Металург (Донецьк)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
«Металург» (Донецьк)
Metadon.png
Повна назва Футбольний клуб
«Металург» Донецьк
Прізвисько МетаДон
Коротка назва «Металург»
Рік заснування 17 червня 1996
Рік розформування 2015
Місто Донецьк, Україна
Стадіон «Металург»
Вміщує 5 094
Президент Україна Сергій Тарута
Головний тренер Україна Володимир Мазяр
Ліга
Домашня
Виїзна


«Металу́рг» (Донецьк) — колишній український футбольний клуб з міста Донецьк, заснований 1996 та розформований 2015 року[1].

Базувавшись в Донецьку, де традиційно домінував «Шахтар», «Металург» мав невелику уболівальницьку, але потужну фінансову підтримку, знаходячись у власності корпорації Індустріальний союз Донбасу.

У сезонах 2001-02, 2002-03 та 2004-05 «Металург» посідав третє місце у вищій лізі, а також тричі доходив до півфіналу і двічі до фіналу кубка України.

Історія[ред.ред. код]

Перші роки (1996—1998)[ред.ред. код]

У січні 1996 року обласна федерація футболу передала на баланс Донецького металургійного заводу футбольну команду другої ліги — «Шахтар» (Шахтарськ).[2] У керівництва «Шахтаря» не було коштів для подальшого існування, а керівники Донецького металургійного заводу прагнули мати власну професіональну команду, якій дали назву «Металург».[3]

Дебютний напівсезон донецький «Металург» завершив на другому місці у другій лізі, поступившись лише маріупольському «Металургу», який теж пережив об'єднання — з луганським «Динамо». Друге місце не давало путівку в Першу лігу, але з огляду на те, що кременчуцький «Нафтохімік» відмовився від участі в чемпіонаті Першої ліги, було прийнято рішення розіграти вакантне місце між двома командами, що зайняли в другі місця у двох групах Другої ліги — донецьким «Металургом» та херсонським «Кристалом». На київському «Олімпійському» перемогу з рахунком 3:1 відсвяткувала донецька команда, а третій м'яч у ворота херсонців відправив майбутній наставник «Металурга» Олександр Севідов.

Участю у Першій лізі керівництво донеччан обмежуватися не збиралося. «Металург» у першому ж сезоні у першому ж сезоні виграв чемпіонат з величезним відривом і разом з маріупольцями пройшов в еліту.

У своєму дебютному сезоні в еліті команду очолив Володимир Оніщенко, який до цього працював з київським «Динамо». Команда Онищенка стала справжньою грозою авторитетів. Без розумної тренувальної бази, умов для відновлення і достатньої кількості кваліфікованих футболістів, команда посіла високе шосте місце, двічі обігравши по ходу сезону київське «Динамо» і дісталася до півфіналу Кубка країни, вибивши зі свого шляху «Волинь», донецький «Шахтар», тернопільську «Ниву» і у впертій боротьбі поступившись київському ЦСКА.

Фінансові проблеми (1998—2001)[ред.ред. код]

«Металург» (у білому) в матчі чемпіонату України проти Кривбаса. 2008 рік

У другому сезоні в еліті клуб продовжив стабільно виступати, навіть незважаючи на втрату цілої групи провідних футболістів і фінансові проблеми. Фінансування команди наближалося до нуля і з кожним матчем було грати все важче. Основну фінансову допомогу донецькому клубу надавав іноземний інвестор заводу ДМЗ — гонконгська фірма «Metalsrussia». Її керівник Мохаммад Захур вважав, що футбольний клуб прикрасить імідж спільного підприємства[4]. Але незабаром засновник відмовився від фінансування «Металурга» і клуб залишився без надійної опори. У серпні 1998 року пішов Онищенко, новим тренером був назначений його помічник Володимир Гаврилов, але і він незабаром команду залишив. В березні 1999 року очолив команду Ігор Яворський, який незабаром поступився місцем Михайлу Соколовському, який і завершував сезон. У цій тренерській чехарді клубу ледь вдалося зберегти прописку в еліті, зайнявши 14 місце.

