Львівська пошта (газета)
| Тип | газета | |||
|---|---|---|---|---|
| Мова | українська | |||
| Місце публікації | Львів | |||
| Видавець | ТзОВ «Професійна ліга» | |||
| Формат | А3 | |||
|
| ||||
| Засновано | 1994 | |||
| Головний редактор | Ірина Цицак | |||
| Ціна | 35,32 грн. на місяць(станом на друге півріччя 2018 року)[1] | |||
| Головний офіс | 79007, Львів, вул. Наливайка, 5 | |||
| Наклад | 60 000 | |||
| Передплатний індекс (Укрпошта) |
37165 (повний комплект); 35308 (тижневик) | |||
|
| ||||
| lvivpost.net | ||||
«Льві́вська По́шта» (до 1 січня 2010 року — «Суботня пошта»[2]) — щоденна суспільно-політична україномовна газета, яка виходить у Львові у четвер та суботу. Газету розповсюджують у Львові та Львівській області, за передплатою — в усіх регіонах України, також присутня в газетних кіосках, розкладках, супермаркетах, найвідоміших львівських кав'ярнях та ресторанах та на бортах літаків авіакомпаній «Австрійські авіалінії», «Польські авіалінії», «Карпат-Ейр».[3]
Газету заснував Рустам Курбанов у 1994 році під назвою «Суботня пошта».[4] У 2004 році тираж не перевищував 15 000 примірників.[4] Того ж року газета судилася з акціонерно-комерційним банком «Мрія».[4]
У 2008 році власник та головний редактор «Суботньої пошти» Рустам Курбанов продав видання українсько-чеському спільному підприємству — компанії «Роял», що є власником крупної мережі клубів ігрових автоматів.[5] У квітні 2008 року головним редактором видання став Ігор Гулик (до січня 2008 року — головний редактор «Львівської газети».[6])[7]. У травні редакцію газети пограбували.[8] У вересні 2008 року газета стала виходити тричі на тиждень, з'явилися сторінки з кольоровим друком, загальна кількість сторінок доведено до шістнадцяти, формат А-2 був змінений на А-3.[3][7] У 2009 році головний редактор Гулик виступив зі зверненням до Віктора Ющенка зняти свою кандидатуру на користь Юлії Тимошенко.[9],[10]
З початку 2010 року газета здійснила ребрендинг, і стала називатись «Львівська Пошта».[2], а 100 % власником видавця газети — ТзОВ «Львівська газета. Вісник міста» — став Володимир Співак, наближена особа до братів Ярослава та Богдана Дубневичів.[11]
У вересні 2010 році Ігор Гулик залишив посаду головного редактора газети, а новим головним редактором «Львівської Пошти» стала Ірина Цицак, яка до цього обіймала посаду заступника головного редактора.[12]
У 2013 році офіційним засновником «Львівської газети» було ТзОВ «Енергія консалтинг», де В. Співаку належало лише 0,3 %, а решта — власність кіпрської компанії «РВС Глобал інвест ЛТД» (керівник Хрістос Тефілу).[11]
Від початку 2017 року газета виходить на 16-ти сторінках формату А-3 двічі на тиждень — у четвер та суботу. У четвер газета виходить із телевізійним додатком «Телепошта» (+ 8 сторінок).[3]
Гасло видання — «Твоя газета у твоєму місті».[3]
- ↑ Газета Львівська пошта —Державне підприємство по розповсюдженню періодичних видань «Преса». presa.ua. Архів оригіналу за 15 грудня 2018. Процитовано 15 грудня 2018.
- ↑ а б З нового року газета «Суботня пошта» буде називатися «Львівська пошта». Архів оригіналу за 30 жовтня 2014. Процитовано 26 липня 2012.
- ↑ а б в г Про газету. Архів оригіналу за 15 грудня 2018. Процитовано 14 грудня 2018.
- ↑ а б в Суботній «подарунок»[недоступне посилання]
- ↑ Львівські медіаметаморфози. Архів оригіналу за 17 лютого 2010. Процитовано 8 квітня 2011.
- ↑ Ігор Гулик — головний редактор газети «Суботня пошта». Архів оригіналу за 30 жовтня 2014. Процитовано 14 грудня 2018.
- ↑ а б Від завтра «Суботня пошта» виходитиме тричі на тиждень
- ↑ У Львові пограбували «Суботню пошту». Архів оригіналу за 21 вересня 2013. Процитовано 8 квітня 2011.
- ↑ Львівська інтелігенція закликає суспільство голосувати за Тимошенко. Архів оригіналу за 9 листопада 2012. Процитовано 15 грудня 2018.
- ↑ Ющенка і Яценюка закликали зняти свої кандидатури на користь Тимошенко. Архів оригіналу за 1 серпня 2013. Процитовано 8 квітня 2011.
- ↑ а б Кому належать львівські ЗМІ. Архів оригіналу за 6 травня 2014. Процитовано 15 грудня 2018.
- ↑ У «Львівській газеті» та «Львівській пошті» змінилося керівництво. zik.ua. Архів оригіналу за 30 жовтня 2014. Процитовано 29 вересня 2010.