Майна світлочерева
| Майна світлочерева | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Acridotheres cinereus Bonaparte, 1851 | ||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||
| Acridotheres fuscus cinereus Acridotheres javanicus cinereus | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Ма́йна світлочерева[2] (Acridotheres cinereus) — вид горобцеподібних птахів родини шпакових (Sturnidae)[3]. Початково був ендеміком Індонезії, однак наразі цей вид інтродукований в інших країнах світу.
Довжина птаха становить 25 см. Лоб вугільно-чорні, тім'я чорне, блискуче, щоки тьмяно-чорні, задня частина шиї і верхня частина тіла сірі, надхвістя дещо світліше, деякі пера на ньому мають білі стрижні. Крила темно-коричневі, першорядні покривні пера крил і основи першорядних махових пер білі, що формує на крилах білу пляму. Хвіст коричнювато-чорний, зовнішні опахала стернових пер на остранній третині білі, внутрішні опахала мають вузькі білі краї. Підборіддя і горло попелясто-сірі, груди світліші, охристо-сірі, живіт білий. Очі лимонно-жовті або оранжево-карі, дзьоб жовтий, знизу біля основи сизуватий, лапи жовті. Пера над дзьобом направлені догори, формуючи чуб. Виду не притаманний статевий диморфізм.
Світлочереві майни раніше мешкали лише на півдні острова Сулавесі, однак були також інтродуковані в Сінгапурі і на Калімантані, зокрема в місті Кучинг. Вони живуть на луках і полях, в чагарникових заростях, а також в містах. Зустрічаються переважно в низовинах, на висоті до 1500 м над рівнем моря. Часто утворюють великі зграї. Живляться плодами і комахами.
МСОП класифікує цей вид як вразливий. Популяція світлочеревих майн становить від 2500 до 10000 дорослих птахів. Їм загрожує вилов з метою продажу на пташиних ринках.
- ↑ BirdLife International (2016). Acridotheres cinereus: інформація на сайті МСОП (версія 2022.1) (англ.) 18 грудня 2022
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Nuthatches, Wallcreeper, treecreepers, mockingbirds, starlings, oxpeckers. World Bird List Version 12.2. International Ornithologists' Union. Процитовано 18 грудня 2022.
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |