Перська затока

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Перська затока
перс. خلیج فارس
PersianGulf vue satellite du golfe persique.jpg

Супутниковий знімок Перської затоки
26°00′ пн. ш. 52°00′ сх. д. / 26.000° пн. ш. 52.000° сх. д. / 26.000; 52.000Координати: 26°00′ пн. ш. 52°00′ сх. д. / 26.000° пн. ш. 52.000° сх. д. / 26.000; 52.000
Частина від Індійський океан
Море Оманська затокаАравійське мореІндійський океан
Прибережні країни Іран Іран
Оман Оман
Flag of the United Arab Emirates.svg ОАЕ
Саудівська Аравія Саудівська Аравія
Катар Катар
Бахрейн Бахрейн
Кувейт Кувейт
Ірак Ірак
Довжина 989 км
Ширина 55 - 340 км
Площа 241 000 км²
Максимальна глибина 102 м
Середня глибина 50 м
Впадаючі річки Шатт-ель-Араб
Міста та поселення Ель-Кувейт, Ель-Джубайль, Манама, Доха, Абу-Дабі, Дубай, Бушир
ідентифікатори та зовнішні посилання
P3006/Marine Regions Geographic ID 4266
У проекті OpenStreetMap пошук в номінатім
CMNS: Перська затока на Вікісховищі

Перська затока (перс. خليج فارس‎ — Xalij-e Fârs, араб. الخليج الفارسي‎ — al-Khalīj al-farsi) — затока між Іраном (Персією) та Аравійським півостровом. Сполучена Ормузькою протокою з Оманською затокою, Аравійським морем та Індійським океаном.

Прибережні країни Перської затоки:[ред.ред. код]

  1. Іран
  2. Оман
  3. Об'єднані Арабські Емірати
  4. Саудівська Аравія
  5. Катар
  6. Бахрейн
  7. Кувейт
  8. Ірак

Геополітичне значення[ред.ред. код]

Регіон Перської затоки має важливе геополітичне значення завдячуючи багатим покладам нафти. Також були знайдені великі поклади природного газу, тому Катар та Іран ділять по медіані велетенську територію видобутку. Викристовуючи цей газ, Катар досяг значного розвитку індустрії виробництва зрідженого природного газу та нафтохімічної галузі. Багаті на нафту країни (окрім Іраку), які мають берегову лінію вздовж Перської затоки, називають арабськими країнами Перської Затоки. Іракський вихід до Перської затоки є вузьким (58 км) і легко блокується болотистими субстанціями дельти річки Арванд (або Шатт-ель-Араб), яка утворюється при злитті річок Тигр та Євфрат. Іран теж не мають на увазі, коли говорять про арабські країни Перської Затоки. Ці країни також утворюють так звану Раду співробітництва арабських країн Перської затоки (Іран та Ірак до неї не входять).

На цей час всі арабські країни називають Перську затоку «Арабською затокою». Проте, ця назва майже не використовується неарабськими країнами і не визнана Організацією Об'єднаних націй. З серпня 1990 по лютий 1991 року у Перській затоці відбувся збройний конфлікт між Іраком та коаліцією збройних сил на чолі з США та за згодою ООН з метою звільнення Кувейту від анексії Іраку. Цей конфлікт відомий як «війна в Перській затоці», «війна в затоці», «перша війна в районі Перської затоки» (розрізняючи поточну війну в Іраку), «друга війна в районі Перської затоки» (розрізняючи Ірано-Іракський конфлікт 1980—1988 рр.).

Мапа Перської затоки
Захід сонця над затокою

Географія[ред.ред. код]

Перська затока - це мілководне внутрішнє море, що має площу 241 тис. км², довжину 989 км та головним чином розділяє Іран та Саудівську Аравію. Найвужче місце затоки (56 км) знаходиться в районі Ормузької протоки. Середня глибина затоки становить 50 м, найбільша — 102 м.

Острови: Бахрейнські острови, Бубіян, Кешм, Хенг, Ларек, Ормуз, Кіш, Файлака, Харк, Абу-Алі, Лаван, Хендерабі, Форур, Сіррі, Абу-Муса, Сір-Абу-Нуайдр, Сір-Бані-Яс, Дальма та інші. Біля узбережжя емірату Дубай штучно створені архіпелагі Пальма Джебель Алі, Пальма Джумейра і Пальма Дейра.

Найбільші міста: Ель-Кувейт (Кувейт), Ед-Даммам, Ель-Хубар, Джубаїль (Саудівська Аравія), Манама (Бахрейн), Доха (Катар), Дубай, Абу-Дабі (Об'єднані Арабські Емірати), Бушир (Іран).

Міжнародна гідрографічна організація визначає південну межу Перської затоки як «північно-західну межу Оманської затоки». Ця межа визначається як «лінія, що з'єднує Ras Limah (25° 57'N) на узбережжі Аравійського півострова і Ras Kuh (25° 48'N) на узбережжі Ірану (Персії)»[1]. Таким чином Ормузька протока входить до складу Перської затоки.

Гідрографія[ред.ред. код]

Затока неглибока, глибини більше 90 метрів зустрічаються рідко, переважно на вході в затоку і в окремих місцях на ії південному сході. Затока помітно асиметрична за профілем, більш глибоководна частина простяглася вздовж іранського узбережжя, а широка мілководна смуга (з глибинами переважно менше 35 метрів) простягнулася вздовж узбережжя Аравії. В Перську затоку впадають річки Шатт-ель-Араб, Манд, Мехран та інші.

Клімат[ред.ред. код]

Уся акваторія затоки лежить в тропічному кліматичному поясі[2]. Увесь рік над нею панують тропічні повітряні маси. Це жарка посушлива зона з великими добовими амплітудами температури повітря. Сезонний хід температури повітря чітко відстежується. Переважають пасатні вітри. У теплий сезон утворюються тропічні циклони[3].

Біологія[ред.ред. код]

Акваторія затоки утворює окремий морський екорегіон Перської затоки західної індо-тихоокеанської зоогеографічної провінції[4]. У зоогеографічному відношенні донна фауна континентального шельфу й острівних мілин до глибини 200 м відноситься до індо-західнопацифічної області тропічної зони[5].

Галерея[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Limits of Oceans and Seas, 3rd edition. International Hydrographic Organization. 1953. Процитовано 6 February 2010. 
  2. Атлас 7 клас. Географія материків і океанів. / Укладач Скуратович О. Я. — К. : ДНВП «Картографія», 2008.
  3. (рос.) Физико-географический атлас мира. — М. : Академия наук СССР и главное управление геодезии и картографии ГГК СССР, 1964. — 298 с.
  4. (англ.) Mark D. Spalding et al. Marine Ecoregions of the World: A Bioregionalization of Coastal and Shelf Areas. BioScience Vol. 57 No. 7. July/August 2007. pp. 573—583. doi: 10.1641/B570707
  5. (рос.) Жизнь животных. Том 1. Беспозвоночные. / Под ред. члена-корреспондента АН СССР профессора Л. А. Зенкевича. — М. : Просвещение, 1968. — с. 576.

Посилання[ред.ред. код]