Малий Томб
| Малий Томб | |
|---|---|
| Географія | |
| 26°14′24″ пн. ш. 55°09′00″ сх. д. / 26.24000000002777711° пн. ш. 55.15000000002777369445539080° сх. д.Координати: 26°14′24″ пн. ш. 55°09′00″ сх. д. / 26.24000000002777711° пн. ш. 55.15000000002777369445539080° сх. д. | |
| Акваторія | Перська затока |
| Група островів | Greater and Lesser Tunbsd |
| Площа | 1,365 км² |
| Найвища точка | 3 м |
| Країна | |
 Іран[1] і Іран | |
| Район | Абумуса (шахрестан) |
| Населення |
|
  Малий Томб Малий Томб (Іран) | |
 | |
Малий Томб , також Томбе-Кучек[2][3] (Тунб ас-Сугра, перс. تنب کوچک — острів у Перській затоці, адміністративно — в іранській провінції Хормузган. Знаходиться приблизно за 80 км на північний захід від міста Рас-ель-Хайма[4], за 11,2 км на захід від острова Великий Томб (Томбе-Бозорг)[2], на північ від острова Абу-Муса та за 38,4 км від порту Бандар-е Ленге.
Опис та географія[ред. | ред. код]
Острів має трикутну форму і тягнеться в напрямку з півночі на південь на 1,6 км, або на 1,2 км в ширшій південній частині. Його площа становить приблизно 2,0 км², а найбільша висота — 36 м над рівнем моря[2].
Флора складається з пишних злакових і чагарників, а фауна включає птахів і змій. Малі Тунб позбавлений джерел води.
Адміністративно відноситься до бахшу Томб[en] шахрестана Абумуса[en] остана Хормозган[5][6].
Слово «Тунб» або «Тонаб» має арабське походження, що в перекладі означає «мотузка для кріплення намету»[7].
Історія[ред. | ред. код]
Історично склалося так, що острів перебував під контролем Ірану до середини 1900-х років, коли британці окупували його та керували ним із території, яка зараз є Еміратами. Володіння островами Великий Томб, Малий Томб та Абу-Муса дозволяло тій чи іншій стороні практично повністю контролювати вихід із Перської затоки до Індійського океану. У стратегічному відношенні ці острови можна порівняти з Гібралтаром при вході до Середземного моря або з Аденом при вході до Червоного моря. Під час виходу Британії з цих протекторатів Іран увів війська на територію Великого та Малого Тунба, а після проголошення незалежності Об'єднані Арабські Емірати почали заволодіти островами, поклавши початок довготривалій суперечці. У 1930-х роках острови стали однією з причин розбіжностей між Іраком та Іраном. Острови і досі є предметом гострої територіальної суперечки між ОАЕ та Іраном[5][8][6] .
Належав емірату Рас-ель-Хайма. 30 листопада 1971 року Іран окупував острови Великий і Малий Томб та Абу-Муса (належав до емірату Шарджа). Поліція Рас-ель-Хайми чинила збройний опір. Цей інцидент став важливим фактором, який переконав лідерів емірату в тому, що Рас-ель-Хайма виграє від об'єднання, і 11 лютого 1972 року емірат приєднався до Об'єднаних Арабських Еміратів[4][3].
2000 року Іран оголосив ці острови «невід'ємною частиною своєї території». Спроби ОАЕ, спираючись на підтримку Ліги арабських держав (ЛАД) та Ради Безпеки ООН протистояти анексії цих островів, успіхом не увінчалися[9][10] . Офіційний представник МЗС Ісламської Республіки Іран Марзийе Афхам[en] заявила[11][12] :
|
Існуючі міжнародні документи свідчать, що острови Великий Томб, Малий Томб та Абу-Муса здавна належали Ірану і лише 1903 року вони потрапили під контроль Великої Британії. Однак у 1971 році острови були повернуті Тегерану, причому ще до появи держави ОАЕ на карті світу. | 
|
Малий Тунб — незаселений острів, але на ньому функціонує постійнодіюча військова база з морським портом на сході. На острові знаходиться маяк[2] та військовий аеродром[fa]/
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ http://www.washingtoninstitute.org/policy-analysis/view/unwanted-guest-the-gulf-summit-and-iran
- ↑ а б в г Аркуш карти G-40-XIV.
- ↑ а б Воропаев А. И., Алексеева Н. Н. и др. Большая российская энциклопедия : [в 36 т.] / председ. ред. кол. Ю. С. Осипов, отв. ред. С. Л. Кравец. — М. : Науч. изд-во «БРЭ», 2013. — Т. 23. Николай Кузанский — Океан. — С. {{{сторінки}}}. — ISBN 978-5-85270-360-6. (рос.)
- ↑ а б Ras-al-Khaimah в онлайн-версії «Encyclopædia Britannica». (англ.)
- ↑ а б Ниязматов, Шодмон Ахтамович. Ирано-иракский конфликт: Ист. очерк / Ш. А. Ниязматов; АН СССР, Ин-т востоковедения. — М. : Наука, 1989. — 174 с. — ISBN 5-02-016696-0.
- ↑ а б Рамазанова Ф. Территориальный конфликт между ОАЭ и Ираном // Обозреватель - Observer. — 2005. — № 8 (187) (30 квітня). Архівовано з джерела 21 лютого 2022.
- ↑ Ахмедова Нигина Сухбатовна. Территориальный спор между Ираном и ОАЭ как фактор дестабилизации ситуации в зоне Персидского залива // ХV Фестиваль науки в Москве. Сборник научных статей студентов, аспирантов и молодых ученых факультета гуманитарных и социальных наук / Под редакцией Н. С. Куклина, В. Б. Петрова, В. А. Цвыка. — Российский университет дружбы народов, 2020. — С. 353—363.
- ↑ Алиев, Ариф Али-Гусейнович. Иран vs Ирак: История и современность. — Москва : Изд-во Моск. ун-та, 2002. — С. 627. — ISBN 5-211-04476-2.
- ↑ Кузнецов, Игорь (30 листопада 2001). В связи с 30-й годовщиной оккупации Ираном трех эмиратских островов Национальное собрание ОАЭ призвало Тегеран мирным путем решить территориальный спор (рос.). РИА Новости. Архів оригіналу за 20 лютого 2022. Процитовано 19 лютого 2022.
- ↑ Иран отверг притязания Объединенных Арабских Эмиратов на три острова в Персидском заливе (рос.). ТАСС. 27 березня 2014. Архів оригіналу за 20 лютого 2022. Процитовано 19 лютого 2022.
- ↑ Иран сожалеет о территориальных претензиях ОАЭ в отношении островов в Персидском заливе (рос.). ТАСС. 19 лютого 2014. Архів оригіналу за 20 лютого 2022. Процитовано 19 лютого 2022.
- ↑ Левченко, Александр (28 вересня 2014). Иран вновь заявил в ООН о своих правах на три острова в Персидском заливе (рос.). ТАСС. Архів оригіналу за 20 лютого 2022. Процитовано 19 лютого 2022.