Сергій Тарута — голова корпорації «ІСД» і президент клубу з 2001 року

У липні 1999 року «Металург» знову опинився на межі краху і Олександру Косевичу довелося виконати величезну роботу з пошуків спонсорів. Вдалося домовитися з відомим донецьким бізнесменом Михайлом Ляшком, близьким до Ріната Ахметова, який разом з партнерами, в числі яких був і підприємець Владислав Гельзін, став акціонером «Металурга». Саме команда Ляшка запросила в Донецьк Семена Альтмана, з яким у «Металурга» пов'язані найвидатніші сторінки в історії — участь у єврокубках. Поставивши клуб на ноги практично з нуля, Ляшко і Гельзін в липні 2001 року склали свої повноваження Сергію Таруті і його корпорації «ІСД», а самі заснували інший донецький клуб «Олімпік».

«Бронза» і єврокубковий дебют (2001—2002)[ред.ред. код]

Клуб поступово розвивався, завдяки співпраці з «Шахтарем» Ахметова, у розпорядженні Альтмана були гравці хорошого рівня — Володимир Яксманицький, Олександр Коваль, В'ячеслав Шевчук, Валерій Кривенцов, з інших команд були запрошені В'ячеслав Чечер, Олег Матвєєв та ін. У підсумку, навесні 2002 року «Металург» вперше в своїй історії завоював бронзові медалі чемпіонату України, а разом з тим і путівку в Кубок УЄФА. Нікому раніше не вдавалося досягти такого успіху на шостий рік свого існування.

Дебютний матч у Кубку УЄФА, одразу ж після першої «бронзи», «металурги» проводили на ЦС «Шахтар» у присутності 27 тисяч глядачів. Суперником був німецький «Вердер», який вже в дебюті двічі засмутив господарів. Дубль Бернара Чутанга врятував команду Альтмана поразки[5], проте у повторному протистоянні бременці, у складі яких виступав їх майбутній тренер Віктор Скрипник, відправили у ворота Юрія Вірта вісім м'ячів[6]. Таким чином донецька команда зазнала найбільшої єврокубкової поразки в історії українського футболу.

У наступному сезоні «Металург» повторив свій успіх і знову став третім у чемпіонаті, тільки закінчувала сезон команда під керівництвом 33-річного Олександра Севідова, який став наймолодшим наставником в еліті і завоював з командою другу «бронзу». Альтман відбув в рідну Одесу. Подейкують, що Семена Йосиповича звільнив прийшовший до клубу на посаду віце-президента Дмитро Селюк, сам агент заявляє, що тренера відправив у відставку один з акціонерів Олег Мкртчан.

Ера Селюка (2003—2008)[ред.ред. код]

Вболівальники «Металурга» на матчі своєї команди (в білому) проти львівських «Карпат». 28 квітня 2012 року

Саме з приходом Селюка в «Металурзі» з'явилися легіонери з гучними іменами — Бернар Чутанг, Андрес Мендоса, Георгій Деметрадзе, Бобан Грнчаров, Гоча Джамараулі, Аруна Бабангіда, Ігор Лоло, Арсен Не, Рікардо Фернандеш, Йорді Кройф і навіть Аїлтон. Він же займався і пошуком нових тренерів для «Металурга», найгучнішим з яких став перехід Ко Адріансе з «Порту». Голландець успіху не добився і по ходу сезону покинув команду, як не добилися успіху його співвітчизники — Тон Каанен і Віллем Фреш. У Селюка хороші зв'язки в Бельгії і Нідерландах, тому часто «Металург» проводив підготовку до сезону в цих країнах, а новачків для донеччан Селюк брав з клубів Бенілюксу. Але головним трансфером Селюка в «Металурзі» став Яя Туре, який провів у Донецьку два сезони, дебютував в єврокубках і відправився транзитом через «Олімпіакос» і «Монако» в «Барселону» та «Манчестер Сіті».

У 2004 році Селюк займався переходом в «Металург» Рігобера Сонга, в результаті контракт з ним підписаний не був і він перейшов в «Галатасарай»[7][8]. Влітку 2007 року був взятий курс на «українізацію» клубу[9], хоча в «Металурзі» в цьому сезоні 2007/08 зіграли 24 іноземця[10].

У другому єврокубковому сезоні 2003/04 «Металургу» попалася «Парма» — знову нічия вдома (1:1, відзначилися Сергій Шищенко і бразилець Адріано) і розгром в гостях, правда, на цей раз лиш 0:3.

У сезоні 2004/05 були здобуті перші єврокубкові перемоги. Постраждав тираспольський «Шериф» (3:0, 2:1), але вже в наступному раунді Кубка УЄФА на шляху донеччан знову став представник Італії — «Лаціо», який двічі розгромив «Металург» з однаковим рахунком 3:0.

