Одеський художній музей

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Одеський художній музей
Odessa Art Museum Front.jpg
46°29′36″ пн. ш. 30°43′43″ сх. д. / 46.49340000000000117° пн. ш. 30.72879999999999967° сх. д. / 46.49340000000000117; 30.72879999999999967Координати: 46°29′36″ пн. ш. 30°43′43″ сх. д. / 46.49340000000000117° пн. ш. 30.72879999999999967° сх. д. / 46.49340000000000117; 30.72879999999999967
Тип художня галерея
Розташування Україна Україна Одеса, вул. Софіївська, 5а.
Засновано 6 листопада 1899,
Директор Абрамов Віталій Олексійович
Сайт Офіційний сайт Одеського художнього музею
Одеський художній музей is located in Україна
Одеський художній музей

CMNS: Одеський художній музей на Вікісховищі

Одеський художній музей — розташовано у центрі Одеси, у палаці Потоцьких, пам'ятнику архітектури початку XIX століття.

Раніше мав назви:

  • Міський музей витончених мистецтв (до 1919 року),
  • Перша державна картинна галерея (до 1923 року)
  • Третій Народний художній музей (до 1925 року),
  • Народний художній музей (до 1938 року),
  • Музей російського та українського мистецтва імені І. І. Бродського (до 1941 року),
  • Музей Потоцького (до 1944 року),
  • Одеська картинна галерея (до 1966 року) З 1966 року — Одеський художній музей.

Історія[ред.ред. код]

Грот музею

Був відкритий 6 листопада 1899 року стараннями Одеського товариства образотворчих мистецтв (засноване в 1865 році). Музейні збори почалися з картин, переданих для музею Петербурзькою Академією мистецтв. Експозиція Одеського художнього музею розміщена в 26 залах на двох поверхах палацу.

Будівля[ред.ред. код]

Проект палацу Потоцьких створив одеський архітектор Франческо Боффо. Будівництво тривало у 1823—1826 роках. Палац вибудовано в стилі пізнього класицизму — двоповерховий, з шестиколонним портиком та трикутним начілком з картушем над ним. Головна будівля поєднана з бічними флігелями заокругленими ґалеріями, що утворюють спереду курдонер (почесний двір). Розпланування на ділянці — садибного типу, за палацом пейзажний парк. Серед збережених паркових споруд — штучний грот.

Інтер'єри — в стилі еклектизму. Звертають на себе увагу стародавні паркети палацу, нехай і з дещо дрібним малюнком. У пишних залах палацу збереглися класичне оздоблення ґзимсів, орнаментація стель та елеґантна за формою порцелянова жирандоля.

Перша володарка палацу — Ольга Потоцька, в шлюбі — Наришкіна. У 1888 році володарі продали палац міському голові Григорію Маразлі, який передав будівлю місту Одеса для створення там публічного музею, який відкрито для відвідин 6 листопада 1899 року.[1]

Збірки музею[ред.ред. код]

Г-К. Гроот. Цесаревич Петро Федорович та велика княгиня Катерина Олексіївна.

Сучасні збірки музею містять —

Серед портретів картинної галереї —

В 19 ст. почесне місцу в живопису посів пейзаж. Серед пейзажних творів музею —

У стилі академізм виконані — «Самсон і Даліла», «Дружина Тучква шукає тіло загиблого на полі Бородино», «Що є істина ?» Микола Ґе], «У 1812 році» Прянішніков та інші.[2]

Твори українських митців[ред.ред. код]

В колекції представлені і твори українських митців, серед них — Володимир Боровиковський, Амвросій Ждаха, Костянтин Трутовський, Микола Пимоненко, Сергій Васильківський, Олександр Мурашко, Петро Левченко, Марія Примаченко, Михайло Дерегус, Адальберт Ерделі, Федір Манайло, Йосип Бокшай, Андрій Коцка, Тарас Шевченко, музей має тільки офорти митця.

Мистецтво на зламі XIX—XX століть[ред.ред. код]

Костянтин Сомов. «Пані з П'єро» (Феєрверк), 1910 рік

Різнобарвну картину мистецтва Російської імперії на зламі XIX—XX століть, її суміш мистецьких стилів, жанрів, метушливий пошук змісту чи продовження мистецьких традицій репрезентує колекція творів російських художників, серед яких —

В добу СРСР[ред.ред. код]

Серед творів доби СРСР переважають картини митців стилю соціалістичний реалізм —

Псигологічною насиченістю, чеканими силуетами звертають на себе увагу картини Олександра Ацманчука — портрет Токаревої, Обчислювач (математик).

Цікаві факти[ред.ред. код]

  • Під основним корпусом будинку перебуває великий грот зі склепінним перекриттям, що імітує природну печеру зі штучним водоспадом. Збереглася частина підземних коридорів, що мали вихід у парк, який спускався по схилі пагорба до морського берега.
  • У ніч на 20 червня 2005 року з Одеського художнього музею було викрадено картину Івана Айвазовського «Морський вид». У будинок музею грабіжники проникнули через розбите вікно. Роботу було знайдено в січні 2006 року.[3]

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. О даре городским головою Григорием Григорьевичем Маразли здания дворца на ул. Софиевской городу Одессе для устройства в нем Музея изящных искусств.С. Г. Решетов // Вісник Одеського художньного музею. — 2014. — № 1.
  2. Криштопенко, Володимир Васильович (1989). Одесский художественный музей. Путеводитель (Російська та англійська). Одеса: Маяк. 
  3. Сборов В. Картину Василия Поленова заменили ксерокопией // "Коммерсантъ. — 2006. — 10 окт.

Посилання[ред.ред. код]