Інсбрук
Координати: 47°16′00″ пн. ш. 11°23′00″ сх. д. / 47.26667° пн. ш. 11.38333° сх. д.
Інсбрук нім. Innsbruck | ||||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| ||||||||
Панорама міста | ||||||||
Основні дані | ||||||||
47°16′ пн. ш. 11°23′ сх. д. / 47.267° пн. ш. 11.383° сх. д. | ||||||||
Країна | Австрія | |||||||
Регіон | Тіроль | |||||||
Столиця для | Тіроль[1], Innkreisd[2][3] і Інсбрук-Ланд | |||||||
Межує з
| ||||||||
Засновано | 1234 | |||||||
Перша згадка | 1180 | |||||||
Статус міста | 1294 | |||||||
Площа | 104,91 км² | |||||||
Населення | 130 894 тис.чол. | |||||||
· густота | 1,124 осіб/км² | |||||||
Висота НРМ | 574 м | |||||||
Водойма | Інн[1] | |||||||
Офіційна мова | німецька | |||||||
Міста-побратими | Тбілісі (9 жовтня 1982)[4][5][6] | |||||||
Телефонний код | 0512 | |||||||
Часовий пояс | UTC+1 і UTC+2 | |||||||
Номери автомобілів | I | |||||||
GeoNames | 7871498, 2775216 | |||||||
OSM | r4835169 ·R | |||||||
Поштові індекси | 6010-6080 | |||||||
Міська влада | ||||||||
Мер міста | Христине Оппіц-Плерер | |||||||
Вебсайт | innsbruck.at | |||||||
Мапа | ||||||||
| ||||||||
| ||||||||
Інсбрук у Вікісховищі |
І́нсбрук (нім. Innsbruck) — головне місто провінції Тіроль у західній Австрії.
Найперші сліди існування людських поселень сягають кам'яної доби. Археологічні знахідки показують, що область була населена безперервно. У IV столітті римляни встановили армійську станцію Veldidena (тепер це назва міського районну Wilten) в Oenipons (Інсбрук), щоб захистити економічно важливу комерційну дорогу Верона — Бреннер — Ауґсбурґ. Зв'язки вздовж цієї дороги перервалися під час Великого переселення народів у IV столітті.
Перша згадка міста Інсбрук датується 1187 роком. Слово bruck походить від нім. Brücke — «міст», який приводить до «мосту над річкою Інн». На печатці міста і гербі зображений вигляд мосту з пташиного польоту, проєкт використовується починаючи з 1267 року. Дорога через прохід і перевал Бреннер була тоді головною транспортною комунікацією, що пов'язувала між собою північ і південь, це найлегший маршрут через Альпи. Доходи, отримані від обслуговування транзиту, надавали можливість місту процвітати.
Інсбрук став столицею всього Тіролю в 1429 і в п'ятнадцятому сторіччі місто стало центром Європейської політики і культури, коли імператор Максиміліан I перемістив імперський суд до Інсбруку в 1490-х роках.
У 1938 році Австрія була анексована Нацистською Німеччиною (т.з."аншлюс"). Між 1943 і квітнем 1945, на Інсбрук було здійснено 21 бомбову атаку і місто зазнало значних пошкоджень. Тут був розташований концтабір KZ Innsbruck-Reichenau.[7]
У 1929 році, в Інсбруці проходив перший офіційний австрійський чемпіонат з шахів.
Місто лежить на висоті 547 м над рівнем моря на річці Інн, у широкій долині між високими горами: Nordkette (Hafelekar, 2,334 м) на півночі, Patscherkofel (2,246 м) і Serles (2,718 м) на півдні. Середньорічна температура 8,25 °C.