Після здобуття влітку 2005 року третіх бронзових нагород чемпіонату, восени того ж року команда знову вдало пройшла кваліфікацію, розгромивши угорський «Шопрон», але в першому ж раунді стався прикрий виліт від ПАОКа — команда вилетіла через гол на чужому полі (1:1, 2:2). Після цього команда протягом трьох сезонів не пробивалась до єврокубків.

Навчально-тренувальна база «Металурга» у Донецьку. 2010 рік

На початку січня 2008 року Селюк залишив «Металург» «за власним бажанням»[11]. Після відходу Селюка з «Металурга» багато гравців покинули клуб слідом за ним, а генеральний директор клубу Євген Гайдук говорив про те, що Дмитро Селюк забив команду «мотлохом»[12]. Проте, втративши багатьох гравців і тренера Йоса Дардена, «Металург» під керівництвом Сергія Ященка зайняв найнижче місце за останні роки — 12.

2009—2014[ред.ред. код]

Сезон 2009/10 став вдалим для «металургів» — команда, яку очолював болгарський фахівець Ніколай Костов, після тривалої перерви повернулася в єврокубки. Вони легко пройшли білоруський «МТЗ-Ріпо» та словенський «Інтерблок» і вийшли на віденську «Аустрію». Після домашньої нічиєї з австрійцями (2:2), у матчі-відповіді «металурги» двічі вели в рахунку в матчі, але не змогли втримати перемогу, а в компенсований час пропустили третій гол і втратили історичний шанс потрапити в групову стадію Ліги Європи. Того ж року команда дійшла до першого фіналу Кубка України в історії клубу, і знову донеччани поступилися в додатковий час. Програючи 0:2 «Таврії», вони зуміли перевести матч в овертайм, але там пропустили гол від Лакі Ідахора і програли трофей. Крім цього, в тому сезоні за клуб виступав ще один значущий футболістом в історії «Металурга» — Генріх Мхітарян, якому донецький клуб також подарував путівку у великий європейський футбол. За сезон 20-річний вірменин забив 14 голів і віддав 10 результативних передач в 37-ми матчах, після чого за рекордні для клубу 7,5 мільйонів євро був проданий в «Шахтар».

У травні 2014 року УЄФА наклала санкції на «Металург» через заборгованість клубу перед румунською «Глорією» за трансфер бразильського нападника Жуніора Мораеса — в найближчі три роки клуб був позбавлений права брати участь в єврокубках[13].

2015[ред.ред. код]

У червні 2015 року у зв'язку з неможливістю клубу перебувати в Донецьку (подій на Донбасі) та фінансовими обмеженнями акціонерів, донецький «Металург» був об'єднаний з дніпродзержинською «Сталлю», яка, як і «Металург», фінансувалася концерном ІСД[14]. У зв'язку з тим, що атестат відповідності вимогам Прем'єр-ліги на сезон 2015/16 отримав саме «Металург», об'єднана команда продовжила виступи у Прем'єр-лізі під старою назвою. Генеральний директор ФК «Металург» (Донецьк) Євген Гайдук так пояснив цей процес: «у цьому сезоні команда буде виступати під егідою донецького „Металурга“. Але тільки до нашого клубу це не буде мати ніякого відношення. Оболонка, якщо так можна висловитися — буде від „Металурга“, а наповнення — від дніпродзержинської „Сталі“»[15]. Перед новим сезоном «Металург» очолив новий головний тренер — Володимир Мазяр, який раніше тренував дніпродзержинську «Сталь»[16].

У липні оголошено про банкрутство клубу.[17]

Донецьке дербі[ред.ред. код]

Докладніше: Донецьке дербі

Клуб є співавтором незвичного антирекорду Донецького дербі: «Металург» програв усі 18 матчів з «Шахтарем» між 1996 і 2006 роками, породивши велику кількість чуток про начебто корупційні відносини між власниками двох клубів і договірний характер матчів між ними. «Металург» уперше зміг бодай зіграти унічию зі своїм титулованим сусідом 2006 року (0:0). Віце-президент «Динамо» Йожеф Сабо в іронічному стилі публічно оголосив про наміри поставити пам'ятник «Металургу» за це досягнення. Вперше «Металург» переміг «гірняків» 2010 року в матчі кубку України 2009-10 і наразі це єдина перемога «Металурга» в понад 30 зустрічах.

Уболівальники[ред.ред. код]

Вболівальники «Металурга» з модульним шоу. 28 квітня 2012 року

Разом з офіційним фан-клубом, «Металург» також має підтримку ультрас-руху під назвою Royal Clan, який до лав офіційного фан-клубу не належать.

