Дубневич Ярослав Васильович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Дубневич.
Дубневич Ярослав Васильович
Yaroslav Dubnevych, Ukrainian politician.jpg
Народився 7 серпня 1969(1969-08-07) (53 роки)
Зубра, Пустомитівський район, Львівська область, Українська РСР, СРСР
Громадянство Україна Україна
Національність українець
Діяльність політик, бізнесмен
Alma mater Український державний університет науки і технологій
Посада народний депутат України[1], народний депутат України і народний депутат України
Партія Безпартійний

Україна Народний депутат України
7-го скликання
Самовисуванець 12 грудня 2012 — 27 листопада 2014
Україна Народний депутат України
8-го скликання
Блок Петра Порошенка 27 листопада 2014 — 29 серпня 2019
Україна Народний депутат України
9-го скликання
За майбутнє 29 серпня 2019 —

Картка на сайті Верховної Ради України

Ярослав Васильович Дубне́вич (нар. 7 серпня 1969 р., с. Зубра Пустомитівського району Львівської області) — народний депутат Верховної Ради VIII скл., входив до складу фракції Блоку Порошенка. Колишній голова Комітету з питань транспорту[2].

Народний депутат IX скликання[3]. Член депутатської групи «За майбутнє»[4]. Голова підкомітету з питань медичної техніки та медичного транспорту Комітету ВРУ з питань здоров'я нації, меддопомоги та медстрахування[5].

Освіта[ред. | ред. код]

1999–2004 — навчався в Львівській політехніці (магістр з менеджменту за спеціальністю «Менеджмент зовнішньоекономічної діяльності»).

2003–2005 — навчався в Дніпропетровському інституті залізничного транспорту (магістр за спеціальністю «Облік і аудит»[6]).

Трудова діяльність[ред. | ред. код]

  • 1987 — після закінчення взуттєвого училища № 32 працює в Пустомитівському райпобуткомбінаті пресувальником, згодом бригадиром пресувальників.
  • 1989 — започаткував кооператив з виготовлення взуття.
  • 1993 — помічник голови сільськогосподарського виробничого підприємства «Львівське», головою якого був його брат Богдан.
  • 1990–2008 — займав керівні посади у комерційних структурах.
  • 2008–2011 — представник Укрзалізниці в Секретаріаті Верховної Ради України.
  • 2011–2012 — президент ТзОВ «Корпорація КРТ».

Політика[ред. | ред. код]

2002–2006 — депутат Пустомитівської районної ради, заступник голови бюджетного комітету.

2006–2010 — депутат Львівської обласної ради, заступник голови фракції БЮТ, член постійної депутатської комісії з питань майна.

2010–2012 — вдруге обраний депутатом Львівської обласної ради, по Городоцькому виборчому округу, та є членом комісії з питань бюджету, соціально-економічного розвитку та комунальної власності.

2012–2014 — народний депутат Верховної Ради України VII скликання. На парламентських виборах 2012 р. був обраний народним депутатом України по одномандатному мажоритарному виборчому округу № 120. За результатами голосування переміг, набравши 47,04 % голосів виборців. Самовисування[7]. Єдиний кандидат-самовисуванець, що здобув депутатський мандат на Львівщині[8], перемігши в виборчих перегонах по округу № 120 кандидата об'єднаної опозиції Тетяну Чорновол.

Після виборів Ярослав Дубневич заявив про намір вступити у фракцію «УДАРу», а Павло Розенко, депутат Верховної Ради України 7-го скликання по списку «УДАРу» за № 10[9], підтвердив його присутність на зборах депутатів Верховної Ради від партії «УДАР», хоча заперечив факт прийняття у фракцію, оскільки цього питання на зборах не розглядали[10]. 11 грудня 2012 року наявність заяви Дубневича на вступ у фракцію «УДАРу», з посиланням на «5 канал», підтвердив і сайт «Українська правда»[11].

3 27 листопада 2014 року — народний депутат Верховної Ради України VIII скликання. На позачергових виборах до Верховної Ради, які відбулися 26 жовтня 2014 року, Ярослав Дубневич переміг на одномандатному виборчому окрузі № 120 (Львівська область), набравши 60,1 % голосів виборців[12]. Член депутатської фракції Блоку Петра Порошенка. 4 грудня 2014 року очолив Комітет Верховної Ради України з питань транспорту.

Член групи з міжпарламентських зв'язків з Угорщиною, член групи з міжпарламентських зв'язків з Кувейтом, член групи з міжпарламентських зв'язків з Йорданією, член групи з міжпарламентських зв'язків з Індонезією[13].

Виступив одним із ініціаторів створення Державного дорожнього фонду, метою якого було створення механізму розподілення фінансових надходжень, які спрямовуються на ремонт доріг в країні[14]. Відповідний законопроєкт був прийнятий парламентом у листопаді 2016-го[15][16].

