Мусієнко Олександр Олександрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ф
Олександр Мусієнко
Особисті дані
Повне ім'я Олександр Олександрович
Мусієнко
Народження 7 квітня 1987(1987-04-07) (37 років)
  Київ, УРСР
Зріст 188 см
Вага 81 кг
Громадянство  Україна
Позиція Воротар
Інформація про клуб
Поточний клуб Канада «Контіненталс» (Торонто)
Номер 1
Юнацькі клуби
2003—2004 Україна «Сталь» (Київ)
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
2006–2007 Україна «Борисфен» 13 (−16)
2007–2008 Україна «Сталь» Д 22 (−28)
2008–2010 Україна «Львів» 15 (−12)
2008 → Україна «Прикарпаття» 1 (−2)
2009–2010 → Україна «Львів-2» 13 (−11)
2011 Україна «Чорноморець» О 0 (0)
2011 → Україна «Чорноморець-2» 1 (0)
2011–2012 Україна «Буковина» 34 (−29)
2012–2013 Україна «Металург» Д 0 (0)
2014 Україна «Оболонь-Бровар» 8 (−10)
2015 Україна «Нива» Т 4 (−7)
2015 Мальта «Валетта» 0 (0)
2015 Україна «Буковина» 5 (−7)
2016–2017 Україна «Полтава» 3 (−1)
2017– Канада «Воркута» (Торонто) 25 (−27)
Тренерська діяльність**
Роки Команда Посада
2021—2022 Україна «Поділля» (Хмельницький) (ворот.)

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.
Інформацію оновлено 1 червня 2019.

** Тільки на посаді головного тренера.

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Мусієнко.

Олекса́ндр Олекса́ндрович Мусіє́нко (нар. 7 квітня 1987, Київ) — український футболіст, воротар.

Біографія[ред. | ред. код]

Ранні роки[ред. | ред. код]

З дитинства хотів займатися футболом, тому прийшов у футбольну школу «Динамо», де Олександру сказали, що він невисокого зросту й тому його в команду не візьмуть. Після цього Мусієнко відправився до київського клубу «Сталь», що в мікрорайоні Теремки, де його запросили до складу команди. Першим тренером майбутнього воротаря став Валерій Паламарчук.

Клубна кар'єра[ред. | ред. код]

Після закінчення інституту Мусієнко намагався зацікавити тренерів київських вищолігових «Оболоні» та «Арсенала», але запросили хлопця лише в «Борисфен», який грав тоді в Першій лізі. Тренер Олександр Рябоконь повірив у молодого футболіста й він у другій половині 2006 року зіграв у 12 матчах чемпіонату; всього за команду провів 16 матчів (13 у чемпіонаті та 3 кубкових поєдинки), після чого перейшов у дніпродзержинську «Сталь», яка теж виступала у Першій лізі. У сезоні 2007/08 Мусієнко зіграв у 20 матчах чемпіонату, але наприкінці сезону дніпродзержинці зайняли останнє місце й вилетіли до Другої ліги, після чого Мусієнко покинув команду.

Після цього Олександр виступав за «Львів» та «Львів-2» в першій та другій лізі, а також брав участь у першому та єдиному розіграші кубка української ліги, в сезоні 2008/09 грав в молодіжній першості. Загалом за львівські команди провів 43 матчі. Згодом грав за «Прикарпаття» та «Чорноморець-2», але в жодному із клубів надовго не затримувався.

Улітку 2011 року Мусієнко став воротарем першолігової «Буковини», головний тренер чернівецької команди Вадим Заяць довірив Мусієнку місце в «рамці», і в сезоні 2011/12 він відіграв у всіх 34 поєдинках у Першій лізі, а також у 2-ох матчах кубка України.

Після вдалої гри, улітку 2012 року Олександр отримав запрошення перейти в донецький «Металург», що виступав у Прем'єр-лізі. Мусієнко, після того як порадився із дружиною Наталкою, вирішив перейти в донецьку команду[1]. Проте дебютувати в елітному дивізіоні Олександру так і не вдалося. Перші півроку Мусієнко провів на лавці запасних, після чого взагалі перестав потрапляти до заявки основної команди. Натомість провів 8 поєдинків за команду дублерів.

На початку 2014 року підписав контракт із друголіговим клубом «Оболонь-Бровар»[2].

У березні 2015 року перейшов до складу першолігової тернопільської «Ниви»[3], проте зігравши лише 4 матчі, улітку підписав контракт із віце-чемпіоном Мальти «Валеттою»[4]. Однак вийшло так, що у складі віце-чемпіона Мальти він не зміг зіграти ні у внутрішній першості, ні в Лізі Європи. Справа в тому, що українець так і не дочекався робочої візи, без якої не зміг зіграти за клуб. Після цього вирішив приєднатися до складу вже добре йому знайомої чернівецької «Буковини»[5]. У міжсезонні за обопільною згодою сторін припинив співпрацю з чернівецькою командою. Потім Олександр перебував на перегляді у чернігівській «Десні», з якою провів міжсезонні збори, але зрештою залишив клуб.

Наприкінці жовтня 2016 року став гравцем ФК «Полтави»[6], впродовж сезону Мусієнко був заявлений на матчі 18 разів, проте взяв участь всього в 3 поєдинках. У червні 2017 року став гравцем клубу «Воркута» (Торонто)[7].

Досягнення[ред. | ред. код]

У Канаді
  • Переможець регулярного чемпіонату Канадської футбольної ліги (1): 2017
  • Переможець плей-офф Канадської футбольної ліги (1): 2018
  • Срібний призер регулярного чемпіонату Канадської футбольної ліги (1): 2018
  • Півфіналіст плей-офф Канадської футбольної ліги (1): 2017

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Александр МУСИЕНКО: «В „Динамо“ не взяли из-за невысокого роста» [Архівовано 24 вересня 2015 у Wayback Machine.] стаття в газеті Спорт Експрес [Архівовано 20 червня 2013 у Wayback Machine.] (рос.)
  2. ↑ Экс-вратарь «Металлурга» Д может перейти в «Оболонь-Бровар» [Архівовано 23 лютого 2014 у Wayback Machine.] (рос.)
  3. ↑ Тернопольская «Нива» подписала восемь новичков [Архівовано 20 березня 2015 у Wayback Machine.] (рос.)
  4. ↑ Мусиенко перешёл в мальтийский клуб — «UA-Футбол» [Архівовано 23 липня 2015 у Wayback Machine.] (рос.)
  5. ↑ У «Буковину» повернувся голкіпер Олександр Мусієнко. Архів оригіналу за 23 липня 2015. Процитовано 23 липня 2015.
  6. ↑ «Полтава» заявила Мусієнка. «UA-Футбол» (26 жовтня 2016). Перевірено 26 жовтня 2016.
  7. ↑ Голкіпер Полтави продовжить кар'єру в Канаді. «UA-Футбол» (15 червня 2017). Перевірено 15 червня 2017.

Посилання[ред. | ред. код]

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Мусієнко_Олександр_Олександрович&oldid=41131932