Оксид нікелю(II)
Оксид нікелю(II) | |
---|---|
Систематична назва | Нікель(II) оксид |
Інші назви | монооксид нікелю |
Ідентифікатори | |
Номер CAS | 1313-99-1 |
Номер EINECS | 215-215-7 |
RTECS | QR8400000 |
SMILES | O=[Ni][1] |
InChI | InChI=1S/Ni.O |
Властивості | |
Молекулярна формула | NiO |
Молярна маса | 74,692 г/моль |
Зовнішній вигляд | сіро-зелені кристали |
Густина | 6,72 г/см³[2] |
Тпл | 1955 °C[2] |
Розчинність (вода) | нерозчинний |
Розчинність (кислоти) | розчинний |
Пов'язані речовини | |
Інші аніони | гідроксид нікелю(II) |
Якщо не зазначено інше, дані наведено для речовин у стандартному стані (за 25 °C, 100 кПа) | |
Інструкція з використання шаблону | |
Примітки картки |
Окси́д ні́келю(II), ні́кель(II) оксид — неорганічна бінарна сполука складу NiO. За звичайних умов є зеленуватими кристалами. У природі перебуває у вигляді мінералу бунзеніту. Оксид проявляє слабкі амфотерні властивості. Використовується як каталізатор та зелений пігмент.
Оксид нікелю(II) є доволі малопоширеною в природі сполукою. Він розповсюджений, головним чином, у вигляді мінералу бунзеніту.
Оксид нікелю отримують, перш за все, термічним розкладанням у вакуумі або атмосфері азоту його кисневмісних сполук (гідроксиду, нітрату, сульфату):
Іншим методом отримання оксиду NiO є окиснення сполук, наприклад, металевого нікелю або його сульфіду. Проте в даному випадку можуть утворюватися домішки інших оксидів нікелю (Ni2O3, Ni3O4, NiO2).
Оксид нікелю не взаємодіє з водою та не піддається окисненню. Він є амфотерним оксидом. Реагує з розведенимим кислотами (однак, після тривалого прокалювання стає майже не реакційноздатним). Більшість солей Ni2+ мають насичений зелений колір розчинів:
При спіканні взаємодіє із лугами та оксидами активних металів (наприклад, лужноземельних):
NiO розчиняється у концентрованому гідроксиді амонію, утворюючи координаційні сполуки. Атом Нікелю здатен координувати 4 або 6 лігандів:
Оксид відновлюється під дією водню та коксу до металевого нікелю:
Оксид нікелю широко використовується як зелений пігмент для керамічної промисловості, а також як каталізатор.
- CRC Handbook of Chemistry and Physics / D. R. Lide. — 86th. — Boca Raton (FL) : CRC Press, 2005. — 2656 p. — ISBN 0-8493-0486-5. (англ.)
- Рипан Р., Четяну И. Неорганическая химия: Химия металлов / В. И. Спицын. — М. : «Мир», 1972. — Т. 2. — 871 с. (рос.)
- Лидин Р. А., Молочко В. А., Андреева Л. Л. Химические свойства неорганических веществ / Р. А. Лидин. — 3-е. — М. : Химия, 2000. — 480 с. — ISBN 5-7245-1163-0. (рос.)