Олександр III (король Шотландії)
| Олександр III | |
|---|---|
| англ. Alexander III шотл. гел. Alasdair mac Alasdair | |
 | |
| Народився | 11 вересня 1241 або 4 вересня 1241 Роксбург |
| Помер | 26 березня 1286 (44 роки) або 19 березня 1286 (44 роки) Файф, Шотландія ·падіння з коняd |
| Поховання | Данфермлінське абатство |
| Країна | .svg){kind=small} Шотландське королівство |
| Діяльність | монарх |
| Знання мов | середньоанглійська[1] |
| Учасник | Війни за незалежність Шотландії |
| Посада | монархи Шотландії[d] |
| Рід | House of Dunkeldd |
| Батько | Олександр II[2] |
| Мати | Marie de Coucyd[2] |
| У шлюбі з | Margaret of Englandd[2] і Yolande of Dreuxd[2] |
| Діти | Margaret of Scotlandd[3], Alexander, Prince of Scotlandd[3] і David of Scotland, Prince of Scotlandd[3] |
 | |
Олександр ІІІ (англ. Alexander III; 4 вересня 1241 — 19 березня 1286) — король Шотландії з 1249, син Олександра ІІ. У 1263 після перемоги над норвезькими військами у Шотландсько-норвезькій війні він розширив свій вплив на Західні острови, що раніше перебували під владою Норвегії. Він зміцнив вплив центрального шотландського уряду.
Через малолітство Олександра ІІІ, загострилася боротьба за владу між придворними угрупованнями. Спочатку гору брав граф Етол Алан Доруард, але у 1252 році його було вигнано. Проти нього виступали представники роду Комінів графи Ментейт та Бахан, а також очільник шотландської церкви єпископ Сент-Ендрюсу. Але врешті король подорослішав, і за підтримки нового органу — шотландського парламенту, здобув повноту влади. Англійці йому не заважали, оскільки були зайняті черговою баронською смутою та громадянською війною.
На початку правління Олександр ІІІ енергійно просувався на захід, роблячи васалами вождів Ближчих Гебрид і неухильно тиснучи на нащадків короля Островів Сомерледа, вимагаючи визнання своєї влади. У 1263 році король Норвегії Гокон IV вирішив остаточно припинити шотландські зазіхання — висадився з військом на західному узбережжі. Битва біля Ларгсу принесла перемогу шотландцям, очоленим Олександром Стюартом. Король Гакон невдовзі помер на Оркнеях. Його син Маґнус Гаконсон визнав факт шотландської переваги та віддав у 1266 році за Пертською Угодою усі Гебриди та острів Мен.
Решта правління Олександра ІІІ позначена стабільністю та миром. Подальші негаразди часів англійської агресії та тривалих Війн за незалежність неодноразово змушували шотландців з ностальгією згадувати золоту добу доброї пам'яті короля Олександра. Коріння наступної нестабільності полягало в тому, що король пережив усіх своїх дітей, і єдиною його спадкоємицею на момент його смерті через падіння з коня у 1286 році була трирічна онука Маргарет «Норвезька Діва», донька норвезького короля Еріка II, тому країною 6 років правили Хранителі Шотландії.
- ↑ Identifiants et Référentiels — ABES, 2011.
- ↑ а б в г Kindred Britain
- ↑ а б в Lundy D. R. The Peerage
- Alexander III на djhooker.com [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.]
- Alexander III [Архівовано 4 липня 2014 у Wayback Machine.] (англ.)
|
Це незавершена стаття про монарха, династію чи її представника (представницю). Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
| Попередник Олександр II |
|
Король Шотландії 1249 —1286 |
|
Наступник Маргарет I |
|
