Перейти до вмісту

Дубневич Ярослав Васильович

Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Дубневич.
Дубневич Ярослав Васильович
Народився7 серпня 1969(1969-08-07) (55 років) Редагувати інформацію у Вікіданих
Зубра, Пустомитівський район, Львівська область, Українська РСР, СРСР Редагувати інформацію у Вікіданих
ГромадянствоУкраїна Україна
Національністьукраїнець
Діяльністьполітик, бізнесмен
Alma materДніпровський національний університет залізничного транспорту Редагувати інформацію у Вікіданих
Посаданародний депутат України[1], народний депутат України і народний депутат України Редагувати інформацію у Вікіданих
ПартіяБезпартійний
Брати, сестриДубневич Богдан Васильович

Україна Народний депутат України
7-го скликання
Самовисуванець 12 грудня 2012 — 27 листопада 2014
Україна Народний депутат України
8-го скликання
Блок Петра Порошенка 27 листопада 2014 — 29 серпня 2019
Україна Народний депутат України
9-го скликання
За майбутнє 29 серпня 2019 —

Картка на сайті Верховної Ради України

Ярослав Васильович Дубне́вич (нар. 7 серпня 1969 р., с. Зубра Пустомитівського району Львівської області) — фігурант численних антикорупційних рослідувань та колишній народний депутат України VII—IX скликань. Член фракцій УДАР (2012—2014), БПП (2014—2019) та «За майбутнє» (2019—дотепер). 2019 року позбавлений депутатської недоторканності та обвинувачений у кримінальній справі щодо привласнення грошей Укрзалізниці. Молодший брат політика Богдана Дубневича.

Входив до складу фракції Блоку Порошенка. Колишній голова Комітету з питань транспорту[2]. З листопада 2023 року перебуває в міжнародному розшуку[3].

Біографія

[ред. | ред. код]

Освіта

[ред. | ред. код]

1999—2004 — навчався у Львівській політехніці (магістр з менеджменту за спеціальністю «Менеджмент зовнішньоекономічної діяльності»).

2003—2005 — навчався в Дніпропетровському інституті залізничного транспорту (магістр за спеціальністю «Облік і аудит»[4]).

Трудова діяльність

[ред. | ред. код]
  • 1987 — після закінчення взуттєвого училища № 32 працює в Пустомитівському райпобуткомбінаті пресувальником, згодом бригадиром пресувальників.
  • 1989 — започаткував кооператив з виготовлення взуття.
  • 1993 — помічник голови сільськогосподарського виробничого підприємства «Львівське», головою якого був його брат Богдан.
  • 1990—2008 — займав керівні посади у комерційних структурах.
  • 2008—2011 — представник Укрзалізниці в Секретаріаті ВРУ.
  • 2011—2012 — президент ТзОВ «Корпорація КРТ».

Політика

[ред. | ред. код]

2002—2006 — депутат Пустомитівської районної ради, заступник голови бюджетного комітету.

2006—2010 — депутат Львівської обласної ради, заступник голови фракції БЮТ, член постійної депутатської комісії з питань майна.

2010—2012 — вдруге обраний депутатом Львівської обласної ради, по Городоцькому виборчому округу, та є членом комісії з питань бюджету, соціально-економічного розвитку та комунальної власності.

2012—2014 — народний депутат Верховної Ради України VII скликання. На парламентських виборах 2012 р. був обраний народним депутатом України по одномандатному мажоритарному виборчому округу № 120. За результатами голосування переміг, набравши 47,04 % голосів виборців. Самовисування[5]. Єдиний кандидат-самовисуванець, що здобув депутатський мандат на Львівщині[6], перемігши в виборчих перегонах по округу № 120 кандидата об'єднаної опозиції Тетяну Чорновол.

Після виборів Ярослав Дубневич заявив про намір вступити у фракцію «УДАРу», а Павло Розенко, депутат Верховної Ради України 7-го скликання по списку «УДАРу» за № 10[7], підтвердив його присутність на зборах депутатів Верховної Ради від партії «УДАР», хоча заперечив факт прийняття у фракцію, оскільки цього питання на зборах не розглядали[8]. 11 грудня 2012 року наявність заяви Дубневича на вступ у фракцію «УДАРу», з посиланням на «5 канал», підтвердив і сайт «Українська правда»[9].