Клімат Інсбрука | |||||||||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
Показник | Січ. | Лют. | Бер. | Квіт. | Трав. | Черв. | Лип. | Серп. | Вер. | Жовт. | Лист. | Груд. | Рік |
Абсолютний максимум, °C | 20,2 | 18,6 | 23,9 | 26,4 | 32,2 | 33,6 | 37,7 | 35,0 | 32,1 | 26,0 | 21,2 | 17,1 | 37,7 |
Середній максимум, °C | 3,5 | 6,3 | 11,3 | 14,8 | 20,3 | 22,6 | 24,7 | 24,4 | 20,8 | 15,8 | 8,2 | 3,7 | 14,7 |
Середня температура, °C | −1,7 | 0,4 | 4,8 | 8,4 | 13,4 | 16,1 | 18,1 | 17,7 | 14,0 | 9,1 | 2,9 | −1 | 8,5 |
Середній мінімум, °C | −5,2 | −3,7 | 0,2 | 3,4 | 7,8 | 10,8 | 12,8 | 12,7 | 9,3 | 4,8 | −0,5 | −4,2 | 4,0 |
Абсолютний мінімум, °C | −23,8 | −17,3 | −16,5 | −4,8 | −2,3 | 3,0 | 4,4 | 1,9 | −0,9 | −6,6 | −17,9 | −20,1 | −23,8 |
Годин сонячного сяйва | 94,7 | 121,1 | 154,2 | 168,2 | 193,0 | 186,8 | 215,5 | 214,4 | 180,0 | 159,0 | 102,2 | 82,8 | 1871,9 |
Норма опадів, мм | 43.9 | 41.4 | 55.9 | 57.7 | 87.1 | 110.3 | 137.2 | 111.3 | 78.1 | 57.3 | 63.2 | 53.1 | 896.5 |
Днів з опадами | 7,4 | 7,3 | 8,8 | 9,7 | 10,7 | 13,2 | 13,9 | 12,6 | 9,2 | 7,8 | 9,0 | 8,6 | 118,2 |
Днів зі снігом | 20,3 | 14,8 | 6,2 | 1,9 | 0,0 | 0,0 | 0,0 | 0,0 | 0,0 | 0,3 | 5,1 | 16,5 | 65,1 |
Джерело: Central Institute for Meteorology and Geodynamics[8][9] |
Інсбрук розташований уздовж коридору A12[en]/A13[en], забезпечуючи доступ автострадами до Верони (Італія) та Мюнхена (Німеччина).
Станція Інсбрук-Головний[en], найважливіша залізнична станція Інсбруку та Тіролю, є однією з найпотужніших залізничних станцій Австрії, обслуговується залізницею Куфштайн — Інсбрук[en] до Німеччини та східної Австрії, залізницею Арльбергбан[en] до Швейцарії та Бреннербан, що сполучає Північну Італію з Південною Німеччиною через перевал Бреннер. З грудня 2007 року приміські служби функціонують як Тірольський S-Bahn.
Аеропорт Інсбрук виконує рейси до Франкфурта, Лондона і Відня.
Місцевий громадський транспорт є під орудою Innsbrucker Verkehrsbetriebe (IVB) (IVB), державного органу управління мережею автобусних і трамвайних маршрутів. Трамвайна мережа має чотири міські лінії, 1, 2, 3 і 5, та дві лінії, що обслуговують передмістя: лінія 6, Мітслгебіргсбан[de] до Іглса і лінія СТБ, Штубайтальбан[de], що проходить через долину Штубай до Фульпмеса . Мережу планується розширити у найближчі роки, щоб досягти сусіднього села Ром на сході та Вельса на заході. Численні автобусні лінії обслуговують внутрішнє місто та сполучають його з прилеглими районами. До 2007 року працювали два тролейбусні маршрути[de], але вони були закриті під час підготовки до планового розширення трамвайної мережі.
