Інсбрук

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Координати: 47°16′00″ пн. ш. 11°23′00″ сх. д. / 47.26667° пн. ш. 11.38333° сх. д. / 47.26667; 11.38333

Інсбрук
нім. Innsbruck

Герб
Герб міста
Панорама міста
Панорама міста
Розташування міста Інсбрук
Основні дані
47°16′ пн. ш. 11°23′ сх. д. / 47.267° пн. ш. 11.383° сх. д. / 47.267; 11.383
Країна Австрія
Регіон Тіроль
Столиця для Тіроль, Innkreisd[1][2] і Інсбрук-Ланд

Межує з

— сусідні нас. пункти
Абзам, Альдранс, Ампасс, Гетценс, Ланс, Муттерс, Наттерс, Рум, Шарніц, Шенберг-ім-Штубайталь, Таур, Цірль, Фельс (Австрія), Пач, Зеефельд-ін-Тіроль ?
Засновано 1234
Перша згадка 1180
Статус міста 1294
Площа 104,91 км²
Населення 130 894 тис.чол.
· густота 1,124 осіб/км²
Висота НРМ 574  м
Водойма Інн
Офіційна мова німецька
Міста-побратими Новий Орлеан (14 липня 1995)[3][4], Гренобль (10 травня 1964)[5], Фрайбург (3 травня 1963)[6][7], Сараєво (27 жовтня 1980)[8], Ольборг (13 березня 1982)[9][10], Тбілісі (9 жовтня 1982)[11], Оматі (Наґано), Краків (19 серпня 1998)[12][13], Ольборг (1967)
Телефонний код 0512
Часовий пояс UTC+1 і UTC+2
Номери автомобілів I
GeoNames 2775220, 2775216
OSM r4835169  ·R
Поштові індекси 6010-6080
Міська влада
Мер міста Христине Оппіц-Плерер
Email mailto:kontakt@innsbruck.gv.at
Вебсторінка innsbruck.at
Мапа


CMNS: Інсбрук у Вікісховищі

І́нсбрук (нім. Innsbruck) — головне місто провінції Тіроль у західній Австрії.

Історія[ред. | ред. код]

Найперші сліди існування людських поселень сягають кам'яної доби. Археологічні знахідки показують, що область була населена безперервно. У IV столітті римляни встановили армійську станцію Veldidena (тепер це назва міського районну Wilten) в Oenipons (Інсбрук), щоб захистити економічно важливу комерційну дорогу Верона — Бреннер — Ауґсбурґ. Зв'язки вздовж цієї дороги перервалися під час Великого переселення народів у IV столітті.

Перша згадка міста Інсбрук датується 1187 роком. Слово bruck походить від нім. Brücke — «міст», який приводить до «мосту над річкою Інн». На печатці міста і гербі зображений вигляд мосту з пташиного польоту, проєкт використовується починаючи з 1267 року. Дорога через прохід і перевал Бреннер була тоді головною транспортною комунікацією, що пов'язувала між собою північ і південь, це найлегший маршрут через Альпи. Доходи, отримані від обслуговування транзиту, надавали можливість місту процвітати.

Інсбрук став столицею всього Тіролю в 1429 і в п'ятнадцятому сторіччі місто стало центром Європейської політики і культури, коли імператор Максиміліан I перемістив імперський суд до Інсбруку в 1490-х роках.

У 1938 році Австрія була анексована Нацистською Німеччиною (т.з."аншлюс"). Між 1943 і квітнем 1945, на Інсбрук було здійснено 21 бомбову атаку і місто зазнало значних пошкоджень. Тут був розташований концтабір KZ Innsbruck-Reichenau.[14]

У 1929 році, в Інсбруці проходив перший офіційний австрійський чемпіонат з шахів.

Географія[ред. | ред. код]

Місто лежить на висоті 547  м над рівнем моря на річці Інн, у широкій долині між високими горами: Nordkette (Hafelekar, 2,334 м) на півночі, Patscherkofel (2,246 м) і Serles (2,718 м) на півдні. Середньорічна температура 8,25 °C.