3 27 листопада 2014 року — народний депутат Верховної Ради України VIII скликання. На позачергових виборах до Верховної Ради, які відбулися 26 жовтня 2014 року, Ярослав Дубневич переміг на одномандатному виборчому окрузі № 120 (Львівська область), набравши 60,1 % голосів виборців[10]. Член депутатської фракції Блоку Петра Порошенка. 4 грудня 2014 року очолив Комітет Верховної Ради України з питань транспорту.

Член групи з міжпарламентських зв'язків з Угорщиною, член групи з міжпарламентських зв'язків з Кувейтом, член групи з міжпарламентських зв'язків з Йорданією, член групи з міжпарламентських зв'язків з Індонезією[11].

Виступив одним із ініціаторів створення Державного дорожнього фонду, метою якого було створення механізму розподілення фінансових надходжень, які спрямовуються на ремонт доріг в країні[12]. Відповідний законопроєкт був прийнятий парламентом у листопаді 2016 року[13][14].

Розслідування

[ред. | ред. код]

Укрзалізниця

[ред. | ред. код]

Журналістські розслідування свідчили, що компанії, пов'язані з Дубневичем і його братом Богданом, постійно вигравали тендери на постачання запчастин для Укрзалізниці. Тільки за 2016 рік державна компанія закупила в них товарів на 1 млрд грн. Сумніви в їхній необхідності висловлював міністр інфраструктури Володимир Омелян. При цьому в самих тендерах могла бути присутня корупційна складова[15][16][17][18][19][20][21][22].

17 жовтня 2019 року генпрокурор Руслан Рябошапка подав до НАБУ та САП заяви щодо притягнення Дубневича до кримінальної відповідальності, звинувативши його у привласненні 93 млн грн Укрзалізниці[23].

22 квітня 2020 року антикорупційна прокуратура завершила досудове розслідування у справі Дубневича та тендерів «Укрзалізниці», й передала матеріали кримінального провадження на ознайомлення фігурантам[24][25].

Закупівля газу

[ред. | ред. код]

11 жовтня 2023 року НАБУ вручило Дубневичу та п'ятьом іншим людям підозру в розкраданні газу на 2,1 млрд грн[26][27][28]. За даними слідства, протягом 2013—2017 років він організував схему крадіжки газу підконтрольними йому службовими особами Новояворівської та Новороздільської ТЕЦ[29].

17 жовтня 2023 року НАБУ оголосило Дубневича у розшук[30][31]. Його підозрювали в заволодінні майном держави на 2,1 млрд грн[32]. У жовтні колегія суддів ВАКС після неявки Ярослава до суду, постановила привести його до суду детективами НАБУ для розгляду справи про розкрадання 93 млн грн Укрзалізниці та сплати штрафу[33].

У березні 2025 року САП та НАБУ скерували до суду обвинувальний акт щодо народного депутата України ІХ скликання про розкрадання природного газу на Львівщині на понад 2,1 мільярда гривень.[34]

Інше

[ред. | ред. код]

У Львові був бізнес-партнером Петра Колодія, який звинувачувався у зв'язках із криміналом[35].

Станом на осінь 2019 року проти Дубневича розглядалася інша справа, згідно з якою планується висунення звинувачень, це неправдиве декларування відомостей про статки[36].

31 жовтня 2019 року недоторканність було знято 241 голосом у Раді та 229 голосами було підтримано його арешт[37]. Згодом, 2 листопада, Вищий антикорупційний суд обрав Дубневичу, фігуранту 41 антикорупційного розслідування[38] запобіжний захід у вигляді застави розміром 100 млн грн, 7 листопада суму було зменшено до 90 млн[39].

8 листопада 2019 року за Дубневича було внесено 90 млн грн застави й відпущено з-під варти[40].

8 жовтня, к заявили у Спеціалізованій антикорупційній прокуратурі, Дубневич виїхав з України до Румунії[41][42]. 2 листопада колегія суддів ВАКС задовольнила клопотання прокурора САП, оголосивши Дубневича в міжнародний розшук[3][43]. 14 листопада ВАКС заочно обрав запобіжний захід Дубневичу у вигляді тримання під вартою[44].

У квітні 2024 року від Європейського поліцейського управління (Європол) стало відомо, що дані про перетин Дубневичем кордону не відповідали дійсності[45].