У грудні 2007 року, після дворічного закриття для проведення масштабної перебудови, з частковою модернізацією та новим розширенням через річку Інн та до центрального Інсбруку, було відкрито трафік фунікулера Гунгербургбан[en]. Лінія також була обладнана новими транспортними засобами. Фунікулер було відновлено італійською компанією Leitner Group, і тепер вона може перевозити до 1200 осіб на годину[10] та є під орудою приватної компанії «Innsbrucker Nordkettenbahnen».
Зміни населення | ||
---|---|---|
Рік | Населення | Зміна |
1900 | 49 727 | — |
1951 | 95 055 | +91.2% |
1961 | 100 959 | +6.2% |
1971 | 116 104 | +15.0% |
1981 | 117 287 | +1.0% |
1991 | 118 112 | +0.7% |
2001 | 113 392 | −4.0% |
2011 | 118 895 | +4.9% |
2014 | 124 579 | +4.8% |
Населення становить 117 916 (2007), разом із передмістям — 250 000[11].
Більшість мешканців Інсбрука є тірольського походження. Проте, як і в багатьох європейських містах, тут існують національні меншини, які разом співіснують з європейською більшістю. До них належать турки, північні африканці, індуси, цигани і китайці. Багато елементів їх культури можна знайти по всьому місту: на ринках, у ресторанах і магазинах; деякі все ще вживають свою традиційну мову в побуті.
Національні меншини | |
Меншина | Населення (2015) |
---|---|
Німеччина | 7,487 |
Італія | 2,980 |
Туреччина | 2,972 |
Сербія | 1,456 |
Боснія і Герцеговина | 1,294 |
Інсбрук — всесвітньовідомий центр зимових видів спорту. Двічі приймав Зимові Олімпійські ігри — в 1964 та 1976 роках.
- Лоренцо Ліппі (1606—1665), італійський художник і поет, придворний художник герцогині Тироля
- Едуард Алберт — чеський хірург, публіцист. Працював тут.
- Ковалевський Микола Миколайович — український політичний діяч, член Центральної Ради, міністр продовольства та міністр земельних справ УНР, поет. Похований тут.
- Альфред Фердросс — австрійський юрист-міжнародник і дипломат, суддя Європейського суду з прав людини. Уродженець міста.
- Ервін Пайр (1871—1946) — німецький хірург, генерал-майор медичної служби резерву вермахту
- Едуард Кок (1880—1961) — австрійський актор, театральний режисер.
- Фрайбург (з 1963)
- Гренобль (з 1963)[12]
- Сараєво (з 1980)[13]
- Ольборг (з 1982)[14][15]
- Тбілісі (з 1982)[16]
- Оматі (з 1985)[17]
- Новий Орлеан (з 1995)
- 15318 Іннсбрук — астероїд, названий на честь міста[19].
- ↑ а б Deutsche Nationalbibliothek Record #4027096-8 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ Allerhöchste Verordnung, die Territorial-Eintheilung des Königreichs Baiern betreffend // Königlich-Baierisches Regierungsblatt — 1808. — Vol. 1808, вип. XXXIII.
- ↑ Die Abtretung der gefürsteten Grafschaft Tirol betreffend // Königlich-Baierisches Regierungsblatt — 1814. — Vol. 1814, вип. XLVII..
- ↑ https://www.innsbruck.gv.at/page.cfm?vpath=buergerinnen--politik/innsbruck-international/innsbrucks-partnerstaedte#tbilisi
- ↑ https://tbilisi.gov.ge/img/original/2018/6/12/tbilisiinfigures.pdf
- ↑ http://economicforum.ge/img/original/2024/5/29/%E1%83%97%E1%83%91%E1%83%98%E1%83%9A%E1%83%98%E1%83%A1%E1%83%98_%E1%83%AA%E1%83%98%E1%83%A4%E1%83%A0%E1%83%94%E1%83%91%E1%83%A8%E1%83%98-Print-21.09.23.pdf
- ↑ Christine O'Keefe. Concentration Camps. [1] [Архівовано 19 вересня 2017 у Wayback Machine.]
