Політична карикатура

Комікси
Словесна бульбашка
Дослідження коміксу
Термінологія Історія
Методи
Сторінка гумору Фотокомікс
Формати
Книга коміксів Стрип Цифровий комікс М'яка обкладинка Графічний роман Політична карикатура Вебкомікс Вебтун
Спільнота
Нагороди Колекціювання Видавництва Бестселери
Комікси

У 1922 році вперше була вручена Пулітцерівська премія в номінації «Карикатура». Першим її удостоївся американець Роллін Кірбі за карикатуру під назвою «Дорога на Москву».

Політична карикатура — малюнок який зазвичай містить текстовий коментар, сюжет якого, як правило, пов'язаний з поточними, в основному політичними подіями або особистостями. Художня майстерність у таких зображеннях поєднується з гіперболою і сатирою, щоб висміяти і привернути увагу влади та суспільства до корупції та інших соціальних проблем.

Історія

Походження

Першими зразками політичної карикатури є мальовничі сатири Вільяма Гоґарта. Його картини поєднували критику негативних соціальних явищ з послідовними художніми сценами. Часто його мішенню ставала корупція в британській політиці на початку XVIII століття. Однією з перших карикатур-гравюр була його робота під назвою «бульбашка Південних морів» про крах фондового ринку в 1720 році.

Розвиток

Свого бурхливого розвитку політична карикатура зазнала в другій половині XVIII століття — особливо в період Великої Французької революції — силами англійських художників, такими як Джеймс Гілрей та Томас Роулендсон. Об'єктом їх критики стала правляча верхівка країни, а пізніше діячів Французької революції та Наполеона.

Сатиричні журнали

Мистецтво політичної карикатури отримало подальший розвиток після початку в 1841 році публікації журналу «Панч», заснованого Генрі Мейхью.

Подальший розвиток

До середини XIX століття політичні карикатури, які виражали думки видавців з тих чи інших політичних питань, стали характерним атрибутом більшості великих газет.

Сучасні політичні карикатури

Політичні карикатури зустрічаються в інформаційних виданнях та на інформаційних сайтах. Незважаючи на те, що в карикатурах цього типу також присутні елементи гумору, вони є більш серйозними; у них зустрічаються іронія та сатира. Мистецтво виступає ніби метафорою, яка дає пояснення багатьом соціальним та політичним темам. До політичних карикатуристів належать Херблок, Девід Лоу, Джеф Макнелі, Майк Пітерс і Джеральд Скарф.

Див. також

• Шарж