Орел Анатолій Костянтинович
| Орел Анатолій Костянтинович | |
|---|---|
| Народився |
16 лютого 1943 (81 рік) Вінниця, Українська РСР, СРСР |
| Країна |
 СРСР Україна |
| Діяльність | дипломат |
| Alma mater | Військовий університет Міністерства оборони Російської Федераціїd |
| Партія | КПРС і Партія регіонів[1] |
| Нагороди |
   |
Анато́лій Костянти́нович Оре́л (16 лютого 1943, м. Вінниця) — український державний діяч, дипломат. Зрадник України.
Дипломатичний ранг — Надзвичайний і Повноважний Посол. Перший Посол незалежної України в Італії.
Біографія[ред. | ред. код]
1962—1964 служба в армії.
1964—1965 навчання у Військовому інституті іноземних мов.
1966—1969 перекладач Посольства СРСР в Індонезії.
1969—1974 навчання у Військовому інституті іноземних мов.
З 1974 по 1988 — викладач, старший викладач Військового інституту іноземних мов.
З 1988 по 1990 — референт Міжнародного відділу ЦК КПРС.
З 1991 по 1992 — радник посольства СРСР в Італії.
З 03.1992 по 12.1997 — Надзвичайний і Повноважний Посол України в Італійській Республіці, Надзвичайний і Повноважний Посол України на Мальті за сумісництвом.
З 01.1998 по 08.1999 — заступник Міністра закордонних справ України.
З 08.1999 по 01.12.2001 — заступник Глави Адміністрації Президента України — керівник Головного управління з питань зовнішньої політики Адміністрації Президента України, секретар Державної ради.
З 2001 по 2003 — Постійний Представник України в ЮНЕСКО.
З 2003 по 01.07.2004 — заступник Глави Адміністрації Президента України — Керівник Головного управління з питань зовнішньої політики Адміністрації Президента України, секретар Державної ради.
З 07.2004 по 15.02.2005 — Надзвичайний і Повноважний Посол України в Італійській Республіці. Постійний представник України при Продовольчій та сільськогосподарській організації (ФАО) ООН за сумісництвом.
З 12.2004 по 15.02.2005 — Надзвичайний і Повноважний Посол України на Мальті за сумісництвом.
З 12.2004 по 15.02.2005 — Надзвичайний і Повноважний Посол України в Сан-Марино за сумісництвом.
З 2008 — Генеральний директор Центру міжнародних та порівняльних досліджень (президент Леонід Кожара, колишній член Партії Регіонів).
Нагороди[ред. | ред. код]
- Командорський хрест із зіркою ордена святого Григорія Великого (Ватикан, 11 грудня 2001)[2][3]
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ https://malaysia.mfa.gov.ua/en/news/9180-delegaciji-ukrajini-na-choli-iz-zastupnikom-kerivnika-departamentu-mizhnarodnih-zvjazkiv-partiji-regioniv-ukrajini-akorlom-vzyala-uchasty-u-mizhnarodnomu-forumi-konflikti-ta-primirennya-
- ↑ Acta Apostolicae Sedis, 2002. — P. 705. (італ.)
- ↑ Папа Римський видав ордени Литвину, Радченку, Дагаєву і т.д. Українська правда. Процитовано 10 квітня 2018.
Література[ред. | ред. код]
- Матвієнко В. Орел Анатолій Костянтинович // Українська дипломатична енциклопедія: У 2-х т. /Редкол.: Л. В. Губерський (голова) та ін. — К. : Знання України, 2004. — Т. 2. — 812 с. — ISBN 966-316-045-4.
Посилання[ред. | ред. код]
- «Крах догм» Анатолій Орел «Дзеркало тижня. Україна» № 20, 03 червня 2011
- «Компас вказує на схід?» Анатолій Орел УНІАН
| ||||||||
- Народились 16 лютого
- Народились 1943
- Уродженці Вінниці
- Члени КПРС
- Члени Партії регіонів
- Кавалери ордена Дружби (Російська Федерація)
- Командори із зіркою ордена Святого Григорія Великого
- Офіцери ордена Великого князя Литовського Гядиминаса
- Українські дипломати
- Посли України в Італії
- Посли України на Мальті
- Посли України в Сан-Марино
- Представники України в ЮНЕСКО
- Заступники Міністра закордонних справ України