у Шварцвальді, Німеччина. Це дослідження було виконано автором журналу Уве Колічем. Він стверджував, що дані схожі на результати Валенти в 1990 році, виконані на зразках з того ж місця.[10] Зразки, отримані з рудника "Клара", що містять арсен, можна легко пояснити, оскільки в шахті можна знайти багато арсенових мінералів.[11] Інші домішки включають алюміній і мідь.[10] Порівнюючи свої висновки з Муром та Іто, автор запропонував переглянути як хімічну формулу, так і симетрію. Це було прийнято IMA, оскільки і формула, і просторова група тепер такі самі, як описав Коліч у своїх висновках.[12]
Декілька авторів повідомили, що кідвелліт має епітаксіальні зрощення з фосфатами заліза. У руднику "Ротлойфхен" (Grube Rotläufchen), Німеччина, у 1978 році Дітріх знайшов голки кідвелліту на поверхні гідротермально зміненого рокбриджиту. Келлер повідомив про подібну знахідку в Намібії в 1985 році, де він виявив більш старі рокбриджити з орієнтованими розростаннями волокнистого кідвелліту. У 1995 році Валента описав кристали дюфреніту, які на кінчику перетворюються на кідвелліт. Вищезгаданий мінералог – разом з Теї – у 2001 році спостерігав, як волокнистий кідвелліт перетворюється на лаубманніт.[10] Подібність структури кідвелліту та лаубманніту та інших волокнистих фосфатів заліза пояснює повідомлення про епітаксіальне зрощення.[13]
Кідвелліт був описаний Муром та Іто з родовищ новакуліту в Арканзасі. Незважаючи на те, що цей мінерал зустрічається в численних місцях, кідвелліт не має інших досліджень, крім того, яке провели два вищезгаданих мінералоги. Це пізній або вторинний мінерал.[10] Зазвичай зустрічається в родовищах заліза, що містять фосфати, як заміна берауніту та рокбриджиту.[7] Кідвелліт можна знайти в Арканзасі, США, у рудниках "Coon Creek" і "Three Oak Gap" в окрузі Полк. Його також можна знайти в Алабамі, Бразилії,[9]
Кідвелліт може асоціюватися з рокбриджитом, бераунітом, штренгітом, какоксенітом, халькосидеритом, елеоноритом і дюфренітом.[10]
- ↑ International Mineralogical Association - Commission on new minerals, nomenclature and classification The IMA List of Minerals (February 2013) — 2013.
- ↑ Warr L. N. IMA–CNMNC approved mineral symbols // Mineralogical Magazine — Cambridge University Press, 2021. — Vol. 85. — P. 291–320. — ISSN 0026-461X; 1471-8022 — doi:10.1180/MGM.2021.43
- ↑ а б в Ralph J., Nikischer T., Hudson Institute of Mineralogy Mindat.org: The Mineral and Locality Database — [Keswick, VA], Coulsdon, Surrey: 2000.
- ↑ webmineral.com
- ↑ Minerals, Dakota Matrix. Kidwellite mineral information and data. www.dakotamatrix.com (англ.). Процитовано 20 жовтня 2022.
- ↑ The New IMA List of Minerals – A Work in Progress (PDF). September 2019. Архів оригіналу (PDF) за 1 червня 2023. Процитовано 11 лютого 2023.
- ↑ а б в г д Kidwellite. www.mindat.org. Процитовано 20 жовтня 2022.
- ↑ Meurigite-Na. www.mindat.org. Процитовано 20 жовтня 2022.
- ↑ а б Kidwellite Mineral Data. www.webmineral.com. Процитовано 20 жовтня 2022.
- ↑ а б в г д е Kolitsch, Uwe (2004). The crystal structures of kidwellite and 'laubmannite', two complex fibrous iron phosphates (PDF). Mineralogical Magazine. 68 (1): 147—165. doi:10.1180/0026461046810177.
- ↑ Clara Pit, Wikipedia (англ.), 10 серпня 2022, процитовано 20 жовтня 2022
- ↑ Publications Detail View. fgga.univie.ac.at (англ.). Процитовано 20 жовтня 2022.
- ↑ Kolitsch, U. (February 2004). The crystal structures of kidwellite and 'laubmannite', two complex fibrous iron phosphates. Mineralogical Magazine (англ.). 68 (1): 147—165. doi:10.1180/0026461046810177. ISSN 0026-461X.