Лондон 1851 (шаховий турнір)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Лондон 1851
Спортивний сезон London chess tournamentd
Вид спорту шахи
Країна  Сполучене Королівство
Місце розташування Лондон
Дата й час 1851
Час/дата початку 26 травня 1851
Час/дата закінчення 15 липня 1851
Учасник(и) Адольф Андерсен, Ліонель Кізерицький, Елайджа Вільямс, Йоганн Левенталь, Bernhard Horwitzd, Генрі Берд, Мармадюк Вайвілл, Edward Löwed, Говард Стаунтон, Alfred Brodied, Йожеф Сен, Samuel Newhamd, James Swain Mucklowd, Edward Shirley Kennedyd, Hugh Alexander Kennedyd і Карл Маєт
Кількість учасників 16
Переможець Адольф Андерсен

Лондон 1851 — 1-й міжнародний турнір в історії сучасних шахів; проходив у зв'язку з всесвітньою виставкою в Лондоні з 26 травня до 15 липня. Його організував Сент-Джорджський шаховий клуб за ініціативи Г. Стаунтона. Запрошення отримали всі відомі європейські шахісти:

Організатори, вирішивши проводити турнір за кубковою системою, розраховували на участь 32 шахістів[1]. Але брали участь лише 16, причому 10 з них представляли Велику Британію[1]. Ніяк не міг приїхати зайнятий державною діяльністю прусський дипломат високого рангу Тассіло фон Гейдебранд унд дер Лаза[1] (його замінив Адольф Андерсен, який свого часу зіграв з ним сім партій, виграв лише одну, а решту програв) [1]. Відмовився від запрошення француз П'єр де Сент-Аман[1], який, з розгромним рахунком (+6-11=4) програвши 1843 року матч Стаунтону[1], рідко публічно сідав за дошку[1]. Не зміг приїхати найсильніший російський шахіст Олександр Петров, який служив в імператорському управлінні. Інший російський шахіст Ілля Шумов погодився, але так і не приїхав. Запізнився до початку турніру ще один представник Росії — Карл Яніш. Обох замінили англійці Броуді та Е. Кеннеді. Оскільки за правилами кубкового турніру потрібен був ще один учасник, ним став шотландець Маклоу[1].

Турнір проходив в будівлі Сент-Джорджського шахового клубу на Кавендіш-сквер, будинок 6. Кожний з учасників сам оплачував свої витрати. Загальний призовий фонд становив 355 фунтів стерлінгів. Глядачі мали заплатити за вхід 5 фунтів[2].

Грали 16 учасників з 4 країн (спочатку планувався турнір з 32 учасниками). Турнір проходив у чотири кола. Згідно з умовами час на обдумування ходів не обмежувався, нічиї не зараховувались.

1-е коло[ред. | ред. код]

8 пар учасників грали між собою матчі на більшість перемог з 3 партій, той хто програв вибував. Жеребкування пройшло без будь-якого поділу за рівнем, і в першому колі одразу зустрілися двоє з трьох слабких учасників, які потрапили на турнір через організаційні проблеми — Маклоу та Е. Кеннеді. Маклоу виграв, а в наступних двох матчах, включаючи «втішний» матч переможених, програв всі вісім партій.

Кізерицький, програвши Андерсену та втративши можливість отримати навіть останній, восьмий приз, не полишив турнір, а став проводити проти учасників турніру та інших шахістів «легкі» (товариські) партії. У тому числі він виграв дев'ять партій проти Андерсена при п'яти поразках і двох нічиїх, але одну зі своїх перемог Андерсен здобув, пожертвувавши слона, двох тур і ферзя. Ця партія стала знаменитою як «безсмертна».

№ Учасник 1 2 3 4 + - = Очки
1 А. Андерсен 1 = 1 2 0 1
Л. Кізерицький 0 = 0 0 2 1
2 Е. Вільямс 1 0 1 2 1 0
Й. Левенталь 0 1 0 1 2 0
3 Б. Горвіц = 0 1 1 2 1 1
Г. Берд = 1 0 0 1 2 1
4 М. Вайвілл 1 1 2 0 0
Е. Леве 0 0 0 2 0
5 Г. Стаунтон 1 1 2 0 0
Броді 0 0 0 2 0
6 Й. Сен 1 1 2 0 0
С. Ньюгем 0 0 0 2 0
7 Дж. Маклоу 1 1 2 0 0
Е. Кеннеді 0 0 0 2 0
8 X. А. Кеннеді 1 1 2 0 0
К. Маєт 0 0 0 2 0

