Сталь (Кам'янське)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
«Сталь»
Емблема клубу
Повна назва Футбольний клуб «Сталь»
Кам'янське
Коротка назва ФК «Сталь»
Рік заснування 1926
Населений пункт Кам'янське, Україна
Стадіон «Металург»
«Оболонь-Арена» (тимчасово)
Вміщує 2 900
5 100
Президент Україна Вардан Ісраелян[1]
Головний тренер Болгарія Ніколай Костов
Ліга Прем'єр-ліга
2016-17 8
Домашня
Виїзна


Колишня емблема клубу
Колишня емблема клубу

«Сталь» — український футбольний клуб з міста Кам'янського Дніпропетровської області. Виступає у Прем'єр-лізі чемпіонату України 2017/2018. Утворений у 1926 році. Команда представляє Дніпровський металургійний комбінат імені Дзержинського.

Колишні назви: «Металіст» (19261933) «Дзержинка» (1934), збірна заводу імені Дзержинського (19351936), «Сталь» (19371948), «Металург» (19491997). Сучасна назва з 1998 року.

Рідний стадіон — «Металург» (2900 глядачів). В сезоні 2017/18 домашні матчі проводить на «Оболонь-Арені» в Києві.

Історія[ред.ред. код]

Із футболом у Кам'янському познайомились на початку XX століття. Уже в 1913 році існувала Кам'янська футбольна ліга, основу команд якої складали робітники Дніпровського металургійного заводу і гімназисти. Війна і післявоєнна розруха призвели до того, що футбольне життя в місті майже затихло. Однак уже на початку 20-их років робились епізодичні спроби створити команду, але тільки з відродженням металургійного заводу з'явилась можливість вкладати кошти у розвиток спорту. Документально підтверджено, що вже у 1926 році існувала команда «Металіст», яка регулярно проводила матчі.

Із 1935 року команда бере участь у першості України (у 1935—1936 роках під прапором збірної міста, основу якої становили металурги), а в 1936 і 1938 роках бере участь у розіграші Кубка СРСР. У 1938 році «Сталь» стала срібним призером республіканського чемпіонату, тобто фактично, восьмою командою України, поступившись лише учасникам союзної першості — київським «Динамо» і «Локомотиву», харківським «Сільмашу» і «Спартаку», одеському «Динамо», сталінському «Стаханівцю», а також чемпіону України ворошиловградському «Дзержинцю». Цей успіх залишається найвищим досягненням дніпродзержинського футболу за всю його історію. У 19371940, 19441950 роках команда брала участь у Кубку республіки серед виробничих колективів.

У 1945 році збірна Дніпропетровської області, яка майже повністю складалася з дніпродзержинців, виграла Спартакіаду України. У 1949 році «Металург» знову став другим у республіканській першості. У 19531970 роках на перші ролі у міському футболі вийшов «Хімік» (пізніше команда називалась «Дніпровець» і СК «Прометей»), який і представляв Дніпродзержинськ на республіканській і всесоюзній аренах. Спортсмени «Металурга» в основному виступали в міських і обласних змаганнях, тільки у 1958 році «засвітившись» у першості України.

Після того як 1970 року команда СК «Прометей» була розформована, великий футбол повернувся до Дніпродзержинська лише у 1979 році, завдячуючи перемозі серед аматорських колективів.

Нарешті в 1976 році було прийнято рішення відродити добрі традиції футболу Дзержинки. Завод узяв на себе забезпечення команди, в якій були задіяні не лише працівники заводу, а й найкращі гравці інших міських команд — СК «Прометей» і «Буревісника». Фактично була створена збірна міста. І успіхи не змусили себе чекати. Уже в 1978 році «Металург», перемігши в чемпіонаті України серед колективів фізкультури, завоював путівку до другої ліги союзного чемпіонату, де і виступав у 19791985 роках. Найвище досягнення дніпродзержинців за ці роки — 12-е місце в чемпіонатах 1982 і 1983 років. Після невдалого виступу в 1985 році (поступившись за особистими зустрічами стахановському «Стаханівцю» «Металург» зайняв останнє місце) команда тільки епізодично з'являлась на республіканській арені (1989 і 1992/1993).