Досягнення[ред.ред. код]

Досягнення футболістів[ред.ред. код]

Двічі гравці «Металурга» ставали найкращими бомбардирами чемпіонату країни і вигравали «золоту бутсу» чемпіонату України:

Склад команди[ред.ред. код]

Гравці «Металурга» святкують 5 місце чемпіонату України сезону 2012-13, що дає їм право виступу в Лізі Європи

Склад команди згідно з даними Прем'єр-ліги станом на 6 березня 2015 року.

Позиція Гравець
2 Україна ЗХ Артем Барановський
4 Україна ЗХ В'ячеслав Чечер
5 Україна ЗХ Артем Путівцев
7 Україна ПЗ Микола Морозюк
8 Нідерланди ПЗ Грегорі Нельсон
9 Сербія ПЗ Джордже Лазич
10 Бразилія НП Жуніор Мораес
12 Україна ВР Олександр Бандура
13 Кіпр ПЗ Константінос Макрідіс
14 Бразилія ПЗ Александре
17 Україна ПЗ Антон Поступаленко
Позиція Гравець
18 Україна ПЗ Олександр Нойок
19 Вірменія ПЗ Румян Овсепян
20 Україна ПЗ Віталій Федотов
22 Греція ЗХ Василіс Пляцікас
23 Україна ПЗ Олександр Насонов
37 Бразилія ЗХ Габріель
44 Україна ЗХ Василь Прийма
55 Україна ЗХ Едуард Соболь
79 Україна ВР Юрій Паньків
84 Україна ПЗ Денис Голайдо

Молодіжний склад[ред.ред. код]

Позиція Гравець
22 Україна ВР Олексій Клепко
64 Україна ВР Герман Пеньков
3 Україна ЗХ Роман Мірошник
29 Україна ЗХ Денис Білоус
39 Україна ЗХ Едуард Сербул
47 Україна ЗХ Олег Єфімчук
88 Україна ЗХ Дмитро Подколзін
26 Україна ПЗ Кирило Нестеренко
33 Україна ПЗ Руслан Мамутов
34 Україна ПЗ Віталій Тимофієнко
35 Україна ПЗ Євген Трояновський
36 Україна ПЗ Микита Полулях
Позиція Гравець
49 Україна ПЗ Сергій Ателькін
55 Україна ПЗ Віталій Квашук
70 Україна ПЗ Євгеній Карась
87 Україна ПЗ Богдан Мишенко
94 Україна ПЗ Максим Задерака
95 Україна ПЗ Микола Павлюк
27 Італія НП Гаетано Моначелло
37 Україна НП Ясін Хамід
66 Україна НП Олексій Красов
77 Україна НП Максим Дегтярьов
93 Україна НП Роман Дебелко
97 Україна НП Тамаз Авдалян

Відомі гравці[ред.ред. код]

У списку подані футболісти, що виступали за свої національні збірні
Європа
Південна Америка
Африка

Головні тренери[ред.ред. код]

Володимир Мазяр — нинішній головний тренер «Металурга»
 

Статистика[ред.ред. код]

Колишня емблема «Металурга»
Сезон Ліга Місце І В Н П ГЗ ГП О Кубок України Єврокубки Примітки
1995-96 Друга «Б» 2 38 24 7 7 53 27 94 1/32 фіналу Підвищення
1996-97 Перша 1 46 32 5 9 77 39 101 1/16 фіналу Підвищення
1997-98 Вища 6 30 11 7 12 28 27 40 Півфінал
1998-99 Вища 14 30 7 7 16 27 51 28 1/4 фіналу
1999-00 Вища 7 30 11 10 9 39 35 43 1/4 фіналу
2000-01 Вища 5 26 11 9 6 30 24 42 Півфінал
2001-02 Вища 3 26 12 6 8 38 28 42 Півфінал
2002-03 Вища 3 30 18 6 6 44 26 60 1/4 фіналу КУЄФА 1 раунд
2003-04 Вища 4 30 14 10 6 51 34 52 1/4 фіналу КУЄФА 1 раунд
2004-05 Вища 3 30 14 7 9 38 35 49 1/4 фіналу КУЄФА 1 раунд
2005-06 Вища 9 30 10 9 11 35 35 39 Півфінал КУЄФА 1 раунд
2006-07 Вища 9 30 9 9 12 26 35 36 1/4 фіналу
2007-08 Вища 12 30 6 13 11 34 39 31 Півфінал
2008-09 Прем'єр 4 30 14 7 9 36 27 49 1/4 фіналу
2009-10 Прем'єр 8 30 11 7 12 41 33 40 Фінал ЛЄ Плей-оф
2010-11 Прем'єр 8 30 11 5 14 36 45 38 1/16 фіналу
2011-12 Прем'єр 7 30 12 6 12 35 34 42 Фінал
2012-13 Прем'єр 5 30 14 7 9 45 35 49 1/16 фіналу ЛЄ 3 квал.
2013-14 Прем'єр 6 28 12 7 9 45 42 43 1/16 фіналу ЛЄ 2 квал.
2014-15 Прем'єр 10 26 6 10 10 27 38 22[18] 1/16 фіналу