- ↑ Klimadaten von Österreich 1971-2000 -Innsbruck-Flugplatz [Архівовано 12 жовтня 2019 у Wayback Machine.] (in German). Central Institute for Meteorology and Geodynamics.
- ↑ Klimadaten von Österreich 1971-2000 -Innsbruck-Uni (German) . Central Institute for Meteorology and Geodynamics. Архів оригіналу за 12 жовтня 2019. Процитовано 6 вересня 2012.
- ↑ IF130 Hungerburgbahn. Архів оригіналу за 12 січня 2020.
- ↑ Statistik Austria [2] [Архівовано 29 травня 2008 у Wayback Machine.], City of Innsbruck Website [3] [Архівовано 31 жовтня 2006 у Wayback Machine.]
- ↑ Jérôme Steffenino, Marguerite Masson. Ville de Grenoble –Coopérations et villes jumelles. Grenoble.fr. Архів оригіналу за 16 березня 2015. Процитовано 16 травня 2013.
- ↑ Fraternity cities on Sarajevo Official Web Site. © City of Sarajevo 2001–2008. Архів оригіналу за 1 грудня 2008. Процитовано 9 листопада 2008.
- ↑ Aalborg Twin Towns. Europeprize.net. Архів оригіналу за 7 вересня 2013. Процитовано 19 серпня 2013.
- ↑ Aalborg Kommune – Venskabsbyer. Web.archive.org. 14 листопада 2007. Архів оригіналу за 14 листопада 2007. Процитовано 26 липня 2009.
- ↑ Tbilisi Sister Cities. Tbilisi City Hall. Tbilisi Municipal Portal. Архів оригіналу за 24 липня 2013. Процитовано 5 серпня 2013.
- ↑ ja:友好・姉妹都市. Omachi City Hall (Japanese) . Omachi Municipal Office. Архів оригіналу за 17 серпня 2014. Процитовано 17 серпня 2014.
- ↑ Kraków - Miasta Partnerskie [Kraków -Partnership Cities]. Miejska Platforma Internetowa Magiczny Kraków (Polish) . Архів оригіналу за 2 липня 2013. Процитовано 10 серпня 2013.
- ↑ Lutz D. Schmadel. Dictionary of Minor Planet Names. — 5-th Edition. — Berlin, Heidelberg : Springer-Verlag, 2003. — 992 (XVI) с. — ISBN 3-540-00238-3.
Це незавершена стаття з географії Австрії. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
№ | Назва | Земля | Населення | № | Назва | Земля | Населення | ||
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
Відень Ґрац |
1 | Відень | Відень | 1 714 142 | 11 | Вінер-Нойштадт | Нижня Австрія | 41 042 | Лінц Зальцбурґ |
2 | Ґрац | Штирія | 261 540 | 12 | Штайр | Верхня Австрія | 38 313 | ||
3 | Лінц | Верхня Австрія | 189 367 | 13 | Фельдкірх | Форарльберґ | 30 975 | ||
4 | Зальцбурґ | Зальцбурґ | 148 078 | 14 | Бреґенц | Форарльберґ | 27 784 | ||
5 | Інсбрук | Тіроль | 120 147 | 15 | Клостернойбурґ | Нижня Австрія | 25 870 | ||
6 | Клаґенфурт | Каринтія | 94 303 | 16 | Леондінґ | Верхня Австрія | 25 295 | ||
7 | Філлах | Каринтія | 59 285 | 17 | Баден | Нижня Австрія | 25 176 | ||
8 | Вельс | Верхня Австрія | 58 713 | 18 | Вольфсберґ | Каринтія | 25 126 | ||
9 | Санкт-Пельтен | Нижня Австрія | 51 956 | 19 | Леобен | Штирія | 24 600 | ||
10 | Дорнбірн | Форарльберґ | 45 605 | 20 | Кремс-ан-дер-Донау | Нижня Австрія | 24 071 |