Олійник Леонід Васильович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Леонід Васильович Олійник
Народився17 листопада 1910(1910-11-17)
Савинки
Померневідомо
Діяльністьісторик
Alma materЛуганський педагогічний інститут
Галузьісторія
ЗакладІнститут історії АН УРСР
Вчене званнястарший науковий співробітник
Науковий ступінькандидат історичних наук

Леонід Васильович Олійник (17 листопада 1910, Савинки — ????) — дослідник історії України середніх віків, історик-краєзнавець.

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився 17 листопада 1910 року в селі Савинках (нині Корюківського району Чернігівської області). У 19301933 роках навчався в Чернігівському інституті народної освіти, який не закінчив. 1933 року поступив до аспірантури Харківського інституту української культури, але в зв'язку з його ліквідацією в 1934 році був звільнений від навчання. У 19341959 роках викладав історію в педагогічному училищі та педагогічних інститутах (у 19411944 роках — в евакуації), в тому числі у 19481956 роках — завідувач кафедрою історії України Ніжинського педагогічного інституту. У 19401941 і 19451947 роках, без відриву від виробництва, був аспірантом Інституту історії АН УРСР.

У 1947 році під керівництвом члена-кореспондента АН УРСР М. Н. Петровського захистив кандидатську дисетрацію на тему: «Повстання полтавського полковника Мартина Пушкаря (1657—1658 рр.)», проте у 1959 році, на підставі того, що не мав документу про закінчену вищу освіту, був позбавлений наукового ступеня кандидата історичних наук. У 1960 році закінчив історичний факультет Луганського педагогічного інституту. 1964 року ВАК СРСР на основі рішення Об'єднаної ради суспільних наук АН УРСР після повторного захисту надав науковий ступінь кандидата історичних наук за роботу «Спільна боротьба українського та російського народів проти польсько-шляхетської агресії (1654—1667 рр.)».

У 19601964 — редактор-організатор «Українського історичного журналу», у 19641973 роках — молодший науковий співробітник, старший науковий співробітник відділу історії міст і сіл Української РСР, 19731974 роках — старший науковий співробітник відділу історії феодалізму Інституту історії АН УРСР.

Праці

[ред. | ред. код]

Опублікував близько 50 праць. Серед них:

  • Украинская ССР в со-звездии братских республик Советского Союза. — Київ, 1972;
  • В Радянськім Союзі ти щастя знайшла. — Київ, 1972;
  • Селянський рух на Чернігівщині в 1905—1907 рр. — Київ, 1959.

Література

[ред. | ред. код]
  • Вчені Інституту історії України: Біобібліографічний довідник / Серія «Українські історики». — Випуск 1. — Київ, 1998.