Критика й кримінальні провадження[ред. | ред. код]

У ЗМІ неодноразово публікувалася інформація про те, що комерційні структури, пов'язані з Ярославом Дубневичом і його братом Богданом регулярно виграють тендери на постачання запчастин для Укрзалізниці. Тільки за 2016-й рік державна компанія закупила в них товарів на суму близько 1 млрд грн. Сумніви в їх необхідності висловлював навіть міністр інфраструктури Володимир Омелян. При цьому в самих тендерах могла бути присутня корупційна складова[17][18][19][20][21][22][23][24].

У Львові був бізнес-партнером Петра Колодія, який звинувачувався у зв'язках із криміналом.[25]

17 жовтня 2019-го генпрокурор Руслан Рябошапка подав до НАБУ та САП заяви щодо притягнення Дубневича до кримінальної відповідальності, звинувативши його у привласненні 93 млн грн Укрзалізниці[26].

Також проти Дубневича розглядається інша справа, згідно з якою Рябошапка планує висунути йому звинувачення, це неправдиве декларування відомостей про статки[27].

31 жовтня 2019-го недоторканність було знято 241 голосами у Раді і 229 голосами було підтримано його арешт[28]. Згодом, 2 листопада, Вищий антикоруаційний суд обрав Дубневичу, фігуранту 41 антикорупційного розслідування[29] запобіжний захід у вигляді застави розміром 100 млн грн, 7 листопада суму було зменшено до 90 млн[30].

8 листопада 2019 року за Дубневича було внесено 90 млн грн застави й відпущено з-під варти[31].

22 квітня 2020 року антикорупційна прокуратура завершила досудове розслідування у справі Дубневича та тендерів "Укрзалізниці", й передала матеріали кримінального провадження на ознайомлення фігурантам[32].

Відзнаки та нагороди[ред. | ред. код]

Родина[ред. | ред. код]

  • Одружений, разом з дружиною Наталією виховує доньку Роксолану та сина Юрія.

Посилання[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/radac_gs09/d_index_arh?skl=7
  2. ↑ Офіційний сайт Верховної Ради України. Архів оригіналу за 17 вересня 2016. Процитовано 9 вересня 2016. 
  3. ↑ Відомості про підрахунок голосів виборців в одномандатному виборчому окрузі № 120 [Архівовано 31 жовтня 2019 у Wayback Machine.] cvk.gov.ua
  4. ↑ 23 самовисуванці об'єднуються в групу «За майбутнє» — Лубінець [Архівовано 12 жовтня 2019 у Wayback Machine.] Інтерфакс-Україна (29.08.2019)
  5. ↑ Парламент затвердив список своїх комітетів і їх склад. ХТО В ЯКОМУ [Архівовано 30 серпня 2019 у Wayback Machine.] Новинарня (29.08.2019)
  6. ↑ Дубневич Ярослав Васильович. Архів оригіналу за 25 лютого 2022. Процитовано 4 січня 2013. 
  7. ↑ Результати виборів в одномандатному виборчому округу № 120. Архів оригіналу за 18 грудня 2014. Процитовано 4 січня 2013. 
  8. ↑ Переможці на мажоритарних округах у Львівській області. Архів оригіналу за 3 листопада 2012. Процитовано 7 січня 2013. 
  9. ↑ СПИСОК народних депутатів України, обраних на виборах народних депутатів України 28 жовтня 2012 року // «Голос України». — № 214 (5464). — 2012. — 13 листопада. — С. 4—10. [Архівовано з першоджерела 12 липня 2019.]
  10. ↑ Стаття «Що коїться з „УДАРом“? Партія боксера ризикує перетворитися у відстійник для підконтрольних владі депутатів», газета Експрес № 136 (6699) за 6-13.12.2012
  11. ↑ До Кличка у фракцію попросився скандальний самовисуванець. Архів оригіналу за 14 січня 2013. Процитовано 7 січня 2013. 
  12. ↑ Сайт Центральної виборчої комісії. Архів оригіналу за 28 вересня 2016. Процитовано 9 вересня 2016. 
  13. ↑ Офіційний сайт Верховної Ради України. Архів оригіналу за 17 вересня 2016. Процитовано 9 вересня 2016. 
  14. ↑ «УНІАН». Дорожній фонд кардинально змінить стан українських доріг — голова профільного комітету ВР. Архів оригіналу за 10 вересня 2016. Процитовано 9 вересня 2016. 
  15. ↑ «Рада создала Государственный дорожный фонд.» [Архівовано 15 березня 2017 у Wayback Machine.] Зеркало недели, 17 ноября, 2016.
  16. ↑ «Законы о Государственном дорожном фонде предполагают субвенции в местные бюджеты для ремонта дорог местного значения.» [Архівовано 28 вересня 2017 у Wayback Machine.] Сегодня, 21 Марта 2017.
  17. ↑ Корупційні ризики в "Укрзалізниці". Інфографіка // biz.censor.net.ua. — Цензор.нет, . — Дата звернення: 28 вересня 2017.
  18. ↑ Володимир Омелян: "Ми самі заспокоїли себе в тому, що у нас відбуваються реформи. Це початок "брежнєвських" часів". Інфографіка // biz.censor.net.ua. — Цензор.нет, . — Дата звернення: 28 вересня 2017.
  19. ↑ Расследование: Изобретатель Михаил Костюк, по совместительству – губернатор // forbes.net.ua. — Forbes Україна, . — Дата звернення: 28 вересня 2017.
  20. ↑ Бизнес вступился за Омеляна // zn.ua. — Зеркало недели, . — Дата звернення: 28 вересня 2017.
  21. ↑ Братья Дубневичи зарабатывают на "Укрзализныце" 1 миллиард гривен в год // 24tv.ua. — 24 канал, . — Дата звернення: 28 вересня 2017.
  22. ↑ Воровской коэффициент братьев Дубневичей // argumentua.com. — . — Дата звернення: 28 вересня 2017.
  23. ↑ Дубневичи начали через суд выбрасывать из тендеров "Укрзализныци" единственного конкурента // epravda.com.ua. — Економічна правда, . — Дата звернення: 28 вересня 2017.
  24. ↑ Омелян рассказал, кто и как зарабатывает на Укрзализныце // biz.liga.net. — ЛІГАБізнесІнформ, . — Дата звернення: 28 вересня 2017.
  25. ↑ Багаті буратінки Колодія [Архівовано 25 квітня 2019 у Wayback Machine.], Варіанти, 30 листопада 2012
  26. ↑ Рябошапка підписав подання на нардепа Дубневича. РБК-Україна (рос.). Архів оригіналу за 17 жовтня 2019. Процитовано 17 жовтня 2019. 
  27. ↑ ГПУ оголосить Дубневичу підозру у двох епізодах. РБК-Україна (рос.). Архів оригіналу за 18 жовтня 2019. Процитовано 18 жовтня 2019. 
  28. ↑ Рада зняла недоторканність і дозволила арешт Дубневича [Архівовано 31 жовтня 2019 у Wayback Machine.] Українська правда (31 жовтня 2019)
  29. ↑ Дубневич Ярослав Васильович | Каталог ФАР | ЧЕСНО. far.chesno.org. Архів оригіналу за 1 листопада 2021. Процитовано 1 листопада 2021. 
  30. ↑ Суд обрав запобіжний захід Дубневичу. РБК-Україна (рос.). Архів оригіналу за 3 листопада 2019. Процитовано 3 листопада 2019. 
  31. ↑ Дубневича відпустили з СІЗО, він на свободі, – адвокат. 24 канал. Архів оригіналу за 10 листопада 2019. Процитовано 10 листопада 2019. 
  32. ↑ Розкрадання газу на 730 мільйонів: НАБУ завершило розслідування епізоду на ТЕЦ Дубневичів. Економічна правда (укр.). Архів оригіналу за 1 листопада 2021. Процитовано 1 листопада 2021. 


