Тиберій Гай Нарцис

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Тиберій Клавдій Нарцис (лат. Tiberius Claudius Narcissus, ? — 54) — вільновідпущеник, один із діячів, які сформували ядро імператорського двору римського імператора Клавдія. Займав посаду відповідального за кореспонденцію (ab epistulis), але фактично використовував її як секретар державної імператорської канцелярії. Розкрив змову Мессаліни в 48 р.

Участь у державному управлінні[ред. | ред. код]

Про походження, життя та діяльність Нарциса достеменно відомо дуже мало. Джерела повідомляють, що він був колишнім рабом та вільновідпущеником римського імператора Тиберія Клавдія (правив в 41-54 рр.).

У 43 р. під час підготовки до завоювання Англії римською армією, він очолював заколот, звернувшись до військ. Побачивши колишнього раба в положенні свого командира раби закричали «Io Saturnalia!»[1], і повстання закінчилося.

Як повідомляють джерела, Тиберій Клавдій Нарцис мав на імператора великий вплив і накопичив великі гроші. В свою чергу, Клавдій теж серед усіх своїх вільновідпущеників його (а також Палланта) любив найбільше, довіряв йому і ставив його найвище.

Як пише Светоній в біографії Клавдія:

« «Цих він із задоволенням дозволяв сенату нагороджувати не тільки великими грошима, по і знаками квесторської і преторської влади, а сам дозволяв їм такі розкрадання і грабежі, що одного разу, коли він скаржився на безгрошів'я в скарбниці, йому дотепно було сказано, що у нього буде грошей вдосталь, варто йому увійти в долю з двома вільновідпущенниками[2]". »

Змова Мессаліни та її наслідки[ред. | ред. код]

Деякі джерела стверджують, що він змовився з третьою дружиною Клавдія Валерією Мессаліною, щоб маніпулювати його тим, що кілька чоловіків стратили, в тому числі й підстроїли розправу над Аппієм[3], хоча це не підтверджено. Проте є й інформація, що Нарцис, як колишній раб Клавдія, був надзвичайно вірним своєму імператору, і таким чином виявляв більше відповідальності, ніж інші.

Його шлюб з Мессаліною закінчився її зрадою та передчасною смертю. Хоча вона подарувала йому сина Бретаніка, та все ж не залишалася вірною дружиною.

У 47 р. Мессаліна пристрасно закохалася у знатного юнака Гая Сілія, а у 48 році, розірвавши шлюб з Клавдієм вийшла за нього заміж. Пізніше Мессаліна та її коханець планували вбити Клавдія і поставити Бретаніка на трон, де вони тоді будуть служити регентами.

Довідавшись про це Нарцис розповів Клавдію про те, що молодий чоловік планує вбити його, а також переконав, що й Мессаліна повинна померти. Як пише Светоній в біографії імператора, Клавдій завжди вірив навіть слухам про змови і швидко усував заколотників[2].

Отож, побоюючись захоплення Сілієм та Мессаліною влади, Клавдій розпорядився Сілія та усіх інших коханців і спільників Мессаліни. Незважаючи на те, що їй було дано можливість самогубства, вона зазнала невдачі і так була забита до смерті за наказам Нарциса, який від свого імені наказав преторіанцям вбити її.

У своїй книзі «Аннали» Тацит написав:

« "… вперше вона зрозуміла її долю і поклала руку на кинджал. У своєму горі вона застосувала його неефективно - до горла і грудей, коли удар з боку. Трибуна проїхала через неї … Клавдій ще був на бенкеті, коли казали йому, що Мессаліна мертва … він не проявив жодної ознаки ні ненависті, ні радості, ні гніву, ні смутку"[3]. »

Коли прийшов час для того, щоб імператор вибрав свою четверту дружину, Нарцис запропонував Клавдію одружитися з дружиною імператора Елією Паєтиною.