На цей період припадають і дві останні перемоги дзержинців у першості області в 1988 і 1992 (весна) роках. На жаль, в 1994 році команда фактично припинила своє існування. Навіть на міському рівні честь металургійного комбінату захищали команди окремих цехів підприємства. І лише в 1998 році знову була створена збірна комбінату, якій повернули назву «Сталь», як асоціюється з найбільшими успіхами дніпродзержинського футболу.

За часів незалежності дві спроби ФК «Прометей» закріпитися у національній першості були невдалими: дніпродзержинці посідали останні місця у 1992/1993 (перехідна ліга) та 1995/1996 роках (друга ліга).

Керівництво комбінату звернуло увагу на потреби команди і це відразу позначилось на результатах. Щоправда, перший сезон в обласному чемпіонаті вийшов невдалим, але вже в наступні два сезони «Сталь» стала одним з лідерів, зайнявши відповідно 2 із місця в обласному чемпіонаті. А у 2001 році «Сталь», спробувавши сили в чемпіонаті ААФУ і вигравши Кубок області, вийшла на якісно новий рівень, ставши учасником чемпіонату України у другій лізі. Підсумок першого сезону — 12-е місце в групі «В», причому у другому колі команда показала шостий результат.

Наступного сезону досягнення «Сталі» були вагоміші — п'яте місце в турнірній таблиці, причому довгий час команда йшла в трійці. А тріумфальним для дніпродзержинців став сезон 2003/2004, коли у захоплюючій боротьбі з чернігівською «Десною» «Сталь» завоювала путівку до першої ліги. Ключовим моментом у цій суперечці став матч за 3 тури до кінця чемпіонату, коли сталевари завдали поразки «Десні» в Чернігові 2:1.

У дебютному для себе сезоні у першій лізі команда, очолювана Олександром Севидовим, зайняла дев'яте місце.

Сезон 2005/2006 «Сталь» завершила на восьмому місці, продовживши добру традицію — кожен рік підійматися сходинками таблиці. По закінченню сезону 2004/2005 років «Сталь» залишив тренерський штаб на чолі з О. В. Севидовим, пішли гравці, які визначали гру команди. Тому новому головному тренеру дніпродзержинців Віктору Маслову довелося терміново шукати їм гідну заміну. Селекційна робота видалась на славу: шестеро новачків — Збарах, Пасічніченко, Білик, Романенко, Ізвеков, Катков — зразу ж завоювали місце у стартовому складі.

Разом з футболістами, що залишилися, був створений цілком конкурентноздатний колектив. Новим наставником був зроблений акцент на організацію оборонних дій команди і всього 11 пропущених м'ячів у першому колі показали, що ця задача була вирішена блискуче. А такі матчі, як кубкова битва з «Волинню», надовго залишаться в пам'яті уболівальників. У підсумку після першого кола команда зайняла шосте місце в турнірній таблиці.

Тим не менш, запас міцності у команди був достатній для проведення тактичної перебудови. Адже керівництво клубу справедливо вважає, що гра від оборони може приносити миттєві перемоги, у той час як прогрес «Сталі» не можливий без агресивного, атакувального стилю. Узимку тренерський штаб команди поповнив В. І. Дерун і уже за традицією була проведена велика ротація складу. На жаль, на відміну від літнього міжсезоння, більшість новачків розчарувала і не затрималась у команді більше, ніж на півроку. У другому колі «сталь» неодноразово страждала від невиправданих суддівських рішень. Яскравим прикладом для всією України стала епопея з переграванням матчу з «Борисфеном», окрім того щонайменше в чотирьох виїзних матчах (зі «Спартаком» С, «Оболонню», «Нафтовиком» і «Зорею») помилки арбітрів приводили до очкових втрат команди. У підсумку команда посіла восьме місце.

