Наріжна Ірина Лаврівна

Наріжна Ірина
Народилася	7 березня 1902(1902-03-07) Кобеляки, Полтавська губернія, Російська імперія
Померла	7 листопада 1978(1978-11-07) (76 років) Сідней, Австралія
Діяльність	поетеса
У шлюбі з	Симон Наріжний

|Примітки=

Наріжна Ірина Львівна (7 березня 1902, м. Кобеляки, нині Полтавська область — 7 листопада 1978, м. Сідней, Австралія) — українська письменниця, дружина Семена Наріжного.

Біографія

Народилася 7 березня 1903 року у Кобеляках на Полтавщині. Навчалась 1910–19 у Кобеляцькій гімназії, потім — у Полтавському ІНО. Друкувалася у газеті «Напередодні», журналах «Дажбог», «Вогні». 1922 року емігрувала до Чехо-Словаччини, де закін. філософський фкультет Празького університету (1926). Належала до Празької поетичної школи. Крім поезій писала ліричні поеми, фантастичні оповідання у віршах і дитячі твори, зокрема «Чи й до тебе, мій миленький, місяць в хату заглядав?» (1934), «І цареві треба вміти на хліб заробляти» (1941), «Як зла цариця предоброю стала», «Казка про князенків і крилатого коня» (обидва — 1942). Друкувалася в часописах «Світ дитини», «Дзвіночок», «Веселка», «Пробоєм». Окремими виданнями вийшли збірки віршів «Настрої» (Прага, 1936), в якій переважали мотиви ностальгії, самотності, замилування природою, та книга для дітей «Як Панас на узліссі кізку пас» (Гайденав, 1946).

Від 1951 р. мешкала в Австралії, публікувалася в діаспорній періодиці (альманах «Новий обрій», ж. «Нові дні» тощо), допомагала чоловікові у науковій і громадській праці.

Творчість

Автор збірки віршів «Настрої» (Прага, 1936), творів для дітей.

Окремі видання:

• Наріжна І. Настрої. Прага: Дніпрові пороги, б. р. 45 с.
• Наріжна І. Як Панас на узліссі кізку пас. Гайденав: Заграва, 1946.

Твори (ел. версія)

• Ірина Наріжна. Як Панас на узліссі кізку пас (дитяча поезія): https://chtyvo.org.ua/authors/Narizhna_Iryna/

Джерела

• Наріжна Ірина Лаврівна / Енциклопедія сучасної України: https://esu.com.ua/search_articles.php?id=71262
• Маланюк Є. Ірина Наріжна: Настрої // Вісниківство: Літературна традиція та ідеї. Науковий збірник. Вип. 2. Дрогобич: Посвіт, 2012. С. 376.
• Неврлий М. Празька поетична школа // Сучасність. 1991. № 7–8; Мушинка М. Музей визвольної боротьби України в Празі та доля його фондів. Мельбурн, 1996; К., 2005.
• Ільницький М. Поети Празької школи. Срібні сурми. К.: Смолоскип, 2009.
• Коцарев О. Еміграція слова: https://tyzhden.ua/Publication/4382
• Перебийніс О. Драма Музею визвольної боротьби України: https://www.istpravda.com.ua/columns/2021/02/15/158995/
• Українська діаспора: літературні постаті, твори, біобібліографічні відомості / Упорядк. В. Просалової. Донецьк: Східний видавничий дім, 2012. 516 с.
• Музей визвольної боротьби в Празі та доля його фондів: Історико-архівні нариси. Частина 3, 4: https://archives.gov.ua/ua/музей-в-празі-частина-3-4/
• Наріжний С. Українська еміграція. Прага, 1942 : https://diasporiana.org.ua/wp-content/uploads/books/2648/file.pdf
• Михайло СЛАБОШПИЦЬКИЙ. 25 поетів української діаспори: http://ukrlife.org/main/evshan/25poetiv4.html