політик Це незавершена стаття про політичного діяча.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Аграрної політики та земельних відносин Тарас Кутовий (2014—2016)
Будівництва, містобудування і
житлово-комунального господарства 		Сергій Скуратовський
Бюджету Андрій Павелко
Ветеранів, учасників бойових дій,
учасників антитерористичної
операції та людей з інвалідністю 		Олександр Третьяков
Державного будівництва, регіональної політики та місцевого самоврядування Сергій Власенко
Екологічної політики,
природокористування та ліквідації
наслідків Чорнобильської катастрофи 		Микола Томенко (2014—2016)
Економічної політики Андрій Іванчук
Європейської інтеграції Ірина Геращенко (2014—2016)
Законодавчого забезпечення
правоохоронної діяльності 		Андрій Кожем'якін
Закордонних справ Ганна Гопко
Запобігання і протидії корупції Єгор Соболєв (2014—2017)
Інформатизації та зв'язку Олександр Данченко
Культури і духовності Микола Княжицький
Науки і освіти Лілія Гриневич (2014—2016)
Національної безпеки і оборони Сергій Пашинський
Охорони здоров'я Ольга Богомолець
Паливно-енергетичного комплексу,
ядерної політики та ядерної безпеки 		Микола Мартиненко (2014—2015)
Податкової та митної політики Ніна Южаніна
Прав людини, національних меншин
і міжнаціональних відносин 		Григорій Немиря
Правової політики та правосуддя Руслан Князевич
Промислової політики та підприємництва Віктор Галасюк
Регламенту та організації роботи
Верховної Ради України 		—
Свободи слова та інформаційної політики Вікторія Сюмар
Сім'ї, молодіжної політики, спорту та туризму Артур Палатний
Соціальної політики, зайнятості
та пенсійного забезпечення 		Людмила Денісова (2014—2018)
Транспорту Ярослав Дубневич
Фінансової політики і банківської діяльності Сергій Рибалка (2014—2017)
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Дубневич_Ярослав_Васильович&oldid=38179143