Маринюк Віктор Васильович
| Віктор Маринюк | ||||
|---|---|---|---|---|
 | ||||
| Валерій Басанець і Віктор Маринюк на конференції, присвяченій Одеському нонконформізму. Київ, 2013 | ||||
| При народженні | Віктор Васильович Маринюк | |||
| Народження | 10 квітня 1939 (85 років) Казавчин | |||
| Країна |  СРСР →  Україна | |||
| Жанр | малярство, графіка і скульптура | |||
| Навчання | Одеське художнє училище | |||
| Діяльність | художник | |||
| Напрямок | андеграунд | |||
| Вчитель | Токарєва-Александрович Любов Йосипівна | |||
| Член | Національна спілка художників України | |||
| Нагороди |  | |||
|
| ||||
Ві́ктор Васи́льович Мариню́к (нар. 10 квітня 1939, Казавчин, нині Гайворонський район Кіровоградська область) — український художник у галузі монументально-декоративного мистецтва. Член Національної спілки художників України з 1987 року (Одеська обласна організація). Один з яскравих представників андеграунду, що своїм новаторством протистояв офіційному мистецтву соцреалізму. Заслужений художник України (2008).
1959 року закінчив автодорожній технікум. Вступив до Одеського державного художнього училища імені Митрофана Грекова, 1967 року закінчив його. Педагог із фаху — Любов Токарєва-Александрович.
Один із засновників групи молодих художників-нонконформістів, до якої також увійшли Олександр Ануфрієв, Володимир Стрельніков, Валерій Басанець. 1971 року відбулася їх неофіційна групова виставка в приміщенні Спілки художників, яка мала широкий резонанс у художніх колах Одеси.
В 1975—1980 роках брав участь та організовував багато неофіційних «квартирних» виставок в Одесі й Москві.
1979 року брав участь у виставці «Сучасне мистецтво з України» — Мюнхен — Лондон — Париж — Нью-Йорк.
1989 року брав участь у груповій виставці у Баварському державному міністерстві праці (Мюнхен).
У 1990-х роках здійснював активну виставкову діяльність, брав участь і формував експозиції трьох міжнародних бієнале «Імпреза» (Івано-Франківськ), був членом журі.
Його твори:
- 1973 — «Метафізичний пейзаж»,
- 1980 — «Багаточастинник»,
- 1981 — «Люди, звірі»,
- 1985 — розписи «Просвіта» і «Знання» в Будинку книги в Одесі,
- 1987 — розпис плафона «Свято» та вітражі в Палаці студентів Одеси.
Ідеолог та учасник груп «Човен» — 1993, «Мамай» — 1998.
10 жовтня 2008 року за значний особистий внесок у розвиток національного образотворчого мистецтва, вагомі досягнення у професійній діяльності та з нагоди 70-річчя від дня заснування Національної спілки художників України Вікторові Маринюку надано звання «Заслужений художник України» [1].
Музейні колекції[2]
- Художній музей Зіммерлі в Університеті Ратгерса (Нью-Джерсі, США)
- Національний художній музей України (Київ, Україна)
- Музей сучасного образотворчого мистецтва України (Київ, Україна)
- Одеський художній музей (Одеса, Україна)
- Одеський літературний музей (Одеса, Україна)
- Музей сучасного мистецтва Одеси (Одеса, Україна)
- Музей Сучасного Українського Мистецтва Корсаків (Луцьк, Україна)
- ↑ Указ Президента України № 919/2008 «Про відзначення державними нагородами України діячів образотворчого мистецтва». Архів оригіналу за 11 липня 2014. Процитовано 13 жовтня 2014.
- ↑ Маринюк Віктор — Grynyov Art Collection. Grynyov Art Foundation (ua) . Архів оригіналу за 15 січня 2022. Процитовано 15 січня 2022.
В. Петрашик. Віктор Маринюк. «Жити уважно» //Образотворче мистецтво . — № 3-4.– 2020. — С. 88 — 89.
- Національна спілка художників України. Маринюк Віктор Васильович [Архівовано 17 грудня 2014 у Wayback Machine.]
- Виставка Віктора Маринюка [Архівовано 21 березня 2018 у Wayback Machine.]
- Маринюк Віктор [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.]
- 2010 р. Виставка в Одеському музеї західного та східного мистецтва (166 картин) [Архівовано 4 травня 2016 у Wayback Machine.]
- Віктор Маринюк = Viktor Marynyuk: живопис, графіка, скульптура: альбом / Нац. спілка художників України. — Київ: Софія-А, 2006. — 127 с. : репрод. — (Наш час — наш простір / за ред. М. Маричевського ; кн. 19). [Архівовано 2 серпня 2018 у Wayback Machine.]