Палац Кінських
| Палац Кінських | |
|---|---|
|
| |
  Палац Кінських Палац Кінських (Австрія) | |
| Країна |
 Австрія[1][2] |
| Територіальна одиниця | Внутрішнє місто[1][2] |
| 48°12′41″ пн. ш. 16°21′49″ сх. д. / 48.21150000002777603° пн. ш. 16.36380000002777990° сх. д.Координати: 48°12′41″ пн. ш. 16°21′49″ сх. д. / 48.21150000002777603° пн. ш. 16.36380000002777990° сх. д. | |
| Стиль | бароко |
| Архітектор | Йоган Лукас фон Гілдебрандт |
| Час заснування | 1713 |
| Сучасний стан | пам'ятка культурної спадщини[d][1] |
 | |
 Палац Кінських у Вікісховищі | |
Палац Кінських (нім. Palais Kinsky) — бароковий палац у центрі Відня, Австрія. Спочатку він був побудований для графа Віріха Філіпа фон Дауна, командира гарнізону, чий син Леопольд став фельдмаршалом імператриці Марії Терезії. Пізніше палац купила богемська родина Кінських, і його іноді називають Палацом Даун-Кінських.
Історія[ред. | ред. код]
Палац був замовлений графом Віріхом Філіпом фон Дауном, а будівництво розпочалося у 1713 році під керівництвом архітектора Йоганна Лукаса фон Гільдебрандта.[3] 7 травня 1763 року в палаці народився князь Юзеф Понятовський, польський генерал і маршал Франції.[4]
Палац має жовто-білий фасад і багато оздоблені сходи з фресковими стелями, дзеркалами і статуями. У 1784 році він був проданий шляхетській родині Кінських. Матильда Кінська успадкувала палац і вийшла заміж за аргентинця: пана Мартінеса де Хоса. У 1960-х роках палац став посольством Аргентини на десять років.
Палац Кінських зазнав реконструкції наприкінці 1990-х років і був відновлений до свого попереднього вигляду. Кімнати мають барокові фрескові стелі та дорогі паркетні підлоги. Палац використовується для проведення аукціонів (Auktionshaus im Kinsky) та прийомів, в ньому розташовані магазини та ресторан Freyung 4. Він також використовувався для переговорів про остаточний статус між Сербією та Косово в рамках перемовин, спонсорованих Євросоюзом.
Галерея[ред. | ред. код]
-
Фасад Палацу Кінських -
Парадний вхід -
Герб -
Інтер'єр у стилі бароко -
Фрескова стеля над парадними сходами
Джерела[ред. | ред. код]
- Wilhelm G. Rizzi, Hellmut Lorenz, Wolfgang Prohaska, Amisola AG (ed.). Palais Daun-Kinsky - Wien, Freyung. Johann Lehner GmbH Verlagsbüro, Vienna. 2001. ISBN 3-901749-22-5
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в Wiki Loves Monuments monuments database — 2017.
- ↑ а б archINFORM — 1994.
- ↑ Palais Events website - Palais Kinsky [Архівовано 2016-05-25 у Wayback Machine.]
- ↑
Bain, Robert Nisbet (1911). . У Hugh Chisholm (ред.). // Encyclopædia Britannica (11th ed.). Т. V. 22. Cambridge University Press. с. 61. (англ.)
|