Наступного сезону вийшла до 1/4 фіналу Кубка України. У середині сезону в команду прийшов новий тренер — Сергій Дірявка. У результаті команда посіла дев'яте місце в чемпіонаті першої ліги.

Чемпіонат 2007/2008 років для команди склався не вдало. Уже за 4 тури до кінця турніру команда вилетіла з першої ліги.

Склад команди[ред.ред. код]

Відповідно до офіційної заявки клубу на сайті ПЛ станом на 2 вересня 2017 року.
Позиція Гравець
1 Україна ВР Данило Рябенко
71 Україна ВР Герман Пеньков
77 Україна ВР Микита Зеленський
4 Україна ЗХ Богдан Мицик
15 Україна ЗХ Гліб Грачов
18 Україна ЗХ Олександр Тимчик
22 Україна ЗХ Артур Данієлян
33 Україна ЗХ Євгеній Ткачук
95 Україна ЗХ Микола Павлюк
3 Вірменія ПЗ Гор Малакян
7 Україна ПЗ Данило Книш
8 Україна ПЗ Мар'ян Мисик
10 Україна ПЗ Кирило Костенко
13 Україна ПЗ Дмитро Копитов
Позиція Гравець
14 Болгарія ПЗ Адамян Арам Ара
17 Україна ПЗ Орест Кузик
21 Вірменія ПЗ Едгар Малакян NYCS-bull-trans-K.svg
23 Україна ПЗ Михайло Месхі
44 Україна ПЗ Богдан Михайліченко
94 Україна ПЗ Максим Задерака
97 Україна ПЗ Андрій Якимів
11 Україна НП Юрій Климчук
16 Україна НП Артем Хоцяновський
27 Україна НП Олексій Щебетун
74 Україна НП Ігор Нехаєв
89 Сербія НП Неманья Обрадович
98 Україна НП Владислав Андрусенко
99 Україна НП Владислав Вакула

Турніри[ред.ред. код]

Чемпіонат СРСР[ред.ред. код]

Перемога 1978 року в чемпіонаті України серед колективів фізичної культури дозволила «Металургу» наступного року виступати у другій лізі чемпіонату СРСР. Усього команда провела у другій лізі 7 сезонів.

Виступи «Металурга» в чемпіонатах СРСР
Рік Ліга, зона, група I В Н П РМ О Місце
1979 Друга ліга, 2 зона 46 13 8 25 37−71 34 23 із 24
1980 Друга ліга, 5 зона 44 11 11 22 47−58 33 18 із 23
1981 Друга ліга, 5 зона 44 8 13 23 31−71 29 22 із 23
1982 Друга ліга, 6 зона 46 17 9 20 47−47 43 12 із 24
1983 Друга ліга, 6 зона 50 17 14 19 35−39 48 12 із 26
1984 Друга ліга, 6 зона, 2 група 24 4 7 13 23−38 15 11 із 13
Друга ліга, 6 зона, 13−26 місця 14 5 4 5 17−19 14 24 із 26
1985 Друга ліга, 6 зона, 2 група 26 5 4 17 20−45 14 13 із 14
Друга ліга, 6 зона, 15−28 місця 14 4 3 7 14−22 11 28 із 28
Усього 7 чемпіонатів 308 84 73 151 271−410 241

Найвище досягнення — 12-те місце в зоні в другій лізі в чемпіонатах 1982 і 1983 років.