Відзнаки та нагороди

[ред. | ред. код]

Родина

[ред. | ред. код]
  • Одружений, разом із дружиною Наталією виховує дочку Роксолану та сина Юрія.

Посилання

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/radac_gs09/d_index_arh?skl=7
  2. ↑ Офіційний сайт Верховної Ради України. Архів оригіналу за 17 вересня 2016. Процитовано 9 вересня 2016.
  3. ↑ а б Нардепа Дубневича оголосили у міжнародний розшук. Економічна правда (укр.). Процитовано 3 листопада 2023.
  4. ↑ Дубневич Ярослав Васильович. Архів оригіналу за 25 лютого 2022. Процитовано 4 січня 2013.
  5. ↑ Результати виборів в одномандатному виборчому округу № 120. Архів оригіналу за 18 грудня 2014. Процитовано 4 січня 2013.
  6. ↑ Переможці на мажоритарних округах у Львівській області. Архів оригіналу за 3 листопада 2012. Процитовано 7 січня 2013.
  7. ↑ СПИСОК народних депутатів України, обраних на виборах народних депутатів України 28 жовтня 2012 року // «Голос України». — № 214 (5464). — 2012. — 13 листопада. — С. 4—10. [Архівовано з першоджерела 12 липня 2019.]
  8. ↑ Стаття «Що коїться з „УДАРом“? Партія боксера ризикує перетворитися у відстійник для підконтрольних владі депутатів», газета Експрес № 136 (6699) за 6-13.12.2012
  9. ↑ До Кличка у фракцію попросився скандальний самовисуванець. Архів оригіналу за 14 січня 2013. Процитовано 7 січня 2013.
  10. ↑ Сайт Центральної виборчої комісії. Архів оригіналу за 28 вересня 2016. Процитовано 9 вересня 2016.
  11. ↑ Офіційний сайт Верховної Ради України. Архів оригіналу за 17 вересня 2016. Процитовано 9 вересня 2016.
  12. ↑ «УНІАН». Дорожній фонд кардинально змінить стан українських доріг — голова профільного комітету ВР. Архів оригіналу за 10 вересня 2016. Процитовано 9 вересня 2016.
  13. ↑ «Рада создала Государственный дорожный фонд.» [Архівовано 15 березня 2017 у Wayback Machine.] Зеркало недели, 17 ноября, 2016.
  14. ↑ «Законы о Государственном дорожном фонде предполагают субвенции в местные бюджеты для ремонта дорог местного значения.» [Архівовано 28 вересня 2017 у Wayback Machine.] Сегодня, 21 Марта 2017.
  15. ↑ Корупційні ризики в "Укрзалізниці". Інфографіка // biz.censor.net.ua. — Цензор.нет, . — Дата звернення: 28 вересня 2017.
  16. ↑ Володимир Омелян: "Ми самі заспокоїли себе в тому, що у нас відбуваються реформи. Це початок "брежнєвських" часів". Інфографіка // biz.censor.net.ua. — Цензор.нет, . — Дата звернення: 28 вересня 2017.
  17. ↑ Расследование: Изобретатель Михаил Костюк, по совместительству – губернатор // forbes.net.ua. — Forbes Україна, . — Дата звернення: 28 вересня 2017.
  18. ↑ Бизнес вступился за Омеляна // zn.ua. — Зеркало недели, . — Дата звернення: 28 вересня 2017.
  19. ↑ Братья Дубневичи зарабатывают на "Укрзализныце" 1 миллиард гривен в год // 24tv.ua. — 24 канал, . — Дата звернення: 28 вересня 2017.
  20. ↑ Воровской коэффициент братьев Дубневичей // argumentua.com. — . — Дата звернення: 28 вересня 2017.
  21. ↑ Дубневичи начали через суд выбрасывать из тендеров "Укрзализныци" единственного конкурента // epravda.com.ua. — Економічна правда, . — Дата звернення: 28 вересня 2017.
  22. ↑ Омелян рассказал, кто и как зарабатывает на Укрзализныце // biz.liga.net. — ЛІГАБізнесІнформ, . — Дата звернення: 28 вересня 2017.