2-е коло[ред. | ред. код]

  • 4 пари переможців
  • Грали матчі до 4 перемог (на більшість перемог із 7 партій).
№ Учасник 1 2 3 4 5 6 7 8 + - = Очки
1 А. Андерсен 1 0 0 1 1 1 4 2 0
Й. Сен 0 1 1 0 0 0 2 4 0
2 М. Вайвілл 1 0 0 1 = 0 1 1 4 3 1
X. А. Кеннеді 0 1 1 0 = 1 0 0 3 4 1
3 Вільямс 1 1 1 1 4 0 0
Маклоу 0 0 0 0 0 4 0
4 Г. Стаунтон 0 1 0 1 = 1 1 4 2 1
Б. Горвіц 1 0 1 0 = 0 0 2 4 1

3-є коло[ред. | ред. код]

  • Переможці 2-о кола грали між собою, переможені — між собою (до 4 перемог).

Матчі за 1-й приз[ред. | ред. код]

№ Учасник 1 2 3 4 5 6 7 + - = Очки
1 А. Андерсен 1 1 1 0 1 4 1 0
Г. Стаунтон 0 0 0 1 0 1 4 0
2 М. Вайвілл 0 0 0 1 1 1 1 4 3 0
Вільямс 1 1 1 0 0 0 0 3 4 0

Матчі за 5-й приз[ред. | ред. код]

№ Учасник 1 2 3 4 + - = Очки
1 Й. Сен 1 1 1 1 4 0 0 4: 0
Б. Горвіц 0 0 0 0 0 4 0 0: 4
2 X. А. Кеннеді 1 1 1 1 4 0 0 4: 0
Маклоу 0 0 0 0 0 4 0 0: 4

4-е коло[ред. | ред. код]

3 матчі до 4 перемог кожний.

Матч за 1-й приз[ред. | ред. код]

  • У матчі за 1-й і 2-й призи брали участь шахісти, які не програли до цього жодного матчу.
Учасник 1 2 3 4 5 6 7 + - = Очки
А. Андерсен 1 = 0 1 1 0 1 4 2 1
М. Вайвілл 0 = 1 0 0 1 0 2 4 1

Матч за 3-й приз[ред. | ред. код]

  • 3-й і 4-й призи розіграли шахісти, які вперше програли свої матчі в 3-му колі.
Учасник 1 2 3 4 5 6 7 8 + - = Очки
Г. Стаунтон 0 1 1 0 1 0 = 0 3 4 1
Вільямс 1 0 0 1 0 1 = 1 4 3 1

Матч за 5-й приз[ред. | ред. код]

  • У матчі за 5-й і 6-й призи грали шахісти, які програли в 2-му колі, але виграли в 3-му.
Учасник 1 2 3 4 + - = Очки
Й. Сен 1 1 1 1 4 0 0 4: 0
X. А. Кеннеді 0 0 0 0 0 4 0 0: 4

Фінальний результат[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б в г д е ж и Нейштадт, 1975.
  2. ↑ Wall W. Adolf Anderssen (1818-1879). Архів оригіналу за 25 жовтня 2009. Процитовано 17 червня 2008.

Література[ред. | ред. код]

  • Staunton H.The chess tournament. London, 1852. (на сайті Google books) [Архівовано 8 лютого 2015 у Wayback Machine.]
  • Греков Н. І. История шахматных состязаний. 2-е изд. М.: Физкультура и туризм, 1937. С. 16—18.
  • Нейштадт Я. И. Некоронованные чемпионы. — М. : Физкультура и спорт, 1975. — 302 с. — 50 000 прим.
  • Шахматный словарь / гл. ред. Л. Я. Абрамов; сост. Г. М. Гейлер. — М.: Физкультура и спорт, 1964. — С. 125. — 120 000 экз.
  • Шахматы : энциклопедический словарь / гл. ред. А. Е. Карпов. — М.: Советская энциклопедия, 1990. — С. 221. — 624 с. — 100 000 экз. — ISBN 5-85270-005-3.

Посилання[ред. | ред. код]

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Лондон_1851_(шаховий_турнір)&oldid=41401621