Цей термін має також інші значення. Докладніше — у статті Тура (значення).
Тура
Тура́ (♖♜ термін із перськоїرخ, санскритуरथ, буквально "колісниця") — одна з шахових фігур, що формою нагадує башту. Також знана як вежа і ладдя або за застарілою назвою фортеця. Кожен з гравців має дві такі фігури, які розташовані по кутах шахівниці: білі — a1, h1; чорні — a8, h8.[1]
За оцінкою давніх індійських шахістів дорівнює 4,5 пішака[Джерело?].
Українська назва фігури — «тура» вірогідно походить від французького слова tour (фр.башта; шахова фігура), що скоріше стосується вигляду самої фігури[2]. Проте, у середньовічній версії шахів — «шатранж» фігура виконувала роль колісниці. Певно, що це якось пов'язано із перською назвою фігури — «rukh», що буквально перекладається як колісниця.
Перські бойові колісниці були важко броньовані, зазвичай ними керував один погонич, разом з яким роз'їжджав хоча б один лучник. Бокові частини колісниці укріплювали у такий спосіб, що вони більше походили на мобільні укріпленні будівлі, аніж транспортні засоби. Коли гру завезли до Італії, перське слово «rukh» перетворилося на італійське «rocca», що значить фортеця, укріплення.
Російське «ладья» походить від назви човнів, які використовували у своїх походах вікінги. У тайських шахах тура також називається човном.
Тура може ходити на необмежену відстань горизонтально або вертикально, "з'їдаючи" на своєму шляху будь-яку фігуру. Тура також здатна виконати рокіровку із союзним королем.
a
b
c
d
e
f
g
h
8
8
7
7
6
6
5
5
4
4
3
3
2
2
1
1
a
b
c
d
e
f
g
h
Біла тура може рухатися у будь-якому позначеному білими точками напрямку. Чорна тура може пересуватися чорними точками або захопити пішака на e7.
a
b
c
d
e
f
g
h
8
8
7
7
6
6
5
5
4
4
3
3
2
2
1
1
a
b
c
d
e
f
g
h
Схема рокіровки. Пересування короля позначене чорним хрестиком, пересування тури — білою точкою.
На початку партії тура заблокована і не зможе ходити, доки її не буде звільнено. Тобто, щоби зіграти турою — її треба звільнити. Зазвичай туру виводять на «відкриту лінію», щоби вивільнити весь потенціал фігури. Вперше потенціал «важкої фігури» на відкритій лінії оцінив відомий шахіст Арон Німцович.[3]