Ентоні Барретт наводить на думку, що наміри Нарциса полягати у тому, щоб дозволити Клавдію обрати Фауста Корнеліуса Суллу Фелікса, чоловіка Клавдія та Алії, дочки Клавдія Антонія, як його наступника, аніж ворожого Британіка. Це також дало б Клавдію дорослого спадкоємця, для якого він хотів, щоб він поліпшити свою позицію. Але коли Клавдій за порадою Плланта вибрав Агріппіну Молодшу, щоб зміцнити родину Юліїв-Клавдіїв, і взяв її сина, майбутнього імператора Нерона, щоб заповнити роль тимчасового старого спадкоємця, Нарцис з'єднався з колом Британніка, щоб забезпечити своє майбутнє.

Він нібито розповів Британніку про свої плани перед іншими, та був настільки нахабним у своїх намірах, що обіцяв направити всі образи проти нього ж самого. Було висловлено припущення, що ця остання деталь видумана та добавлена Тацитом, який часто змінював факти, щоб зробити Клавдія пасивним персонажем під час його правління. Светоній та Діодор повідомляють, що після узгодження з Британіком Клавдій — не Нарцис — відкрито задумав привести Агриппіну.

Однак, навіть після цього, Клавдій все ще довіряв Нарцису, і назначив його претором. Йому було доручено здійснити нагляд за будівництвом каналу для зливу Фуцинського озера. Пліній пише, що не можливо передати всю велич спуску Фуцинського озера, на побачивши його, однак через недбалість Нарциса, що керував забудовою, канал на озері швидко був занедбаним та став непридатним до використання, так що Траян та Адріан змушені були його заново відбудовувати.

Окрім того, ще й Агріппіна, четверта дружина Клавдія, звинуватила його у викраденні коштів з проекту, можливо, в такий спосіб вона хотіла покарати за його підтримку Британіка. За словами Тацита, Нарцис сподівався знищити Агріппіну, розкривши її зв'язок з іншим улюбленцем та наближеним Клавдія - Паллантом, а це знищило б її сина.

Смерть[ред. | ред. код]

У будь-якому випадку, Агріппіна була підозрілою про Нарцис і відправила його до Кампанії, нібито скористатися теплими ваннами там, щоб полегшити його подагру. Ймовірно, це, мабуть, призвело до його усунення як перешкоди вбивству Клавдія та приєднання Нерона. Агріппіна наказав страти Нарциссу протягом декількох тижнів після смерті Клавдія в жовтні 54 року. Незабаром після оголошення Нарцис повернувся до Риму. Одного разу до в'язниці та страти він спалив всі листи Клавдія, щоб не дозволити Нерону використовувати їх вміст за погані заходи.

Напис називає його дружину Клаудію Дікеосину.

У літературі[ред. | ред. код]

Нарцис є персонажем в аполокоцитозі Сенеки Молодшого, написаного незабаром після його смерті. Він вітає Клавдія в Адесі і бігає попереду через ворота підземного світу. Він боїться Цербера, собачого звіра, на відміну від маленької білої собаки. Нарцис згадується як власник у житті.

Нарцис є персонажем у романі Роберта Грейвза I, Клавдія; у телевізійній адаптації його роль грає Джон Кетер.

Нарцис є персонажем французької трагедії Британніка, написаної Расіном в 1669 році, це драма про вбивство Бретаніка Нероном, її автор був відомим драматургом при дворі Людовика XIV.

Він також з'являється в книжці серії «Орел Сімона Шаррова» та книгах Калігули та Клавдія Дугласа Джексона.

Він також з'являється в книзі Ліндсі Девіса «Курс честі» (Arrow, 1997).

Він також з'являється у Веспасіанській серії Роберта Фаббрі.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Сатурналії. Вікіпедія (uk). 2016-10-05. Процитовано 2018-06-04. 
  2. а б Читать. Литмир - электронная библиотека. Процитовано 2018-06-04. 
  3. а б Корнелий Тацит. Анналы. Книга XI.. ancientrome.ru (ru). Процитовано 2018-06-04. 

Література[ред. | ред. код]

  • Ковалев С. И. История Рима
  • Светоний Гай Транквилл. Жизнь двенадцати цезарей. Божественный Клавдий.
  • Тацит Корнелий. Анналы.