Лижно-гусеничний рушій
Лижно-гусеничний рушій — спеціалізований снігоходний рушій, що складається (за рідкісним винятком
) зі встановлених окремо ведучого гусеничного рушія (як правило, заднього розташування) і однієї або декількох лиж (зазвичай переднього розташування), що забезпечують додаткову опору і маневрування[1][2][3][4][5]. Відрізняється низьким питомим тиском, високою прохідністю і високою швидкістю під час руху по сніговому покриву, але абсолютно неефективний на інших типах поверхні й непридатний до експлуатації на них. Найбільшого поширення набув спершу на снігоходних автомобілях (досі широко застосовуваних[6]), а згодом — також на легких снігоходах (мотонартах).
Лижно-гусеничний рушій конструктивно схожий з напівгусеничним, і можливість швидкого переобладнання напівгусеничного рушія на більш ефективний на снігу лижно-гусеничний закріпленням на колесах спеціальних знімних лиж (або їх установлення замість коліс на півосях керованого моста) передбачалася конструкцією багатьох напівгусеничних всюдиходів.
Лижно-гусеничний рушій Неждановського[ред. | ред. код]
До лижно-гусеничних відносять також оригінальний рушій, розроблений радянським винахідником С. С. Неждановським. У його конструкції лижі охоплено стрічками гусеничного рушія і розташовані всередині його габариту — при цьому, завдяки спеціальній рідко ланковій будові гусениць, як і в традиційному лижно-гусеничному рушії з роздільним розташуванням гусениць і лиж, вони продовжують виконувати самостійну опорну функцію. Рушій Неждановського ще ефективніший на снігу, ніж традиційні лижно-гусеничні, але через складність і низку проблем, пов'язаних з особливостями конструкції, застосування не знайшов[5][7].
Примітно, що такий рушій, що сам по собі є лижно-гусеничним, можна використати (замість гусеничного рушія звичайної конструкції) в комбінації з лижно-гусеничним рушієм з окремо розташованими лижами (саме такий варіант реалізовано, зокрема, на дослідному снігоходному бронеавтомобілі БА-64-З)[5].
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Новое в жизни, науке, технике: Транспорт. — М. : Знание, 1987. — С. 31—32. — (Новое в жизни, науке, технике)
- ↑ Лыжно-гусеничный // Новое в русской лексике: Словарные материалы. 1987 / ред. Н. З. Котелова, Ю. Ф. Денисенко. — СПб. : Институт русского языка РАН, изд.-во «Дмитрий Буланин», 1996. — С. 186. — 2000 прим. — ISBN 5-86007-066-7.
- ↑ Лыжно-гусеничный // Новые слова и значения: Словарь-справочник по материалам прессы и литературы 80-х годов / ред. Е.А. Левашов. — СПб. : Институт лингвистических исследований РАН, изд.-во «Дмитрий Буланин», 1997. — С. 429.
- ↑ Василий Чобиток. Ходовая часть танков. Подвеска // Техника и вооружение : журнал. — 2005. — № 7 (21 квітня). Архівовано з джерела 1 вересня 2006. Процитовано 1 грудня 2020.
- ↑ а б в Максим Кадаков. Гвардии рядовой // Авторевю : журнал. — 2005. — № 8 (333) (21 квітня). Архівовано з джерела 23 вересня 2015. Процитовано 1 грудня 2020.
- ↑ Агейкин Я. С. [1] / ред. Н. А. Киселёва. — М. : изд.-во МГИУ, 2008. — С. 52. — 1000 прим. — ISBN 978-5-2760-1134-9. Архівовано з джерела 13 червня 2018
- ↑ Прочко Е. Модификация с лыжно-гусеничным движителем Неждановского // Бронеавтомобиль БА-64/Амфибия ГАЗ-011 / А. Гусев. — М. : Цейхгауз, 2008. — С. 32—35. — (Бронетанковый фонд) — ISBN 5-9771-0015-9.
Література[ред. | ред. код]
- Василий Чобиток. Ходовая часть танков. Подвеска // Техника и вооружение : журнал. — 2005. — № 7 (21 квітня). Архівовано з джерела 1 вересня 2006. Процитовано 1 грудня 2020.
