Пек Ту Джин
| Пек Ту Джин | |||
 | |||
| |||
|---|---|---|---|
| 9 жовтня 1952 — 17 червня 1954 | |||
| Президент: | Лі Синман | ||
| Попередник: | Чан Тхек Сан | ||
| Наступник: | Пьон Йон Тхе | ||
| |||
| 20 грудня 1970 — 4 червня 1971 | |||
| Президент: | Пак Чон Хі | ||
| Попередник: | Чон Іль Гвон | ||
| Наступник: | Кім Джон Пхіль | ||
| Народження: |
7 жовтня 1908 Sinchon Countyd, Провінція Хванхе, Корейська імперія | ||
| Смерть: |
5 вересня 1993 (84 роки) Сеул, Південна Корея | ||
| Країна: | Південна Корея | ||
| Релігія: | Неоконфуціанство | ||
| Освіта: | Університет Хітоцубасі | ||
| Партія: | Демократична республіканська партіяd | ||
| Нагороди: |  | ||
.svg)
Пек Ту Джин (кор. 백두진, 白斗鎭, Baek Du-jin, Paek Tujin; 7 жовтня 1908 — 5 вересня 1993) — корейський економіст і політик, двічі займав пост прем'єр-міністра Республіки Корея.
Здобув економічну освіту. Від 1948 року обіймав посаду директора з міжнародних зв'язків Банку Кореї. 1951 року став виконувачем обов'язків генерального директора Державного казначейства. В жовтні 1952 року після відставки Чан Тхек Сана очолив уряд. Вийшов у відставку менше, ніж за два роки.
Після того був депутатом парламенту 7-10-го скликань, при чому в двох останніх займав пост спікера. У серпні 1968 року як спеціальний посланець відвідав Бірму. ВУ грудні 1970 року знову зайняв пост прем'єр-міністра й вийшов у відставку в червні наступного року.
Після відставки Пек Ту Джина обрали головою Азійської парламентської федерації. Від 1971 до 1984 року він обіймав посаду радника в міністерстві сільського господарства, інфраструктури й транспорту. 1979 року Пек став головою Корейсько-японського комітету з питань співробітництва.
Від 1984 року припинив безпосередню участь у політичному житті країни. Натомість він займався викладацькою та публіцистичною діяльністю, його залучали експертом до роботи різних державних і партійних органів, зокрема до роботи Конституційної асамблеї 1991 року.
Помер у вересні 1993 року.
2008 року Пек Ту Джина було включено до переліку з 32 осіб, хто створив фундамент сучасної Південної Кореї[1].
- ↑ 혼돈의 해방공간서 자유민주주의 초석을 놓다 (кор.) . 22 серпня 2008. Архів оригіналу за 29 липня 2019. Процитовано 12 липня 2020.
- Профіль на сайті Національної асамблеї (кор.) . Архів оригіналу за 12 липня 2020. Процитовано 12 липня 2020.
| 1948-1954 |  | |
|---|---|---|
| Від 1960 | Хо Джон • Чан Мьон • Чан До Йон • Сон Йо Чхан • Пак Чон Хі • Кім Хьон Чхоль • Чхве Ду Сон • Чон Іль Гвон • Пек Ту Джин • Кім Джон Пхіль • Чхве Гю Ха • Сін Хьон Хвак • Пак Чхун Хун • Нам Док У • Ю Чхан Сун • Кім Сан Хьоп • Чін Ий Джон • Сін Бьон Хьон • Но Сін Йон • Лі Хан Гі • Кім Джон Ньоль • Лі Хьон Дже • Кан Йон Хун • Но Дже Бон • Чон Вон Сік • Хьон Син Джон • Кім Йон Сам • Лі Хве Чхан • Лі Йон Док • Лі Хон Гу • Лі Су Сон • Го Гон • Кім Джон Пхіль • Пак Тхе Джун • Лі Хан Дон • Чан Сан • Чан Де Хван • Кім Сок Су • Го Гон • Лі Хе Чхан • Хан Мьон Сук • Хан Док Су • Хан Син Су • Чон Ун Чхан • Кім Хван Сік • Чон Хон Вон • Лі Ван Гу • Хван Кьо Ан • Ю Іль Хо • Лі Нак Йон • Чон Се Гюн • Кім Бу Гьом • Хан Док Су | |