Найбільші перемоги:

Найбільші поразки:

Кубок СРСР[ред.ред. код]

У Кубку СРСР команда провела 5 ігор. Перший матч у турнірі команда заводу імені Дзержинського зіграла вдома 18 липня 1936 року проти московської «Правди». Матч закінчився нульовою нічиєю. Наступного дня відбувся матч-перегравання, в якому москвичі перемогли 1:0. Наступного разу в Кубку команда брала участь у 1938 році. 10 травня «Сталь» удома переграла дніпропетровський «Технікум фізкультури» 7:0, а 15 травня — запорізький «Сільмаш» 4:1. А 20 травня у Дніпропетровську сталевари поступилися місцевому «Спартаку» 2:4. Це була остання гра команди в Кубках СРСР.

Виступи команди в Кубках СРСР
Рік Етап І В Н П РМ О
1936 1/64 фіналу 2 0 1 1 0−1 1
1938 1/64 фіналу 3 2 0 1 13−5 4
Всього 2 турніри 5 2 1 2 13−6 5

Найбільша перемога: 7:0 («Технікум фізкультури» Д, 10 травня 1938 року, Дніпродзержинськ)

Найбільша поразка: 2:4 («Спартак» Д, 20 травня 1938 року, Дніпропетровськ)

Чемпіонат України[ред.ред. код]

Перший матч у чемпіонатах України команда зіграла 22 липня 2001 року в Куп'янську проти місцевого «Осколу». Матч закінчився нульовою нічиєю.

Усього в чемпіонатах команда провела 16 сезонів. Найвище досягнення — 8 місце в Прем'єр-лізі.

Виступи «Сталі» в чемпіонатах України
Рік Ліга, зона, група I В Н П РМ О Місце
2001/2002 Друга ліга, група В 34 11 7 16 29−47 40 12 із 18
2002/2003 Друга ліга, група В 28 16 4 8 35−22 52 5 із 15
2003/2004 Друга ліга, група В 30 23 6 1 53−16 75 1 із 16
2004/2005 Перша ліга 34 14 7 13 42−47 49 9 із 18
2005/2006 Перша ліга 34 13 9 12 34−29 48 8 із 18
2006/2007 Перша ліга 36 15 8 13 42−37 53 9 із 19
2007/2008 Перша ліга 38 3 11 24 23−58 20 20 із 20
2008/2009 Друга ліга, група Б 34 21 7 6 62−29 70 3 із 18
2009/2010 Друга ліга, група Б 26 15 6 5 38−23 51 4 із 14
2010/2011 Друга ліга, група Б 22 10 7 5 32−18 37 4 із 12
2011/2012 Друга ліга, група Б 26 15 3 8 34−19 48 6 із 14
2012/2013 Друга ліга, групи Б та 4 32 15 4 13 63−40 49 2 із 5
2013/2014 Друга ліга 36 23 8 5 81−32 77 2 із 19
2014/2015 Перша ліга 30 17 9 4 45−21 60 2 із 16
2015/2016 Прем'єр-ліга 26 7 8 11 22−31 29 8 із 14
2016/2017 Прем'єр-ліга 32 11 8 13 27−31 41 8 із 12
Усього 16 чемпіонатів 500 231 112 157 662−500 805

Виступи в лігах:

Ліга У І В Н П РМ О
Прем'єр-ліга 2 58 18 16 24 49−62 70
Перша 5 172 62 44 66 186−192 230
Друга 9 270 151 52 67 427−246 505
Усього 16 500 231 112 157 662−500 805

Кубок України[ред.ред. код]

Перший матч у Кубку команда зіграла 10 серпня 2002 року вдома проти донецького «Шахтаря». Господарі програли 0:2. Наступного року команда знову вилетіла з Кубка на першому етапі, програвши 10 серпня 2003 року вдома луганській «Зорі» 1:2.

У сезоні 2004/2005 команда в 1/32 фіналу на виїзді переграла ФК «Бершадь» 3:1, а в 1/16 вдома поступилася донецькому «Металургу» 2:3.

У сезоні 2005/2006 років «Сталь» вийшла до 1/8 фіналу, обігравши в 1/32 фіналу «Житичі» 1:0 в Житомирі, а в 1/16 вдома перемігши «Волинь» 3:1. У 1/8 фіналу дніпродзержинці вдома поступилися київському «Арсеналу» 0:2.

