Петер Лілієнталь

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Петер Лілієнталь
нім. Peter Lilienthal
Дата народження27 листопада 1929(1929-11-27)
Місце народженняБерлін, Німеччина
Дата смерті28 квітня 2023(2023-04-28) (93 роки)
Місце смертіМюнхен, Німеччина
ГромадянствоНімеччина Німеччина
Професіярежисер, сценарист, продюсер, актор
Кар'єра1958 — наш час
Напрямнове німецьке кіно
ЧленствоБерлінська академія мистецтв
НагородиЗолотий ведмідь (1979)
IMDbID 0510245
peter-lilienthal.de

Петер Лілієнталь (нім. Peter Lilienthal, 27 листопада 1929, Берлін — 28 квітня 2023, Мюнхен)[1] — німецький кінорежисер, сценарист, актор і кінопродюсер, один з представників нового німецького кіно 1960—1970-х років.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Петер Лілієнталь народився у сім'ї театральних художників, що у 1939 році емігрувала до Уругваю. Закінчив гімназію, а потім університет в Монтевідео, де займався в студентському кіноклубі, почав знімати короткометражні фільми. У 1961 поступив до Берлінського художнього університету, у 1959 році зняв перший власний фільм (документальний). Працював на радіо. Знявся у фільмі Віма Вендерса Американський друг (1977). Працював в документальному і ігровому кіно, на телебаченні, перша ігрова стрічка — історичний телевізійний фільм про італійського анархіста початку XX ст. Ерріко Малатесте (1969). Багато фільмів Лілієнталя зроблено поза Німеччиною, не в Німеччині (зокрема в Латинській Америці) розвиваються і сюжети цих фільмів («В країні все спокійно», 1976; «Повстання», 1980 та ін.). Нерідко він звертався до творів латиноамериканських письменників.

Обрана фільмографія

[ред. | ред. код]
Режисер
Актор
  • 1970 — Місце злочину, телесеріал / Tatort — Карлос
  • 1977 — Американський друг / Der amerikanische Freund — Марканджело
  • 1979 — Міло-Міло / Milo-Milo
  • 1992 — Друга батьківщина: Хроніка мололодости / Die Zweite Heimat — Chronik einer Jugend
  • 2002 — Старбак Хольгер Майнс / Starbuck Holger Meins

Педагогічна діяльність

[ред. | ред. код]

Викладав в Кельнській художній школі аудіовізуальних комунікацій, в Німецькій академії кіно і телебачення (Берлін).

Визнання

[ред. | ред. код]

Золотий ведмідь та ще дві премії Берлінського МКФ (1979) за фільм про Голокост «Давид», та інші нагороди.

Література

[ред. | ред. код]
  • Philips K. New German filmmakers: from Oberhausen through the 1970s. New York: Ungar Pub. Co., 1984
  • Eder K. Peter Lilienthal. München: Goethe-Institut, 1984
  • Töteberg M. Befragung eines Nomaden. Frankfurt/Main: Verlag der Autoren, 2001

Примітки

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]