Очікує на перевірку

П'яні вовки (мультфільм)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
П'яні вовки
Видмальований
РежисерІполит Лазарчук
СценаристСтепан Олійник
ОператорГригорій Островський
КомпозиторАнтон Муха
ХудожникиВ. Диман
Л. Гриценко
КінокомпаніяКиївнаукфільм
Моваукраїнська
російська
КраїнаУРСР УРСР
СРСР СРСР
Рік1962

П'яні вовки  — анімаційний фільм Творчого об'єднання художньої мультиплікації студії Київнаукфільм.

Екранізація віршованого фейлетону Степана Олійника.

Мультфільм озвучено російською мовою[1][2][3].

Режисером Іполитом Лазарчуком. Автор сценарію: Степан Олійник. Художник-постановник: Євген Сивоконь (деякі сперечаються, що то В. Диман чи Л. Гриценко). Оператор: Григорій Островський. Композитор: Антон Муха. У ролях: Галина Бабенко, Олександр Райданов.

Мультфільм розповідає про шкоду алкоголю.

Сюжет

[ред. | ред. код]

Самогонщик Кондрат влаштував свою «кухню» подалі від людських очей, у лісі. Коли він відучився, залишивши наповнену міцною вологою бочку, два вовки — молодий, зелений (він у фільмі дуже вдалий і розфарбований зеленою фарбою), і материй, сірий, — куштують варево, напиваються і п'яні мертві відразу засинають. Кондрат із прибутком. Він везе додому самогон та двох вовків, заздалегідь підраховуючи бариші.

Посередині села сплячі та прив'язані до воза вовки приходять до тями.

Переполох... Мчить воз із переляканим Кіндратом, якого кусають вовки, скачуть з невластивою ним швидкістю, впряжені в воз бики, і їх нарешті ледь наздоганяє міліцейська машина. Усі виявляються по належних місцях. Вовки – у клітці. Кіндрат-самогонник теж за ґратами.

Мультфільм розповідає про шкоду алкоголю.

Творці

[ред. | ред. код]

Дивись також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Лазарчук Іполит Андронікович // Енциклопедія вітчизняної мультиплікації / Упоряд. С. В. Капков - М.: Алгоритм-книга, 2006 - с. 385-386 - 816 с. - 3000 прим. - ISBN 978-5-9265-0319-4
  2. Лазарчук Іполит Андронікович // Кіно. Енциклопедичний словник / Упоряд. С. І. Юткевич - М.: Радянська енциклопедія, 1987 - с. 225 - 640 с. — 100000 прим.
  3. Лазарчук Іполит Андронікович Архівовано червень 11, 2024 на сайті Wayback Machine. // Енциклопедія сучасної України

Джерела

[ред. | ред. код]