Мод Олофссон
| Мод Олофссон Maud Elisabeth Olofsson | |
 | |
| Народження: |
9 серпня 1955[1][2] (68 років) Arnäs parishd, Швеція[2] |
|---|---|
| Країна: | Швеція[2] |
| Партія: | Партія центру (Швеція) |
| Автограф: | 
|
| Нагороди: |   |
Мод Елізабет Олофссон (швед. Maud Elisabeth Olofsson; нар. 9 серпня 1955, Швеція) — шведська політична діячка. З 2001 по 2011 рр. очолювала Партію Центру.
Життєпис[ред. | ред. код]
Народилася 9 серпня 1955 року в Арнесваллі, але її дитинство пройшло в Гьогбюні, комуні Ерншельдсвік, Вестерноррланд.
У політиці з 1974 року; була омбудсменом молодіжної організації Центристської партії, в 1976 році була членом місцевої ради Лулео. З 1992 по 1994 рік під час правоцентристського уряду Карла Більдта, працювала радником міністра Бьорье Гьорнлунда в Міністерстві праці. З 1996 року член правління Центристської партії. З 1997 по 2001 працювала генеральним директором сільськогосподарських товариств Hushållningssällskapet в Вестерботтені. 19 березня 2001 року обрана лідером партії, змінивши Ланнарта Далеуса[3]. Після виборів 2002 року перший з 1973 року підйом Центристської партії на виборах був приписаний до так званого «ефекту Мод».[4]
Політичні погляди Олофссон пов'язані з традиційною позицією Центристської партії - шукати підтримки у сільських районах Швеції в поєднанні з правоцентристською економічною політикою. Однак це було примітно новою особливістю в історії Центристської партії, Олофссон охарактеризувала ідеологію своєї партії як соціал-лібералізм. Хоча іноді Центристська партія співпрацювала з соціал-демократами при владі, за Олофссон партія вибрала явну опозиційну роль, зміцнивши свій союз з лібералами, християнськими демократами і Помірною коаліційною партією.
Олофссон поліпшила партію, зробивши її більш відкритою для Євросоюзу і ринкового лібералізму. Брала участь у створенні альянсу «Alliansen»[5].
Перемігши на виборах 2006 року, фракція змогла сформувати новий уряд на чолі з Фредріком Райнфельдтом. Олофссон призначили заступницею прем'єр-міністра і міністром підприємництва та енергетики[6][7].
17 червня 2011 року Олофссон оголосила про свій відхід з посади лідера партії, 23 вересня 2011 року її наступницею стала Енні Леф[5]. Після виходу на пенсію вона зіткнулася з критикою після того, як стало відомо, що шведська державна енергетична компанія Vattenfall занадто багато заплатила нідерландській компанії Vattenfall Nederland в 2009 році, коли Олофссон була відповідальним міністром.
З 2012 року голова торгової асоціації «Visita».
Особисте життя[ред. | ред. код]
У Олофссон немає академічної освіти, лише середня освіта.
Мод Олофссон одружена з колишнім менеджером з персоналу муніципалітету Робертсфорс Рольфом Олофссон (нар. 1948). У пари є троє дітей.
Нагороди[ред. | ред. код]
- Почесний знак «За заслуги перед Австрійською Республікою» (2007)[8];
- Орден "За заслуги перед Польщею" (2011)[9].
Бібліографія[ред. | ред. код]
- Rapport från kvinnoprojektet: Robertsfors kvinnor mot år 2000 (1992)
- Min dröm för Sverige (2006)
- Ett land av friherrinnor: mina rötter, värderingar och drömmar för Sverige:: (2010)
- Jag är den jag är (2014)
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Munzinger Personen
- ↑ а б в Sveriges befolkning 2000 — Sveriges Släktforskarförbund, 2020.
- ↑ David Arter. Архівована копія. — ISBN 978-0-7190-7047-1. Архівовано з джерела 29 квітня 2021
- ↑ Thomas Poguntke, Paul D. Webb. Архівована копія. — ISBN 978-0-19-921849-3. Архівовано з джерела 29 квітня 2021
- ↑ а б Elisabeth Elgán, Irene Scobbie. Архівована копія. — ISBN 978-1-4422-5071-0. Архівовано з джерела 29 квітня 2021
- ↑ Jamaica Observer Limited. Jamaica Observer. Архів оригіналу за 14 квітня 2021. Процитовано 21 березня 2021.
- ↑ Eilperin, Juliet (2 січня 2010). With help from Sweden, 4 Northern Virginia families are 'Climate Pilots'. 0190-8286. Архів оригіналу за 19 червня 2019. Процитовано 21 березня 2021.
- ↑ Aufstellung aller durch den Bundespräsidenten verliehenen Ehrenzeichen für Verdienste um die Republik Österreich ab 1952 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 22 травня 2020. Процитовано 14 квітня 2021.
- ↑ Postanowienie Prezydenta Rzeczypospolitej Polskiej z dnia 29 kwietnia 2011 r. o nadaniu orderów. isap.sejm.gov.pl. Архів оригіналу за 13 лютого 2021. Процитовано 21 березня 2021.