Напівгусеничний рушій
Напівгусеничний рушій[1] — рушій, що складається з використовуваних одночасно гусениць і коліс.
Іноді напівгусеничний рушій можуть позначати словосполученням «колісно-гусеничний»[2], але зазвичай колісно-гусеничною технікою називають ту, що використовує почергово гусениці для роздоріжжя та колеса для доріг[3][4][5].
Пристрій[ред. | ред. код]
Включає гусеничний рушій, зазвичай розташований на місці заднього моста або мостів аналогічних колісних машин, і керований ведучий або ведений міст. Навантаження від задньої частини кузова напівгусеничної машини розподіляється набором опорних катків, що створює малий питомий тиск на поверхню (зазвичай істотно менший, ніж колісні аналоги, але більший, ніж гусеничні машини). Поворот машини, залежно від конструктивних особливостей моделі, може здійснюватися повертанням керованих коліс, пригальмовуванням відповідної гусениці або комбінованим способом.
Найближчим аналогом напівгусеничного є широко застосовуваний на снігоходах лижно-гусеничний рушій. Можливість швидкого переобладнання ходової частини на лижно-гусеничну (закріпленням на колесах спеціальних знімних лиж) передбачалася також конструкцією багатьох напівгусеничних машин.
Застосування[ред. | ред. код]
Типовим прикладом транспортного засобу з напівгусеничним рушієм є напівгусеничні автомобілі, які нині переважно вийшли з ужитку і не виробляються серійно.
На відміну від автомобільної техніки, де застосування напівгусеничного рушія нині здебільшого вважається менш ефективним, у порівнянні з колісним і гусеничним, у сільськогосподарській техніці напівгусеничний рушій (знімні пристосування для оснащення яким називають напівгусеничним ходом) є затребуваним і досить широко застосовується для підвищення прохідності і тягово-зчіпних характеристик машин на складних ґрунтах.
Нині є перспектива відродження інтересу до застосування напівгусеничних рушіїв в автомобільній техніці, пов'язана зі значним збільшенням довговічності гусениць і наявністю шин, здатних забезпечити порівнянний з гусеничним рушієм тиск на ґрунт. Порівняно з колісними автомобілями, напівгусеничний автомобіль може мати вищу прохідність завдяки застосуванню гусеничного рушія, а порівняно з чисто гусеничними машинами — вищі значення максимальної швидкості руху завдяки використанню кінематичного (за допомогою керованих коліс) способу повороту[6].
Галерея[ред. | ред. код]
-
Тягач-лісовоз Е. Ломбарда, 1901 -
-
Малюнок з патенту Кегресса. 1913 -
Бронеавтомобіль «Остін-Кегресс» — перша серійна напівгусенична броньована машина -
Бронетранспортер M2 -
Напівгусеничний тягач Sd.Kfz. 8 -
Базова модель Sd.Kfz.250/1
Див. також[ред. | ред. код]
Література[ред. | ред. код]
- Василий Чобиток. Ходовая часть танков. Подвеска // Техника и вооружение : журнал. — 2005. — № 7 (21 квітня). Архівовано з джерела 1 вересня 2006. Процитовано 9 грудня 2020.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Маслов В. М. (2006). Личный шофер Императора Николая II Кегресс Адольф (1879—1943). Царско-сельский автомобильно-спортивный клуб. Архів оригіналу за 18 липня 2012. Процитовано 21 вересня 2012.
- ↑ Василий Чобиток. Ходовая часть танков. Подвеска // Техника и вооружение : журнал. — 2005. — № 7 (21 квітня). Архівовано з джерела 1 вересня 2006. Процитовано 9 грудня 2020.
- ↑ Колісні танки – «за» і «проти» – АрміяInform. web.archive.org. 19 травня 2022. Архів оригіналу за 19 травня 2022. Процитовано 18 грудня 2022.
- ↑ ХКБМ імені Морозова - Мілітарний. web.archive.org. 21 травня 2022. Архів оригіналу за 21 травня 2022. Процитовано 18 грудня 2022.
- ↑ Чи бояться танки бруду? – АрміяInform. web.archive.org. 17 вересня 2022. Архів оригіналу за 17 вересня 2022. Процитовано 18 грудня 2022.
- ↑ Агейкин Я. С. [1] / ред. Н. А. Киселёва. — М. : изд.-во МГИУ, 2008. — С. 51. — 1000 прим. — ISBN 978-5-2760-1134-9. Архівовано з джерела 13 червня 2018
