Леопольд Вієторіс

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Леопольд Вієторіс
нім. Leopold Vietoris
Народився4 червня 1891(1891-06-04)[1][2]
Бад-Радкерсбурґd, Австрійське ерцгерцогство, Австро-Угорщина
Помер9 квітня 2002(2002-04-09)[1][2] (110 років)
Інсбрук, Австрія
ПохованняWestfriedhofd[3][4]
Країна Австрія
Діяльністьматематик, тополог, викладач університету
Alma materВіденський університет (1919)[1]
Stiftsgymnasium Melkd (1910)[1]
Віденський технічний університет (1911)[1]
Галузьтопологія
ЗакладІнсбруцький університет[1]
Технічний університет Граца[1]
Віденський університет[1]
Віденський технічний університет[1]
Інсбруцький університет[1]
Науковий керівникГустав фон Ешеріх і Вільгельм Віртінгер[5]
Аспіранти, докторантиKurt Hellmichd[6]
Helmut Grömerd[6]
Kurt Hellmichd[6]
Martha Petschacherd[6]
Hiltrud Jochumd[6]
Johann Leichtd[6]
Walter Dürkd[6]
Eva Ambachd[6]
Gerhard Rieged[6]
Fortunat Pescolderungd[6]
Egon Steuerd[6]
Klemens Hackld[6]
ЧленствоАвстрійська академія наук[1]
Austrian Mathematical Societyd[1]
German Mathematical Societyd[1]
ВійнаПерша світова війна і Друга світова війна
БатькоHugo Vietorisd
Нагороди

Леопольд Вієторіс (4 червня 1891, Бад-Радкерсбург, Штирія — 9 квітня 2002, Інсбрук) — австрійський математик, ветеран Першої світової війни і супердовгожитель — він помер у віці 110 років і 10 місяців. Він і його дружина Марія Йозефа Вінсентія Вієторіс, уроджена Ріккабона фон Райхенфельс (18 липня 1901 — 24 березня 2002) були одними з найстаріших подружніх пар у світі[7].

Найбільш відомий за свій вклад в топологію (Послідовність Маєра — Вієторіса), його також цікавила історія математики. Був вправним альпіністом.

Біографія

[ред. | ред. код]

Леопольд Вієторіс був сином залізничного інженера, а потім старшого будівельника Відня Гуго Вієторіса та його дружини Анни, уродженої Діллер. Закінчивши гімназію, він вивчав математику у Віденському технічному університеті з 1910 року, а з 1911 року у Віденському університеті[8].

Під час Першої світової війни воював як австрійський солдат на італійському фронті. Мав декілька нагород, серед них бронзову медаль за відвагу. Наприкінці 1915 р. був поранений[9]. У березні 1916 року він був призначений лейтенантом запасу. Одужуючи від поранення, він написав свою першу математичну роботу. Свою дисертацію написав у 1918—1919 роках, частково в італійському полоні.

Після нетривалої роботи вчителем (1919/20) він був асистентом університету в Технічному університеті Ґраца з 1920 по 1922 рік і в Математичному інституті Віденського університету з 1922 по 1927 рік. У 1923 році він закінчив свою габілітацію з дослідження по теорії множин, в 1925/1926 він провів три семестри в Університеті Амстердама в рамках стипендії Рокфеллера. У 1927 році він став доцентом в Інсбруці, в 1928 році — професором Віденського технологічного університету, а в 1930 році — професором Інсбруцького університету, звідки його призвали старшим лейтенантом у німецьку армію, однак його швидко поранили у перші дні війни, тож він повернувся до роботи в університеті й залишався активним до виходу на пенсію в 1961 році.

Восени 1928 року він одружився зі своєю першою дружиною Кларою Ріккабоні, яка пізніше померла, народжуючи шосту дочку.[9] У 1936 році він одружився з сестрою Клари, Марією Ріккабоною.[9] Леопольд Вієторіс залишався в чудовій фізичній формі до глибокої старості: до 95 років регулярно брав участь в академічних лижних чемпіонатах. Альпінізм вимушено залишив в 101 рік, після перелому стегнової кістки. На момент смерті був найстаршою людиною в Австрії і досі залишається найдовгоживучішим громадянином Австрії. Леопольд Вієторіс помер через 16 днів після смерті своєї дружини. У нього залишилося шість дочок, 17 онуків і 30 правнуків.[10]

Вієторіс отримав численні нагороди за наукові досягнення:

Науковий доробок

[ред. | ред. код]

Основний вклад зробив в області топології та гомології. Його ім'я носять:

Вієторіс залишався науково активним у свої останні роки, навіть написавши одну статтю про тригонометричні суми у віці 103 років.[11]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б в г д е ж и к л м н п Архів історії математики Мактьютор — 1994.
  2. а б Чеська національна авторитетна база даних
  3. https://city-map.innsbruck.gv.at/stadtplan/synserver?project=Friedhof_Ibk&client=flex
  4. https://www.uibk.ac.at/ipoint/news/uni_intern/20020412.html
  5. Математичний генеалогічний проєкт — 1997.
  6. а б в г д е ж и к л м н Математичний генеалогічний проєкт — 1997.
  7. Magistrat der Landeshauptstadt Innsbruck: Innsbruck informiert [Архівовано 21 листопада 2021 у Wayback Machine.], Servicebeilage
  8. Біографія Leopold Vietoris на сайті Університету Інсбрукка. Архів оригіналу за 28 грудня 2012. Процитовано 21 листопада 2021.
  9. а б в Reitberger, Heinrich (November 2002). Leopold Vietoris (1891–2002) (PDF). American Mathematical Society. Архів оригіналу (PDF) за 19 січня 2005. Процитовано 5 вересня 2003.
  10. Professor Dr. Leopold Vietoris (PDF). Geo Imagining. Архів оригіналу (PDF) за 19 грудня 2012. Процитовано 11 жовтня 2009.
  11. Reitberger, Heinrich (November 2002). Leopold Vietoris (1891–2002) (PDF). Notices of the American Mathematical Society. 49 (10): 1235. Архів оригіналу (PDF) за 1 липня 2021. Процитовано 21 листопада 2021.