  23. ↑ Рябошапка підписав подання на нардепа Дубневича. РБК-Україна (рос.). Архів оригіналу за 17 жовтня 2019. Процитовано 17 жовтня 2019.
  24. ↑ Розкрадання газу на 730 мільйонів: НАБУ завершило розслідування епізоду на ТЕЦ Дубневичів. Економічна правда (укр.). Архів оригіналу за 1 листопада 2021. Процитовано 1 листопада 2021.
  25. ↑ В деле вывода активов из "Укрзализныци" уже сообщено о подозрении 8 лицам. РБК-Украина (укр.). Процитовано 30 жовтня 2023.
  26. ↑ https://nabu.gov.ua/news/rozkradannia-gazu-na-2-1-mlrd-grn-p-dozriu-t-sia-chinnii-nardep-organ-zator-skhema/
  27. ↑ Розкрадання газу на 2,1 мільярда: НАБУ вручило підозру нардепу Дубневичу. Економічна правда (укр.). Процитовано 11 жовтня 2023.
  28. ↑ Нардепу Дубневичу оголосили підозру у розкраданні газу на 2,1 млрд гривень. РБК-Украина (укр.). Процитовано 17 жовтня 2023.
  29. ↑ https://nabu.gov.ua/news/novyny-vykryto-shemu-rozkradannya-gazu-na-14-mlrd-grn/
  30. ↑ Розкрадання газу: нардепа Дубневича оголосили у розшук. Конкурент (інформаційне агентство) (укр.). Процитовано 17 жовтня 2023.
  31. ↑ НАБУ оголосило нардепа Дубневича у розшук через справу про розкрадання газу. РБК-Украина (укр.). Процитовано 17 жовтня 2023.
  32. ↑ НАБУ розшукує підозрюваного у кримінальному провадженні № 52018000000000546. Процитовано 17.10.2023.
  33. ↑ Приведуть до суду детективи НАБУ. У справі нардепа Дубневича з'явились нові подробиці. РБК-Украина (укр.). Процитовано 30 жовтня 2023.
  34. ↑ Піняжко, Володимир (6 березня 2025). Розкрадання газу на Львівщині. Справу щодо Ярослава Дубневича скерували до суду. Суспільне | Новини (укр.). Процитовано 7 березня 2025.
  35. ↑ Багаті буратінки Колодія [Архівовано 25 квітня 2019 у Wayback Machine.], Варіанти, 30 листопада 2012
  36. ↑ ГПУ оголосить Дубневичу підозру у двох епізодах. РБК-Україна (рос.). Архів оригіналу за 18 жовтня 2019. Процитовано 18 жовтня 2019.
  37. ↑ Рада зняла недоторканність і дозволила арешт Дубневича [Архівовано 31 жовтня 2019 у Wayback Machine.] Українська правда (31 жовтня 2019)
  38. ↑ Дубневич Ярослав Васильович | Каталог ФАР | ЧЕСНО. far.chesno.org. Архів оригіналу за 1 листопада 2021. Процитовано 1 листопада 2021.
  39. ↑ Суд обрав запобіжний захід Дубневичу. РБК-Україна (рос.). Архів оригіналу за 3 листопада 2019. Процитовано 3 листопада 2019.
  40. ↑ Дубневича відпустили з СІЗО, він на свободі, – адвокат. 24 канал. Архів оригіналу за 10 листопада 2019. Процитовано 10 листопада 2019.
  41. ↑ Zaxid.net (2 листопада 2023). Підозрюваний у розкраданні 93 млн грн Ярослав Дубневич втік за кордон. ZAXID.NET (укр.). Процитовано 3 листопада 2023.
  42. ↑ Нардеп Дубневич оголошений у міжнародний розшук: втік за кордон. www.unian.ua (укр.). Процитовано 3 листопада 2023.
  43. ↑ Нардепа Дубневича оголосили у міжнародний розшук. РБК-Украина (укр.). Процитовано 6 листопада 2023.
  44. ↑ Суд заочно обрав запобіжний захід нардепу Дубневичу. РБК-Украина (укр.). Процитовано 15 листопада 2023.
  45. ↑ В Європолі спростували твердження українських прокурорів у справі Дубневича: документ. РБК-Украина (укр.). Процитовано 27 квітня 2024.


політик Це незавершена стаття про політичного діяча.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Дубневич_Ярослав_Васильович&oldid=44842638