Координати: 51°36′29.000000099987″ пн. ш. 32°0′47.000000099991″ сх. д. / 51.60806° пн. ш. 32.01306° сх. д. / 51.60806; 32.01306

Покровська церква (Синявка)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Покровська церква
51°36′29.000000099987″ пн. ш. 32°0′47.000000099991″ сх. д. / 51.60806° пн. ш. 32.01306° сх. д. / 51.60806; 32.01306
Країна Україна
РозташуванняЧернігівська область
Корюківський район
Менська міська громада
Синявка
Типпам'ятка і церква
Матеріалдерево
Дата заснування1775

Покровська церква. Карта розташування: Україна
Покровська церква
Покровська церква
Покровська церква (Україна)
Мапа
CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Покровська церква — православний храм, пам'ятка архітектури та історії національного значення у Синявці.

Історія

[ред. | ред. код]

Постановою Ради Міністрів УРСР від 06.09.1979 № 442 «Про доповнення списку пам'яток містобудування і архітектури Української РСР, що перебувають під охороною держави» надано статус «пам'ятник архітектури республіканського значення» з охоронним № 1783[1].

Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2012 № 929 «Про занесення об'єктів культурної спадщини національного значення до Державного реєстру нерухомих пам'яток України» надано статус «пам'ятника архітектури та історії національного значення» з охоронним № 250049-Н[2]. Тим самим об'єкт виключається зі Списку пам'яток архітектури Української РСР, які перебувають під охороною держави.

Встановлено інформаційну дошку.

Покровська церква — приклад народної дерев'яної монументальної архітектури Лівобережної України XVII—XVIII століть із трьох зрубів періоду бароко. Збереглася переважно у споконвічному вигляді, крім частково зміненого інтер'єру. Є ряд особливостей у конструкції. Поруч розташована могила українського кобзаря Петра Ткаченка.

Споруджена 1775 року (за іншими даними в 1706 році[3]) на кошти П. Юницького.

Дерев'яна (сосна), шальована, триголова з 1-2- заломними (уступи) верхами, тридольна (трьохзрубна — 3 об'єми) по осі захід-схід: чотиригранний бабинець (притвор), восьмигранний неф і шестигранний вівтар. Північний і південний приділи, тамбур перед вхідними дверима бабинця були добудовані пізніше. Також з'явилися хори у бабині. Неф перекритий вісімком із двома заломами (уступами) над яким главка (барокової форми) на гухому ліхтарі. Восьмерик має віконні отвори по сторонах світла у вигляді хрестів. Бабинець і вівтар увінчуються однозаломними верхами над якими головки на ліхтарі. Інтер'єр був змінений: ліхтар центрального зрубу зашитий, з'явилися хори в бабинці, більша частина отвору між нефом і бабинцем була зашита. Жорсткості конструкції надають ригелі, прикрашені різьбленням. На рівні верхніх вінців західна і східна грані нефа з'єднується паралельно розташованими двома врубаними брусами, які з висотою врубаються в межі першого залому, утворюючи з півночі та півдня пазухи з трапецієподібними отворами. Західні двері прикрашені різьбленими наличниками.

Церква була передана релігійній громаді.

Галерея

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Про доповнення списку пам'яток містобудування і архітектури Української РСР, що перебувають під охороною держави. Архів оригіналу за 12 квітня 2021. Процитовано 22 березня 2021.
  2. Про занесення об'єктів культурної спадщини національного значення до Державного реєстру нерухомих пам'яток України 10.10.2012 № 929. Архів оригіналу за 3 лютого 2022. Процитовано 3 лютого 2022.
  3. Памятники градостроительства и архитектуры Украинской ССР, т.4, с.313

Література

[ред. | ред. код]
  1. Чернігівщина: Енциклопедичний довідник, К.: УРЕ і м. М. П. Бажана, 1990. — с. 639—641 ПОКРОВСЬКА ЦЕРКВА
  2. Пам'ятники містобудування та архітектури Української РСР, т.4, с.313