Клімат[ред. | ред. код]

Клімат Інсбрука
Показник Січ. Лют. Бер. Квіт. Трав. Черв. Лип. Серп. Вер. Жовт. Лист. Груд. Рік
Абсолютний максимум, °C 20,2 18,6 23,9 26,4 32,2 33,6 37,7 35,0 32,1 26,0 21,2 17,1 37,7
Середній максимум, °C 3,5 6,3 11,3 14,8 20,3 22,6 24,7 24,4 20,8 15,8 8,2 3,7 14,7
Середня температура, °C −1,7 0,4 4,8 8,4 13,4 16,1 18,1 17,7 14,0 9,1 2,9 −1 8,5
Середній мінімум, °C −5,2 −3,7 0,2 3,4 7,8 10,8 12,8 12,7 9,3 4,8 −0,5 −4,2 4,0
Абсолютний мінімум, °C −23,8 −17,3 −16,5 −4,8 −2,3 3,0 4,4 1,9 −0,9 −6,6 −17,9 −20,1 −23,8
Норма опадів, мм 43.9 41.4 55.9 57.7 87.1 110.3 137.2 111.3 78.1 57.3 63.2 53.1 896.5
Годин сонячного сяйва 94,7 121,1 154,2 168,2 193,0 186,8 215,5 214,4 180,0 159,0 102,2 82,8 1871,9
Днів з опадами 7,4 7,3 8,8 9,7 10,7 13,2 13,9 12,6 9,2 7,8 9,0 8,6 118,2
Днів зі снігом 20,3 14,8 6,2 1,9 0,0 0,0 0,0 0,0 0,0 0,3 5,1 16,5 65,1
Джерело: Central Institute for Meteorology and Geodynamics[15][16]

Транспорт[ред. | ред. код]

Інсбрук розташований уздовж коридору A12[en]/A13[en], забезпечуючи доступ автостради до Верони (Італія) та Мюнхена (Німеччина).

Станція Інсбрук-Центральний[en], найважливіша залізнична станція Інсбруку та Тіролю, є однією з найпотужніших залізничних станцій Австрії, обслуговується залізницею Куфштайн — Інсбрук[en] до Німеччини та східної Австрії, залізницею Арльбергбан[en] до Швейцарії та Бреннербан[en], яка сполучає Північну Італію з Південною Німеччиною через перевал Бреннер. З грудня 2007 року приміські служби функціонують як Тірольський S-Bahn.

Міжнародний аеропорт «Кранебіттен»

Аеропорт Інсбрук виконує рейси до Франкфурта, Лондона і Відня.

Місцевий громадський транспорт є під орудою Innsbrucker Verkehrsbetriebe (IVB) (IVB), державного органу управління мережею автобусних і трамвайних маршрутів. Трамвайна мережа має чотири міські лінії, 1, 2, 3 і 5, та дві лінії, що обслуговують передмістя: лінія 6, Мітслгебіргсбан[de] до Іглса і лінія СТБ, Штубайтальбан[de], що проходить через долину Штубай[en] до Фульпмеса . Мережа планується розширити протягом найближчих років, щоб досягти сусіднього села Ром на сході та Вельса на заході. Численні автобусні лінії обслуговують внутрішнє місто та сполучають його з прилеглими районами. До 2007 року працювали два тролейбусні маршрути[de], але вони були закриті під час підготовки до планового розширення трамвайної мережі.

У грудні 2007 року, після дворічного закриття для проведення масштабної перебудови, з частковою модернізацією та новим розширенням через річку Інн та до центрального Інсбруку, було відкрито трафік фунікулеру Гунгербургбан[en]. Лінія також була обладнана новими транспортними засобами. Фунікулер було відновлено італійською компанією Leitner Group[en], і тепер вона може перевозити до 1200 осіб на годину[17] та є під орудою приватної компанії "Innsbrucker Nordkettenbahnen".

Демографія[ред. | ред. код]

Зміни населення
Рік Населення Зміна
1900 49 727
1951 95 055 +91.2%
1961 100 959 +6.2%
1971 116 104 +15.0%
1981 117 287 +1.0%
1991 118 112 +0.7%
2001 113 392 −4.0%
2011 118 895 +4.9%
2014 124 579 +4.8%

Населення становить 117 916 (2007), разом із передмістям — 250 000[18].

Більшість мешканців Інсбрука є тірольського походження. Проте, як і в багатьох європейських містах, тут існують національні меншини, які разом співіснують з європейською більшістю. До них належать турки, північні африканці, індуси, цигани і китайці. Багато елементів їх культури можна знайти по всьому місту: на ринках, у ресторанах і магазинах; деякі все ще вживають свою традиційну мову в побуті.