Виступи в єврокубках[ред.ред. код]

Сезон Турнір Раунд Країна Клуб Результат
2002–2003 Кубок УЄФА 1R Німеччина Німеччина «Вердер» 2-2, 0-8
2003–2004 Кубок УЄФА 1R Італія Італія «Парма» 1-1, 0-3
2004–2005 Кубок УЄФА 2Q Молдова Молдова «Тирасполь» 3-0, 2-1
1R Італія Італія «Лаціо» 0-3, 0-3
2005–2006 Кубок УЄФА 2Q Угорщина Угорщина «Шопрон» 3-0, 2-1
1R Греція Греція ПАОК 1-1, 2-2
2009–2010 Ліга Європи УЄФА 2Q Білорусь Білорусь МТЗ-РІПО 3-0, 2-1
3Q Словенія Словенія «Інтерблок» 2-0, 3-0
4Q Австрія Австрія «Аустрія» (Відень) 2-2, 2-3 (дч)
2012–2013 Ліга Європи УЄФА 2Q Чорногорія Чорногорія «Челік» 7-0, 4-2
3Q Норвегія Норвегія «Тромсе» 1-1, 0-1
2013–2014 Ліга Європи УЄФА 2Q Албанія Албанія «Кукесі» 0-2, 1-0
  • 2Q = другий кваліфікаційний раунд
  • 3Q = третій кваліфікаційний раунд
  • 4Q = четвертий кваліфікаційний раунд
  • 1R = перший кваліфікаційний раунд

Примітки[ред.ред. код]

  1. http://www.rbc.ua/rus/news/donetskiy-metallurg-obyavil-bankrotstve-1436599497.html
  2. Чемпионат Украины 1995/96 — Вторая лига
  3. Про клуб на сайті Прем'єр-ліги України
  4. Мохаммад Захур. Сталь, политика и шоу-бизнес
  5. Кубок УЕФА 02/03 Металлург — Вердер 2:2. Все голы
  6. Кубок УЕФА 02/03 Вердер — Металлург 8:0. Все голы
  7. Дмитро Селюк: «Український трансферний ринок нагадує анекдот» (ru). ukrfootball.com.ua. 24.06.2011. Процитовано 09.11.2011. 
  8. Ексклюзив. Ригоберт Сонг: «Міг грати в донецькому „Металурзі“» (ru). Football.ua. 12.09.2011. Архів оригіналу за 2012-09-03. Процитовано 09.11.2011. 
  9. Українізація «Металурга» триває (ru). Офіційний сайт ФК «Металург» (Донецьк). 26.07.2007. Процитовано 09.11.2011. 
  10. Статистика гравців ФК «Металург» (Донецьк) в сезоні 2007/08 (ru). Чемпионат.сом. Архів оригіналу за 2012-09-03. Процитовано 09.11.2011. 
  11. Офіційно: Селюк пішов з «Металурга» (ru). Football.ua. 03.01.2008. Архів оригіналу за 2012-09-03. Процитовано 09.11.2011. 
  12. Гайдук: «Селюк може забрати свій мотлох, яким забив команду» (ru). Football.ua. 16.01.2008. Архів оригіналу за 2012-09-03. Процитовано 09.11.2011. 
  13. Донецький ФК «Металург» виключений з єврокубків
  14. Металург Д припиняє існування і зливається зі Сталлю Дніпродзержинськ
  15. Євген Гайдук: Рішення засновників — це їх рішення. Воно не обговорюється
  16. Збір команди з новим головним тренером
  17. http://football.sport.ua/news/268823
  18. «Металург» позбавлений 6-и турнірних очок за невиконання рішення ДК ФІФА від 09.09.2014 року

Посилання[ред.ред. код]