Координати: 40°50′50″ пн. ш. 14°15′25″ сх. д. / 40.8472° пн. ш. 14.2569° сх. д. / 40.8472; 14.2569

Неапольський університет імені Федеріко II

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Неапольський університет

UNINA
Головний корпус університету
40°50′50″ пн. ш. 14°15′25″ сх. д. / 40.8472° пн. ш. 14.2569° сх. д. / 40.8472; 14.2569
Типгромадський університет і видавець відкритого доступу[d][2]
Країна Італія[2]
ГаслоAd Scientiarum Haustum et Seminarium Doctrinarum
Назва на честьФрідріх II
Засновано1224
ЗасновникФрідріх II
ПрезидентМассімо Марреллі
Студентів96 867 (2010)[1]
Співробітників4 535 (2006)
Членство у
  • ORCID[d][4][5], Асоціація університетів Європи[3], Netval Research Universities Networkd[6] і Партнерство Європейської Групи університетів Аеронавтики та Космосу
    • Складається зDepartment of Mathematics and Applications "Renato Caccioppoli"d, Department of Physics "Ettore Pancini"d і University of Naples Federico II Department of Lawd
    Мова викладанняіталійська
    ВипускникиCategory:University of Naples Federico II alumni
    АдресаНеаполь, Італія Італія
    СайтОфіційний сайт
    Мапа
    CMNS: University of Naples Federico II у Вікісховищі
    Запит «Неапольський університет» перенаправляє сюди; див. також Неапольський університет імені Фрідріха II.

    Неапольський університет (італ. Università degli Studi di Napoli Federico II) — університет, розташований в італійському місті Неаполі, один з найстаріших в Європі.

    Історія

    [ред. | ред. код]

    Неапольський університет є одним із найстаріших вищих навчальних закладів у Європі. Був заснований 5 червня 1224 року в Неаполі, як державний освітній заклад Королівства Сицилія. Університет носить ім'я імператора Священної Римської імперії Фрідріха II, під час перебування якого на престолі Неапольський університет прийняв перших студентів. Король, бажаючи децентралізувати навчання в Італії, пішов проти волі Папи Римського і Неапольський університет став першим університетом у Європі, що діяв без папської булли.

    У 2009/2010 навчальному році в Неапольському університеті навчалися понад 96 000 студентів.

    В університеті Неаполя викладали чотири тисячі викладачів, серед них більше двохсот професорів.

    Бібліотека університету, заснована в 1615 році, налічує понад вісімсот тисяч томів.

    За вісім століть свого існування університет дав освіту мільйонам студентів, чимало з яких помітно вплинули на історію Італії та Європи і всієї планети .

    Структура

    [ред. | ред. код]

    В університеті Неаполя є такі факультети:

    • факультети медицини та хірургії (17 інститутів і 14 клінік)
    • факультети математики, фізики та природничих наук (15 інститутів, у тому числі загальної біології і генетики, експериментальної фізики, теоретичної фізики, фізики Землі, математики)
    • факультети фармакології, інженерний (29 інститутів, у тому числі аеродинаміки, літакобудування, кораблебудування, машинобудування, прикладної геології, електрохімічний, електротехнічний, прикладної механіки)
    • архітектурний факультет (10 інститутів)
    • агрономічний факультет (11 інститутів)
    • ветеринарний факультет (6 інститутів)
    • юридичний факультет
    • економічний факультет
    • факультет філології
    • філософський факультет

    Примітки

    [ред. | ред. код]
    1. ↑ Informazioni Generali dal sito. Архів оригіналу за 18 липня 2011. Процитовано 23 червня 2011.
    2. ↑ а б Directory of Open Access Journals — 2003.
    3. ↑ а б в https://eua.eu/about/member-directory.html
    4. ↑ https://orcid.org/members/001G000001qlQMGIA2-universita-degli-studi-di-napoli-federico-ii
    5. ↑ https://web.archive.org/web/20231020113811/https://orcid.org/members
    6. ↑ https://web.archive.org/web/20220805081904/https://netval.it/chi-siamo/soci-netval/

    Література

    [ред. | ред. код]
    • Karl Hampe, Zur Gründungsgeschichte der Universität Neapel (Mitteilungen aus der Capuaner Briefsammlung V). Heidelberg 1924.(Sitzungsberichte der Heidelberger Akademie der Wissenschaften. Philos.-histor. Klasse. 14,10.)
    • Antonino Sambataro, Federico II e lo «studium» di Napoli. il potere, la cultura e il diritto in età normanno-sveva, Catania 1994.
    • Massimo Oldoni, La promozione della scienza. L'Università di Napoli. In: Intellectual Life at the Court of Frederick II Hohenstaufen, hrsg. v. William Tronzo, Washington 1994, S. 251–262
    • Michele Fatica, Il fondatore dell'università di Napoli. In: Federico II di Svevia. Stupor mundi, hrsg. v. Franco Cardini, Roma 1994, S. 119–142.

    Посилання

    [ред. | ред. код]
    Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Неапольський_університет_імені_Федеріко_II&oldid=40849412