Національні меншини
Меншина Населення (2015)
Німеччина Німеччина 7,487
Італія Італія 2,980
Туреччина Туреччина 2,972
Сербія Сербія 1,456
Боснія і Герцеговина Боснія і Герцеговина 1,294

Наука і освіта[ред. | ред. код]

Визначні місця[ред. | ред. код]

Інсбрук — всесвітньовідомий центр зимових видів спорту. Двічі приймав Зимові Олімпійські ігри — в 1964 та 1976 роках.

Відомі люди[ред. | ред. код]

Міжнародні відносини[ред. | ред. код]

Міста-побратими[ред. | ред. код]

Партнери[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Allerhöchste Verordnung, die Territorial-Eintheilung des Königreichs Baiern betreffend // Königlich-Baierisches Regierungsblatt — 1808. — Vol. 1808, вип. XXXIII.
  2. Die Abtretung der gefürsteten Grafschaft Tirol betreffend // Königlich-Baierisches Regierungsblatt — 1814. — Vol. 1814, вип. XLVII..
  3. https://www.innsbruck.gv.at/page.cfm?vpath=buergerinnen--politik/innsbruck-international/innsbrucks-partnerstaedte#neworleans
  4. https://nola.gov/mayor/news/archive/2018/20180105-pr-mayor-landrieu,-orleans,-france-mayor/
  5. https://www.innsbruck.gv.at/page.cfm?vpath=buergerinnen--politik/innsbruck-international/innsbrucks-partnerstaedte#grenoble
  6. https://www.innsbruck.gv.at/page.cfm?vpath=buergerinnen--politik/innsbruck-international/innsbrucks-partnerstaedte#freiburg
  7. https://www.freiburg.de/pb/208799.html
  8. https://www.innsbruck.gv.at/page.cfm?vpath=buergerinnen--politik/innsbruck-international/innsbrucks-partnerstaedte#sarajevo
  9. https://www.innsbruck.gv.at/page.cfm?vpath=buergerinnen--politik/innsbruck-international/innsbrucks-partnerstaedte#aalborg
  10. https://www.aalborgevents.dk/venskabsbyer/innsbruck-østrig
  11. https://www.innsbruck.gv.at/page.cfm?vpath=buergerinnen--politik/innsbruck-international/innsbrucks-partnerstaedte#tbilisi
  12. https://www.innsbruck.gv.at/page.cfm?vpath=buergerinnen--politik/innsbruck-international/innsbrucks-partnerstaedte#krakau
  13. https://www.bip.krakow.pl/?sub_dok_id=1052
  14. Christine O'Keefe. Concentration Camps. [1]
  15. Klimadaten von Österreich 1971-2000 -Innsbruck-Flugplatz (in German). Central Institute for Meteorology and Geodynamics.
  16. Klimadaten von Österreich 1971-2000 -Innsbruck-Uni (German). Central Institute for Meteorology and Geodynamics. Процитовано 2012-09-06. 
  17. IF130 Hungerburgbahn. 
  18. Statistik Austria [2], City of Innsbruck Website [3] Архівовано 31 жовтень 2006 у Wayback Machine.
  19. Jérôme Steffenino, Marguerite Masson. Ville de Grenoble –Coopérations et villes jumelles. Grenoble.fr. Процитовано 16 May 2013. 
  20. Fraternity cities on Sarajevo Official Web Site. © City of Sarajevo 2001–2008. Процитовано 2008-11-09. 
  21. Aalborg Twin Towns. Europeprize.net. Архів оригіналу за 7 вересень 2013. Процитовано 19 August 2013. 
  22. Aalborg Kommune – Venskabsbyer. Web.archive.org. 2007-11-14. Архів оригіналу за 2007-11-14. Процитовано 2009-07-26. 
  23. Tbilisi Sister Cities. Tbilisi City Hall. Tbilisi Municipal Portal. Архів оригіналу за 2013-07-24. Процитовано 2013-08-05. 
  24. ja:友好・姉妹都市. Omachi City Hall (Japanese). Omachi Municipal Office. Архів оригіналу за 2014-08-17. Процитовано 2014-08-17. 
  25. Kraków - Miasta Partnerskie [Kraków -Partnership Cities]. Miejska Platforma Internetowa Magiczny Kraków (Polish). Архів оригіналу за 2013-07-02. Процитовано 2013-08-10. 
  26. Lutz D. Schmadel, International Astronomical Union. Dictionary of Minor Planet Names. — 5-th Edition. — Berlin Heidelberg New-York : Springer-Verlag, 2003. — 992 с. — ISBN 3-540-00238-3.

Посилання[ред. | ред. код]