Сезон 2006/2007 був найвдалішим для «Сталі»: команда дійшла до чвертьфіналу. У 1/32 фіналу команда в Обухові переграла боярський «Інтер» 5:0, в 1/16 фіналу вдома здолала «Зорю» 1:0 в додатковий час, а на наступному етапі в серії післяматчевих пенальті дніпродзержинці вдома переграли одноклубників з Алчевська 5:4 (основний час закінчився з рахунком 1:1). У чвертьфіналі «Сталь» двічі поступилася сімферопольській «Таврії»: 1:4 в Дніпродзержинську і 0:1 у Сімферополі.

У сезоні 2007/2008 команда вибула зі змагань в другому попередньому етапі, поступившись «Геліосу» в серії пенальті (основний час 2:2)

Наступного сезону команда розпочинала з першого попереднього етапу, де перемогла з рахунком 2:0 тернопільську «Ниву», а на наступному етапі поступилася з таким самим рахунком «Олександрії».

Виступи «Сталі» в Кубках України:
Рік Етап І В Н П РМ
2002/2003 1/32 фіналу 1 0 0 1 0−2
2003/2004 1/32 фіналу 1 0 0 1 1−2
2004/2005 1/16 фіналу 2 1 0 1 5−4
2005/2006 1/8 фіналу 3 2 0 1 4−3
2006/2007 1/4 фіналу 5 2 1 2 8−6
2007/2008 Другий попередній 1 0 1 0 2−2
2008/2009 Другий попередній 2 1 0 1 2−2
2009/2010 1/16 фіналу 2 1 0 1 1−4
2010/2011 1/16 фіналу 2 1 1 0 2−1
2011/2012 1/8 фіналу 4 3 0 1 8−7
2012/2013 1/16 фіналу 2 1 0 1 3−6
2013/2014 1/16 фіналу 2 1 0 1 2−2
2014/2015 1/8 фіналу 3 2 0 1 7−5
2015/2016 1/4 фіналу 5 2 1 2 7−10
Всього 14 турнірів 35 17 4 14 52−56

Найбільша перемога: 5:0 («Інтер», 11 серпня 2006 року, Обухів).

Найбільша поразка: 0:6 («Іллічівець», 23 вересня 2012 року, Дніпродзержинськ).

Аматорська ліга України і чемпіонат ААФУ[ред.ред. код]

За часів незалежності України команда двічі брала участь в чемпіонатах серед аматорів. У сезоні 1992/1993 команда посіла десяте місце у своїй групі. А в чемпіонату 2001 року — друге місце в групі на першому етапі, від участі у другому етапі команда відмовилась, оскільки заявилась у другу лігу чемпіонату.

Рік Ліга, група, зона І В Н П РМ О Місце
1992/1993 Аматорська ліга, 5 зона 26 6 11 9 30−30 23 10 з 14
2001 Чемпіонат ААФУ, 1 етап, 5 група 4 2 1 1 5−4 7 2 з 3
Всього 2 чемпіонати 30 8 12 10 35−34

Досягнення[ред.ред. код]

  • Переможець турніру команд другої ліги, група «В» у сезоні 2003/04 рр.
  • Чемпіон України серед колективів фізичної культури у 1978 році.
  • Срібний призер чемпіонату серед колективів фізкультури у 1938 та 1949 роках.
  • Чвертьфіналіст Кубка України 2006/2007 («Таврія», 1:4 та 0:1) та 2015/2016 («Дніпро» (Дніпропетровськ), 0:3 та 1:4).
  • Найвище досягнення в чемпіонаті України — 7-ме місце у Прем'єр-лізі в сезоні 2015/16.

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Генінсон: «Президентом „Сталі“ є Ісраелян». «UA-Футбол» (29 лютого 2016). Перевірено 29 лютого 2016.

Посилання[ред.ред. код]