Марк Антоній Паллас
| Марк Антоній Паллас | |
|---|---|
| лат. Marcus Antonius Pallas | |
| Народився |
невідомо Аркадія |
| Помер |
62 Рим ·отруєння |
| Підданство | Римська імперія |
| Національність | грек |
| Діяльність | службовець |
| Суспільний стан | Вільновідпущеник |
| Посада | rationibusd |
| Брати, сестри | Марк Антоній Фелікс |
Марк Антоній Паллас (*Marcus Antonius Pallas, д/н —62) — впливовий вільновідпущеник та службовець за часів правління імператорів Тиберія, Калігули та Клавдія.
Життєпис[ред. | ред. код]
Походив з аристократичної родини з Аркадії (півострів Пелопоннес, провінція Ахайя). Невідомо за яких обставин став рабом Антонії Молодшої, небоги імператора Августа. Після 31 року було відпущено нею на волю. Виявив хист до фінансових та майнових справ. Залишався клієнтом Антонії до самої її смерті у 37 році. На цей момент володів значною нерухомістю в Італії та Єгипті. Водночас він рано втягнувся у палацові інтриги, де виявив хитрість, рішучість, ясний розум, тверезе розуміння державних інтересів, талант організатора і керівника.
Починає свою кар'єру з того, що попереджає імператора Тиберія про задуми Сеяна (напевне за порадою Антонії). При імператорі Клавдії (клієнтом якого Паллас став після смерті Антонії Молодшої) він стає a rationibus, тобто на кшталт міністра фінансів.
У 48 році він разом з іншим впливовим чиновником, Нарциссом, сприяли поваленню імператриці Мессаліни. Проте після цього розійшлися у думках стосовно майбутньої дружини Клавдія. Паллас сприяв одруженню імператора на Агрипині Молодшій, що ще більше зміцнило становище Марка Антонія при дворі. При цьому він не забував про власні фінансові справи. Завдяки значним статкам Паллас на пагорбі Есквілін заклав чудові сади.
52 року підготував закон, що забороняв співжиття вільних жінок із рабами. Під час засідання, на якому цей законопроєкт був прийнятий, сенат на пропозицію Корнелія Сципіона та Бареї Сорана постановив присвоїти Палласу преторські відзнаки, нагородити його 15 млн сестерціїв і офіційно висловити подяку від імені держави. Серед членів сенату він входив до почесного розряду преторіїв, чого не вдавалося домогтися більшості римських сенаторів.
У 54 році допоміг Агрипині вбити Клавдія, розраховуючи ще більше посилити свій вплив в імперії. Тоді ж Паллас домігся страти свого суперника Тиберія Клавдія Нарцисса. У цей час Паллас активно взаємодіяв із Сенекою, вихователем Нерона, та Афранієм Бурром, префектом преторія. Усі вони разом з Агрипиною фактично керували Римською імперією. Але вже у 55 році Нерон, бажаючи позбутися опіки матері, став звільняти помічників останньої. Одним із перших було відсторонено від справ Палласа.
Палласа було звинувачено в участі у змові проти імператора, проте завдяки захисту Сенеки, виправдано. Помер 62 року, за деякими відомостями отруєний Нероном, у дуже похилому віці, залишивши 300 млн сестерціїв. Ймовірно один із його нащадків, Марк Антоній Паллас, став консулом у 167 році.
Джерела[ред. | ред. код]
- S. V. Oost: The Career of M. Antonius Pallas. In: American Journal of Philology. Band 79, 1958, S. 113—139.