Оредеж (річка)
| Оредеж | |
|---|---|
 | |
| 59°01′50″ пн. ш. 30°31′40″ сх. д. / 59.030555555556° пн. ш. 30.527777777778° сх. д. | |
| Витік | |
| • координати | 59°25′26″ пн. ш. 29°47′06″ сх. д. / 59.4239° пн. ш. 29.785° сх. д. |
| Гирло | Lugad |
| • координати | 58°48′42″ пн. ш. 29°58′37″ сх. д. / 58.8117° пн. ш. 29.9769° сх. д. |
| Країни: |  Росія[1] |
| Регіон | Ленінградська область |
| Довжина | 192 км |
| Площа басейну: | 3220 км² |
| Середньорічний стік | 20 м³/с |
| Притоки: | Andolovkad, Orlinkad, Stary Oredezhd, Chyornayad, Tyosovad, Kremenkad, Suydad, Onzad і Cheryomenkad |
 | |
 Медіафайли у Вікісховищі | |
Оредеж (рос. Оредеж, іжор. Oredeža, інші назви — Ориде, Аредеж, Уредеж, Рядеж, Осередеш[2]) — річка на південному заході Ленінградської області, права притока річки Луги. Довжина — 192[3] км, середня ширина русла — 25–30 м, глибина — 1,5–2 м. Площа басейну — 3220 км².
Верхня течія зарегульована карстом і греблями колишніх ГЕС, нижня течія судноплавна. Вкривається кригою в кінці листопаду — на початку січня, скресає в квітні.
Оредеж у верхній частині має дуже холодну й цупку воду; починаючи від Чикінського озера вода стає теплішою і м'якшою. У селищі Даймище спостерігається зосередження червоних девонських пісковиків, які є визитівкою річки Оредеж. Також спостерігається розчленування багатьма старицями в глибокій долині; фарватер тягнеться вздовж берегів Оредежа. У районі селищ Грязно й Старосіверськ зустрічаються кам'янисті ділянки. Середня течія річки протікає у низовинах, утворюючи озера Антоново, Дорогань і Хвойлово (Хвойне).
Вода Оредежа радіоактивна й має цілющі властивості, за хімічним складом відноситься до гідрокарбонатного класу (група кальцію), слаболужна, мінералізація — 180—280 мг/л. Швидкість течії — у середньому 0,1 м/с; максимальна середньомісячна температура води (за даними багаторічних спостережень у Вириці) — 19,1 °C, кольоровість — 55-152°, прозорість у верхній течії досягає 3,5 м і більше.
Оредеж протікає територіями Волосовського, Гатчинського й Лузького районів. На берегах Оредежа розташовані населені пункти: Даймище, Батово, Рождествено, Вира, Сіверський, Білогорка, Вириця, Міни, Торковичі та інші. Недалеко від впадання річки в Лугу (3 км від правого берега Оредежа) знаходяться однойменні селище і залізнична станція.
Основні притоки: Суйда, Кременка, Тесова.
Витоки річки знаходяться на території регіональних комплексних геологічних пам'яток природи урочища Донцо й селища Білогорка, де зустрічаються скам'янілі останки панцирних риб та інших тварин, а також відслонення девону і штольні у селах Ям-Тесово й Борщово. На річці Оредеж знаходиться городище Надбєльє, що має паралелі з культурою поселення Поволховья у IX–першій половини X століття[4]. У верхній течії планується створення природно-історичного парку «Верхній Оредеж» площею 154 тис. га, призначений для туристів[5]. Територія цікава для любителів полювання, рибної ловлі, історії та етнографії. На берегах річки розташовані численні дитячі оздоровниці і бази відпочинку.
Оредеж уперше згадується 1240 року і повязаний з новгородсько-орденським конфліктом; походження назви незрозуміла. Існує версія водського походження назви, що означає «голову коня» (Лбовський, 1948)[6]. У середні віки Оредеж було включено в систему водних комунікацій, у XVIII — першій половині XX століття річку використовували як сплав лісу. 1948 року в верхній течії річки створили каскад гідроелектростанцій: Даймищенська, Рождественська, Сіверська (головна станція каскаду) і Белогорська (Новосіверська). Згодом до каскаду додалися Виріцька й Нижньооредежська ГЕС; 1973 року всі станції на річці Оредеж були закриті.
Згідно з дореволюційними відомостями, річка Оредеж бере початок із озерця біля села Велике Заріччя (нині — Волосовський район), проте творцями Державного водного кадастру витоком річки були оголошені джерела-понори поблизу села Село як віддалена точка водної системи, що збільшило довжину Оредежа на кілька кілометрів.
За даними державного водного реєстру Росії річка відноситься до Балтійського басейнового округу, водогосподарський ділянка річки — Луги, річний підбасейн відсутній. Належить до річкового басейну річки Нарва (російська частина басейну)[3].
Код об'єкта в державному водному реєстрі — 01030000512102000025828[3].
-
Річка Оредеж у с. Велике Заріччя -
Річка Оредеж біля колишнього будинку відпочинку Лісове (Білогірське водосховище) -
Річка Оредеж у Старосіверській -
Геологічні відслонення в с. Сіверський -
Сіверське водосховище -
Вирицьке водосховище -
Панорама річки Оредеж у селищі Вириця -
Річка Оредеж. Фотографія С. М. Прокудіна-Горського, 1905 рік
- ↑ GEOnet Names Server — 2018.
- ↑ «Карта Санкт-Петербургской губернии содержащей Ингерманландию, часть Новгородской и Выборгской губернии», 1770 год. www.aroundspb.ru (рос.). Архів оригіналу за 27 квітня 2020. Процитовано 29 серпня 2019.
- ↑ а б в ОРЕДЕЖ / Державний водний реєстр Російської Федерації. Постанова Уряду РФ № 253 від 28 квітня 2007 року. (рос.)
- ↑ С. Л. Кузьмин. Памятники конца I тыс. н. э. в Лужско-Оредежском междуречье (к проблеме формирования древнерусской культуры в западных районах Новгородской земли).
- ↑ Энциклопедия «Культура Ленинградской области». «Верхний Оредеж», природно-исторический парк. www.enclo.lenobl.ru (рос.). Процитовано 29 серпня 2019.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання) - ↑ У истоков Оредежа. history-gatchina.ru (рос.). Процитовано 29 серпня 2019.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
- «Туристская водная энциклопедия». Архів оригіналу за 26 вересня 2002.